Ухвала суду № 65714793, 31.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/333/16-к Номер провадження 11-кп/786/39/17Головуючий у 1-й інстанції Святська О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Захожая О.І.

суддів: Маліченка В.В., Герасименко В.М.

при секретарі Григоровій М.В.

за участю прокурора Пархоменка А.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві апеляційні скарги прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_4, представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року по кримінальному провадженню № 12015170220000746 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Даним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимий 11.04.2008 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст. 286 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, звільнений 30.12.2010 року згідно постанови Комсомольського міського суду від 22.12.2010 року умовно-достроково на 2 роки 11 місяців 1 день, 30.12.2013 року знятий з обліку по відбуттю додаткового покарання,

визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст. 122 КК України та засуджений:

- за ч.1 ст.122 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.296 КК України у виді 3 років обмеження волі.

Згідно ст. 70, 72 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

Згідно ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, та зобов'язано його зявлятися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід не обирався.

Позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого 6000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1184 грн. 23 коп. матеріальної шкоди.

Позов прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі третьої міської лікарні м. Кременчука ( УК в м.Кременчуці 24060300, р/р 31414544700008 в ГУДКС у Полтавській області, код ЄДРПОУ 37965850 МФО 831019 ) в сумі 1522 грн. 69 коп. на грн.

Згідно оскаржуваного вироку, 09.08.2015 року приблизно о 20 годині ОСОБА_2, перебуваючи на пляжі річки Псел в с. Потоки Кременчуцького району Полтавської області, побачив ОСОБА_6, який стояв на березі, та в присутності інших осіб, які відпочивали на березі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особистою зухвалістю , почав грубо нецензурною лайко висловлюватися в бік ОСОБА_6 з приводу того, що той перебуває на пляжі та миє ноги у воді, вимагаючи , щоб останній покинув пляж. Коли ОСОБА_6, не відповідаючи на такі безпідставні вимоги , продовжував залишатися у воді, ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії з мотиву явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою нібито значущість, вищість та зневагу до інших , неповагу до потерпілого , умисно наніс ОСОБА_6 два удари кулаками в область шелепи зліва, та один удар в ніс. Внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкові травми у вигляді струсу головного мозку, закритого перелому нижньої щелепи зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознаками довготривалого розладу здоров'я.

З вироком не погодився захисник потерпілого адвокат ОСОБА_5, який у поданій апеляційній скарзі прохає вирок скасувати в частині призначення покарання через його мякість, та призначити покарання без застосування ст.ст. 69, 75 КК України. Також прохає збільшити суму матеріального відшкодування відповідно до цивільного позову в частині витрат на правову допомогу в розмірі 2204,80 грн.

Покликається на те, що обвинувачений свою вину не визнав, намагався уникнути покарання, даючи неправдиві покази. Потерпілому завдану шкоду не відшкодував, не вибачився.

Вважає, що судом першої інстанції фактично залишено поза увагою той факт, що обвинувачений вчинив умисні злочини середньої тяжкості проти громадського прядку та моральності. При цьому звертає увагу на те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, в тому числі, за ч.1 ст. 296 КК України, а суд неправильно вказав лише одну судимість обвинуваченого за ст. 286 КК України.

Також вказує, що суд не взяв до уваги покази свідка сторони захисту ОСОБА_7 , який вказав, що він разом з обвинуваченим вживав алкогольні напої, що на думку апелянта, свідчить про стан спяніння ОСОБА_2

Також вважає, що хоча суду і надавалися відповідні розрахунки витрат потерпілого на правову допомогу, місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні позову потерпілого в цій частині.

Також з вироком не погодився прокурор, який у поданій апеляційній скарзі прохає скасувати вирок у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок мякості та безпідставного застосування ст. 75 КК України та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання в межах позиції державного обвинувача в суді першої інстанції за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 3 років обмеження волі, за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 5 років обмеження волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді 5 років обмеження волі.

Покликається на те, що судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_2 з хуліганських мотивів вчинив злочини проти життя та здоровя особи та проти громадського порядку та моральності, що вказує на негативну характеристику обвинуваченого та те, що таку особу необхідно ізолювати від суспільства. Вказує, що у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину не визнав, що свідчить про те, що обвинувачений не усвідомлює свого вчинку та не розкаюється у скоєному. А тому вважає, що застосування ст. 75 КК України не відповідає вимогам достатності з урахуванням особи засудженого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора Пархоменка А.О., який не підтримав апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_4 та просив вирок суду залишити без зміни, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, які відмовилися від поданої ними апеляційної скарги та просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій згідно її меж, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і обєктивно досліджених судом доказах, що детально наведені у вироку, ніким з учасників процесу не осорюються, а тому, колегія суддів виходить з того, що було встановлено місцевим судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані місцевим судом за ч.1 ст. 296 та ч.1 ст. 122 КК України.

Достовірно встановлених підстав того, що обвинувачений на час скоєння інкримінованого злочину перебував в стані алкогольного сп*яніння під час досудового слідства не здобуто і тому апеляційні вимоги представника потерпілого з цього приводу задоволенню не підлягають.

При обранні покарання обвинуваченому суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, дані, що характеризують його особу, відношення до вчиненого, конкретні обставини справи, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та сімейний стан, відсутність обставин, що обтяжують покарання, в звязку із чим дійшов правильного висновку, що перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання в місцях позбавлення волі із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України.

Обране місцевим судом покарання, на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів і підстав, як для його погіршення не вбачається.

Апеляційна скарга представника потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого оплат витрачених потерпілим на правову допомогу підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.14 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п.47 цієї постанови, стягується не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені.

Як вбачається, до апеляційної скарги захисника потерпілого долучений оригінал квитанції від 8.03.2016 року на отримання ним 2204 грн. від потерпілого ОСОБА_8 за надання правової допомоги потерпілому. В звязку з чим, колегія суддів вважає, що вказана сума підлягає стягненню

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 409, 414, 418 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_4 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року відносно ОСОБА_2 змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 2204 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди повязаної з витратами на правову допомогу.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10