Рішення № 65710171, 03.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/2215/15-ц 03.04.2017 03.04.2017 03.04.2017

Провадження №22-ц/784/785/17

Справа № 482/2215/15-ц

Провадження № 22 ц 784/785/17 Головуюча першої інстанції: Баранкевич В.О.

Категорія 23 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2017 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Серебрякової Т.В.

Лисенка П.П. із секретарем - Андрієнко Л.Д.

з участю

представників

позивача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25. 01. 2017р., за

позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_6 ( третя особа - ОСОБА_7) про визнання договору оренди земельної ділянки від 18.09.2006 р. недійсним, повернення земельної ділянки та відшкодування збитків, за

зустрічним позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків,

встановила:

09.12.2015 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 18.09.2006 р. недійсним, повернення безпідставно утримуваної земельної ділянки та відшкодування збитків

Позивач зазначав, що після смерті ОСОБА_8, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 р. він, в порядку спадкування за заповітом (свідоцтво про право на спадщину від 01.12.2015р.), став власником земельної ділянки площею 6,7495 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю виданого 23.03.2002 р. НОМЕР_1.

Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав власності.

Відповідач перешкоджає йому в користуванні спірною земельної ділянкою, посилаючись на наявність договору оренди земельної ділянки, укладеного з померлою від 18.09.2006 р.

Зазначений договір є недійсним, оскільки не містить умов збереження стану об'єкта оренди, кадастрового номеру земельної ділянки та містить помилки щодо зазначення в ньому іншого Державного акту, який не належить ОСОБА_8

Посилаючись на ці обставини, просив про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення землі та відшкодування збитків у вигляді недоотриманого прибутку у розмірі 177069 грн.

11.04.2016 р. ОСОБА_6 вернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про повернення безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати, сплаченої ним орендодавцю після укладення договору оренди від 18.09.2006 р.

При цьому відповідач посилався на те, що отримані орендодавцем ОСОБА_8 20.06.2012 р. кошти у розмірі 30.000 грн. є орендною платою наперед за 2012-2015 р.

Зокрема, сплачено наперед 13990 грн.

Оскільки до ОСОБА_5, як спадкоємця перейшли усі права та обов'язки за договором оренди, а продовження дії договору не бажає, то він має повернути надміру сплачені кошти у розмірі 13990 грн. та 11218 грн. 84 коп.- збитків від інфляції а також три відсотка річних у розмірі 1578 грн. 76 коп., а всього 26787 грн.60 коп.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25.01.2017р у задоволенні позовних вимог обох сторін відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, не погоджуючись з висновками суду стосовно відсутності підстав для визнання угоди недійсною, ставить питання про скасування рішення в частині вирішення його позовних вимог і просить ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку доказів.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний (але не вичерпний) перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Вважається, що правочин вчинено у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в документі та підписано сторонами (ст.207 ЦК).

Статтями 14, 20 Закону України «Про оренду землі» ( далі - Закон) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та підлягає державній реєстрації

Відсутність у договорі хоча б однієї із істотних умов договору оренди земельної ділянки також, відповідно до приписів ч. 2 ст.15 Закону, є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 15 Закону.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист своїх прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

При вирішенні такого судового звернення суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_8 від 01.12.2015 р. став власником земельної ділянки загальною площею 6,7495 га. у межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Зазначена земельна ділянка за договором від 18.09.2006 р. була передана спадкодавцем ОСОБА_6 в оренду на десять років.

Згідно з даними реєстраційної справи ( а.с. 91) в оренду передана земельна ділянка площею 6,75 га. з кадастровим номером НОМЕР_2.

До договору долучено акт прийому -передачі цієї земельної ділянки, кадастровий план на земельну ділянку загальною площею, що відповідає площі зазначеній у договору оренди, акт встановлення меж в натурі, копії державного акту на земельну ділянку із зазначенням плану зовнішніх меж цієї ділянки.

В договорі (п.п. 5, 9-10) зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, визначено грошову форму орендної плати та строки її внесення а також інші істотні умови договору, у тому числі умови збереження об'єкта оренди.

Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи та встановивши, на підставі належної оцінки доказів, наявність згоди сторін щодо усіх суттєвих умов угоди та наявність доказів того, що предметом оспорюваного договору оренди є та ж сама земельна ділянка, яка належала спадкодавцю та яка була передана ним спадкоємцю за заповітом; відсутність інших, передбачених ст. 15 Закону підстав для визнання угоди оренди недійсною, а також недоведеність позивачем факту порушення його цивільних прав, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 ЦК України, обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

При цьому в рішенні наведено відповідний дійсним обставинам справи правовий аналіз норм, якими врегульовано питання щодо визнання угод недійсними з підстав, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності оспорюваного договору оренди, не заслуговують на увагу, адже зазначений договір укладено з дотриманням вимог закону, законних прав та інтересів спадкоємця за заповітом він не порушує, а тому підстав для визнання його недійсним та відшкодування у зв'язку з цим завданих збитків, не вбачається.

В той же час вирішуючи питання щодо вимоги про повернення землі, суд не звернув уваги на те, що зазначена вимога обгрунтовавалася не лише недійсністю договору оренди землі, а й з закінченням терміну його дії.

Так, договір укладено 18.09.2006 р. на 10 років, а зареєстрований він в Державному реєстрі земель 01.11.2006р.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що після припинення його дії оредар має повернути земельну ділянку орендодавцю.

Оскільки строк дії договору оренди закінчується одночасно з закінченням сільськогосподарського 2016 року, то саме з цього часу, а не з часу отримання спадщини, земельна ділянка має бути повернута спадкоємцю, як правонаступнику орендодавця.

Цих обставин справи суд не врахував, а тому рішення в цій частині вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про покладення на відповідача обов'язку повернути орендовану земельну ділянку новому власнику.

Рішення в іншій частині не оскаржується, а тому апеляційним судом і не обговорюється.

Відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню позивачу його витрати на судовий збір у обох судових інстанціях пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 1344 грн.00 коп.

Керуючись статтями ст. 303, 307, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5- задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25. 01. 2017 р. в частині відмови у поверненні земельної ділянки скасувати та ухвалити цій частині нове рішення.

Зобов'язати ОСОБА_6 передати орендовану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер НОМЕР_2, в межах території Бузької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1344 грн.00 коп. у відшкодування судових витрат.

В іншій частині рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25. 01. 2017р.- залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т. В. Серебрякова

П.П. Лисенко