Рішення № 65714614, 30.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1290/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права проживання та користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою заступника прокурора прокуратури Одеської області на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 листопада 2016 року, -

встановила:

У квітні 2015 року позивач звернувся з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю. На підставі вказаного рішення суду, 07 серпня 2014 року державним реєстратором було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 В подальшому, вищевказане рішення суду було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року, та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Позивач посилаючись на положення ст. 388 ЦК України вважав, що ОСОБА_2 самовільно без законних на те підстав користується квартирою №4 по вул. Базарній, 40 в м. Одесі, яка належить на праві власності територіальній громаді в особі Одеської міської ради, у звязку з чим просив витребувати вказану квартиру у відповідачки та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру.

Позивач остаточно просив витребувати квартиру АДРЕСА_2 з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради, а також визначити порядок виконання рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на вищевказану квартиру ( т.2 а.с.68).

У вересні 2015 року до суду звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_4 з зустрічним позовом і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилалися на те,що спірна квартира була надана в користування родині чоловіка ОСОБА_5 на підставі ордеру, який був виданий на імя матері чоловіка ОСОБА_6, яка померла 25 лютого 1980 року. ОСОБА_2 в серпні місяці 2003 року ,а її чоловік у 2009 року ,який є інвалідом 1 групи, вселилися в квартиру АДРЕСА_2 до своєї подруги ОСОБА_5 за її проханням, після чого постійно проживали у вказаній квартирі, сплачували комунальні послуги, робили ремонт. ОСОБА_2 здійснювала догляд за ОСОБА_5, у звязку з хворобливим станом здоровя останньої, купувала для неї ліки, продукти харчування, вела разом з ОСОБА_5 спільне господарство та жили однією сімєю, а також здійснювала поховання ОСОБА_5, яка померла 04 грудня 2013 року.

Позивачі посилалися також на те,що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 протягом тривалого часу мешкають у спірній квартирі, оплачують комунальні послуги, проводять ремонт та купують відповідні предмети побуту,тому вони набули право проживання та користування спірною квартирою.

Позивачі остаточно просили суд визнати за ними право проживання та користування квартирою №4 по вул. Базарній, 40 в м. Одесі (т.2 а.с.82).

Представник Одеської місцевої прокуратури №3 та представник Одеської міської ради у судовому засіданні підтримали первісний позов,просили задовольнити . У задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову , просив відмовити .Зустрічний позов підтримав ,просив задовольнити.

Рішення ухвалено у відсутність представника Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради та представника Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 листопада 2016 року в задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_4 право проживання та користування квартирою №4 по вул. Базарній, 40 в м. Одесі.

В апеляційній скарзі заступник прокурора прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради ,посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити первісний позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно до ст. 9 ЖК України мають право проживати у спірній квартирі ,а тому первісний позов є необґрунтованим.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна .

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги заступника прокурора області з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що двохкімнатна квартира АДРЕСА_2 є комунальною власністю Одеської міської ради та була надана в користування родині чоловіка ОСОБА_5 на підставі ордеру, який був виданий на імя матері чоловіка ОСОБА_6, яка померла 25 лютого 1980 року,що підтверджується свідоцтвом про смерть серія II ЖД № 266996 від 25.02.1980 р. (т.1 а.с.132).

Після смерті ОСОБА_6 її родина син та невістка ОСОБА_5 не використали своє право на безкоштовну приватизацію житла.

Як вбачається з довідки-виписки з домової книги про склад сімї у вищевказаній квартирі були прописані ОСОБА_7 чоловік ОСОБА_5, та їх спільний син ОСОБА_8 (Т. 1, а. с. 135).

ОСОБА_7 помер 15 березня 2002 року, про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть серії І-ЖД №286688 (т. 1, а. с. 133), а ОСОБА_8 помер 16 листопада 2006 року ,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД №073903 (т. 1, а. с. 134).

Матеріали справи не містять докази реєстрації у спірній квартирі ОСОБА_5

04 грудня 2013 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №356891 (т. 1, а. с. 138).

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26.06.2014 року визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с.7-8).

ОСОБА_2 07.08.2014 року , на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26.06.2014 року, зареєструвала право власності на спірну квартиру ,що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.12).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.03.2015 року , заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26.06.2014 року скасовано у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спірну квартиру відмовлено (т.1 а.с.9-11).

Зазначене рішення апеляційного суду не оскаржено .

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 387 ЦК України ,власник має право витребувати своє майно від особи,яка незаконно,без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З матеріалів справи вбачається , що відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» власником спірної квартири є Одеська міська рада.

Відповідно до п.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обєкти права комунальної власності не можуть бути вилученими у територіальних громад та передані іншим субєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади чи відповідного рішення ради чи уповноваженого органу.

Відповідно до 58 ЖК України ,єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення державного або громадського фонду є ордер, який видається на підставі відповідного рішення.

Звертаючись з зустрічним позовом ОСОБА_2 ,в обґрунтування підстав правомірного вселення у спірну квартиру, посилалася на те, що у спірну квартиру вона вселилася у 2003 році на прохання її подруги померлої ОСОБА_5, та у 2009 році вселився і її чоловік ОСОБА_4 ОСОБА_2 посилалася на те,що вона доглядала за хворою ОСОБА_5, допомагала їй по господарству та жили однією сімєю, купувала ліки та продукти харчування,а після смерті ОСОБА_5 здійснила її поховання.

Матеріали справи не містять докази у спростування підстав вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру.

Матеріали справи не містять докази вселення ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 за письмовою згодою ОСОБА_5

Таким чином , ОСОБА_2 була вселена у спірну квартиру за згодою ОСОБА_5 тимчасово на період догляду за ОСОБА_5 ,тому відповідно до ст. 99 ЖК України самостійного права на користування спірною квартирою ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 не набули.

З матеріалів справи вбачається ,що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4, в якій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані ,про що не заперечувала в судовому засіданні колегії суддів Григоровська М.П. та представник ОСОБА_3 ОСОБА_9

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції не звернув уваги на те,що сам факт тривалого проживання відповідача ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_4, який хоча і є інвалідом 1 групи, здійснення у спірній квартирі ремонту,сплату частково за комунальні послуги за умови , що ОСОБА_2 не отримувала ордер на вселення та які мають інше житло і зареєстровані за іншою адресою не є безумовною підставою для набуття права на користування та проживання у спірній квартирі.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірна квартира вибула з власності Одеської міської ради поза її волею на підставі судового рішення , яке у подальшому було скасовано апеляційним судом Одеської області від 03.03.2015 року,чим були порушені права Одеської міської ради і які підлягають поновленню.

Прокурор Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради обґрунтовано посилався на положення ст. 388 ЦК України.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково відмовив у задоволенні первісного позову та помилково задовольнив зустрічний позов.

Позов прокурора підлягає частковому задоволенню ,оскільки визначення порядку виконання судового рішення ,вказавши що воно є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 є зайвим та задоволенню не підлягає, оскільки зазначене рішення та рішення апеляційного суду Одеської області від 03.03.2015 року, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV є підставою для внесення державним реєстратором відповідного запису до Державного реєстру щодо змін права власника на спірне нерухоме майно і додатково посилання в резолютивній частині національним законодавством не передбачено.

За таких обставин, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, апеляційна скарга заступника прокурора прокуратури Одеської області підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн. від сплати якого був звільнений прокурор при зверненні до суду з позовом та на користь прокуратури Одеської області у розмірі 1515 грн. ,сплачений прокурором при принесенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, п.4 ч.1 ст.309, 316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати квартиру АДРЕСА_2 з незаконного володіння ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Одеської міської ради.

В решті позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права проживання та користування жилим приміщенням відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. та на користь прокуратури Одеської області судові витрати у розмірі 1515 грн.,за наступними реквізитами :прокуратура Одеської області ,65026, м.Одеса,вул.Пушкінська,3,р\р 35213085000564 в ДКСУ м.Київ,МФО 820172,ЄДРПОУ 03528552, неприбуткова організація.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12