Ухвала суду № 65717995, 21.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4204/17

У Х В А Л А

про повернення позовної заяв

21.03.2017 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. вивчивши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2017 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії. 20 березня 2017 року вказану позовну заяву було передано в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст. 11-1, ч.1 ст. 118 Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 3 КАС України передбачено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, в розумінні положень наведених норм чинного законодавства, справа підвідомча адміністративному суду виключно у разі, якщо однією із сторін є суб'єкт владних повноважень у зв'язку з здійсненням ним владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Згідно ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті; 6) адміністративні справи щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; затримання іноземців та осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; 7) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішень органів (посадових осіб), крім судових рішень.

Таким чином, законодавцем чітко визначено предметну підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд: визнати відмову ГУ Національної поліції в Київській області від 20 лютого 2017 року № 29/3-105 щодо відмови про виплату йому одноразової грошової допомоги - неправомірною; зобов'язати ГУ Національної поліції в Київській області призначити та виплатити йому інваліду ІІ групи, одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату установлення інвалідності, а саме 320 000,00 гривень.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином Національна поліція входить в систему центральних органів виконавчої влади та реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством повноваження.

Як роз'яснено в п.6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», судам необхідно розрізняти правові наслідки недотримання правил предметної і територіальної підсудності.

Так, у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді (пункт 2 частини першої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 21 КАС України, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії для подальшого звернення з даної категорією позову до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 3, 17, 18, 21, 108, 165 КАС України, п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, п.6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: