Постанова № 65706744, 20.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 року 810/739/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С"доКиївської митниці ДФС, старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Даниленко Тетяни Володимирівнипровизнання протиправною бездіяльності та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Даниленко Тетяни Володимирівни про визнання протиправної бездіяльності старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Даниленко Тетяни Володимирівни, яка полягала в неприйнятті в строк, визначений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №125130013/2017/400486 від 18.01.2017 та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.01.2017 №125130013/2017/110005/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, з наданням підтверджуючих документів згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, митний орган не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

На думку позивача, рішення митного органу про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, а витребування контролюючим органом додаткових документів є безпідставним та необґрунтованим.

Також позивач зауважив, що рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №125130013/2017/400486 від 18.01.2017 було прийнято із порушенням строку, визначеного статтею 255 Митного кодексу України.

Відповідач - Київська митниця ДФС позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки вони не містили повної інформації щодо митної вартості товару та її складових частин. При цьому, відповідач зауважив, що подані позивачем документи містять розбіжності та не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару. За таких обставин, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митним органом правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідач - старший державний інспектор Київської митниці ДФС Даниленко Т.В. будь-яких письмових пояснень або заперечень проти позову до суду не надав.

У судове засідання, призначене на 27.02.2017, з'явились представник позивача та представник Київської митниці ДФС та подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Старший державний інспектор Київської митниці ДФС Даниленко Т.В., яка належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталась.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Між ТОВ "Текссол - С" (далі - Покупець) та Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській республіці Пакистан (далі - Продавець) укладено Контракт №1012/12 від 12.10.2012 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець продає позивачу тканини власного виробництва.

Строк дії Контракту був продовжений його сторонами відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1012/12/1 від 03.03.2014 до Контракту (далі - Додаткова угода).

Відповідно до Доповнення №129 від 01.10.2016 до Контракту (далі - Доповнення 129) Продавець продав позивачу тканину власного виробництва (далі - Товар):

- тканина полікотон (p/c) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52 % та бавовни 48 %, полотняного переплетення, вибивна, з поверхневою щільністю 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, 30х30/76/60х68, 10629,0 кг, 42012,0 пог. м, 92426,4 м2, сток, країна виробництва: PK, виробник: Продавець, за ціною 3,45 доларів США за 1 кг;

- тканина полікотон (p/c) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52 % та бавовни 48 %, полотняного переплетення, відбілена, з поверхневою щільністю 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, 30х30/76х68, 1790,0 кг, 7076,0 пог. м, 15567,2 м2, сток, країна виробництва: PK, виробник: Продавець, за ціною 3,45 доларів США за 1 кг.

Загальна вартість Товару згідно п. п. 2.1 і 3 Доповнення 129 та Інвойсом Продавця №DE/INV/3779/2016 від 01.10.2016 (далі - Інвойс) склала 42845,55 дол. США.

Поставка відбувалась на умовах FOB м. Карачі, Ісламська республіка Пакистан (Інкотермс 2010).

Позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі, Ісламська республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України.

Розмір фрахту склав 22031,31 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 25.11.2016 №СФ-0002118 та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.11.2016 №ОУ-0000002118.

Отже, митна вартість товару з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на 28.11.2016, склала в гривневому еквіваленті 1124208,49 грн. (42845,55 дол. США. х 25,724426 + 22031,31 грн.).

Позивачем подано до Київської митниці ДФС додаткову Митну декларацію ІМ40ДТ №125130013/2017/400486 від 18.01.2017 (далі - Митна декларація), в якій зазначений Товар та його загальна митна вартість у розмірі 1124208,49 грн. (42845,55 дол. США. х 25,724426 + 22031,31 грн.), яка визначена відповідно до основного (першого) методу визначення митної вартості товарів.

До Митної декларації додано, зокрема, фотокопії Контракту, Додаткової угоди, Доповнення 129, Інвойсу, Сертифікату про походження товару від 13.10.2016 №TDAP(F)GSP028881/923973, Коносаменту MSCUPQ431541 від 06.10.2016.

Митний орган надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) від 18.01.2017 щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією (далі - Запит).

У Запиті витребувано від позивача надання: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності); інших документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів фірми-виробника товару; копії митної декларації країни-відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем у відповідь на Запит надано митному органу Лист за вих. №2401/17-04 від 24.01.2017 (далі - Лист), до якого додано наступні документи та інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару - позивач повідомив відповідачу, що станом на дату підписання Листа ним ще не був оплачений Товар, а відтак у позивача були відсутні банківські платіжні документи щодо Товару;

2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення оригінал Прибуткової накладної від 28.11.2016 №ТЕК-407443, яка підтверджує взяття на бухгалтерський облік Товару позивачем;

3) щодо інших документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - на підтвердження понесених позивачем витрат на перевезення Товару до місця ввезення на митну територію України позивач надав відповідачу фотокопії Рахунку-фактури №СФ-0002118 від 25.11.2016 та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002118 від 25.11.2016;

4) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення оригінал Бухгалтерської довідки №0120 від 20.01.2017 та роздруківки податкових накладних №638 від 27.12.2016 та №649 від 28.12.2016, виданих позивачем;

5) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів фірми - виробника товару - позивач надав відповідачу для ознайомлення фотокопію Прайс-листа Продавця на 2016 рік на товари сток, які постачаються на умовах FОВ м. Карачі, Ісламська республіка Пакистан;

6) щодо копії митної декларації країни-відправлення - враховуючи те, що у позивача був відсутній витребуваний відповідачем документ, то в силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України позивач об'єктивно не мав змоги надати відповідачу копію митної декларації країни-відправлення;

7) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - на підтвердження якісних та вартісних показників Товару позивач надав відповідачу фотокопію Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-1318/2 від 30.11.2016 (далі - Експертний висновок);

8) щодо іншої інформації - позивач повідомив відповідачу, що він не погоджується з позицією відповідача, викладеною в Запиті щодо того, що пункт 3 Контракту суперечить положенням Доповнення 129 (стосовно умов поставки Товару).

Позивач стверджує, що вказані документи підтверджують митну вартість Товару станом на 28.11.2016 в розмірі 1124208,49 грн. (42845,55 дол. США. х 25,724426 + 22031,31 грн.) відповідно до чинного законодавства України та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості Товару, що, у свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому, згідно ч. ч. 5-6 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

За наслідком розгляду вказаних документів митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №125130013/2017/110005/2 від 28.01.2017.

Зі змісту даного рішення слідує, що його прийнято у зв'язку з відсутністю в наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, зокрема, з відсутністю всіх відомостей товару.

Окрім того, у Рішенні про коригування митної вартості зазначено, що позивач не надав копію митної декларації країни експорту, а наданий Експертний висновок здійснений без огляду й ідентифікації Товару, на основі наданих позивачем документів.

Вважаючи, що дане рішення є протравним, а старшим державним інспектором Київської митниці ДФС Даниленко Т.В. порушено визначений ст. 255 Митного кодексу України строк для прийняття рішення про відмову у митному оформленні товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №125130013/2017/110005/2 від 28.01.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 Митного кодексу України).

У силу ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу, обов'язок щодо подання таких документів ставиться у залежність від наявності відповідних документів у декларанта.

З матеріалів справи слідує, що під час подання митної декларації позивачем до митного органу було подано відповідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, однак митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

При цьому, позивачем на вимогу митного органу подано документи на підтвердження митної вартості товару, зокрема, прибуткову накладну від 28.11.2016 №ТЕК-407443, яка підтверджує взяття на бухгалтерський облік Товару позивачем; фотокопії Рахунку-фактури №СФ-0002118 від 25.11.2016 та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002118 від 25.11.2016, які підтверджують понесення позивачем витрат на перевезення Товару до місця ввезення на митну територію України; оригінал Бухгалтерської довідки №0120 від 20.01.2017 та роздруківки податкових накладних №638 від 27.12.2016 та №649 від 28.12.2016, виданих позивачем; фотокопію Прайс-листа Продавця на 2016 рік на товари сток, які постачаються на умовах FОВ місто Карачі, Ісламська республіка Пакистан; фотокопію Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-1318/2 від 30.11.2016.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слідує, що митний орган не погодився із застосуванням позивачем методу визначення митної вартості за ціною договору у зв'язку з тим, що декларантом не подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме - у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться всі відомості щодо підтверджень числових значень складових митної вартості товарів, крім того, у наданих декларантом документах для підтвердження митної вартості товарів містяться додаткові розбіжності (наданий додатково Експертний висновок здійснений без огляду і ідентифікації імпортованої продукції, на основі наданих документів замовника).

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Частина 5 статті 58 Митного кодексу України, встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як було встановлено судом, відповідно до Доповнення №129 від 01.10.2016 до Контракту (далі - Доповнення 129) Продавець продав позивачу тканину власного виробництва (далі - Товар):

- тканина полікотон (p/c) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52 % та бавовни 48 %, полотняного переплетення, вибивна, з поверхневою щільністю 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, 30х30/76/60х68, 10629,0 кг, 42012,0 пог. м, 92426,4 м2, сток, країна виробництва: PK, виробник: Продавець, за ціною 3,45 доларів США за 1 кг;

- тканина полікотон (p/c) змішана, з вмістом штапельних волокон поліефіру 52 % та бавовни 48 %, полотняного переплетення, відбілена, з поверхневою щільністю 115±5 г/м2, завширшки 220 см, без покриття, без просочення, 30х30/76х68, 1790,0 кг, 7076,0 пог. м, 15567,2 м2, сток, країна виробництва: PK, виробник: Продавець, за ціною 3,45 доларів США за 1 кг.

Загальна вартість Товару згідно п. п. 2.1 і 3 Доповнення 129 та Інвойсом Продавця №DE/INV/3779/2016 від 01.10.2016 (далі - Інвойс) склала 42845,55 дол. США., а його поставка відбувалась на умовах FOB м. Карачі, Ісламська республіка Пакистан (Інкотермс 2010), що підтверджується, зокрема, п. 3 Доповнення 129, в якому міститься посилання на Інвойс, та Інвойсом, в якому є посилання на Доповнення 129 та зазначені умови поставки товару.

Так, позивач здійснив перевезення товару (оплатило фрахт) з порту м. Карачі, Ісламська республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 22031,31 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0002118 від 25.11.2016 та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002118 від 25.11.2016.

Таким чином, митна вартість товару з урахуванням офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на 28.11.2016, склала в гривневому еквіваленті 1124208,49 грн. (42845,55 дол. США. х 25,724426 + 22031,31 грн.).

Разом з тим, у поданих позивачем документах, подання яких передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відсутні розбіжності та/або ознаки підробки, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, у митного органу були відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України шляхом пропонування декларанту подати додаткові документи.

Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів, а саме - прибуткової накладної від 28.11.2016 №ТЕК-407443 слідує, що ТОВ "Текссол - С" відповідно до контракту №1012/12 з Dawood взято на бухгалтерський облік товар - тканину 52 % поліестер / 48% бавовна, полотняне переплетення набивна у кількості 10629 кг та - тканину 52 % поліестер / 48% бавовна, полотняне переплетення відбілена у кількості 7076 кг.

Таким чином, позивачем підтверджено фактично сплачену ціну за поставлений товар, на якій базується вартість товарів, що використовується для митних цілей.

Окрім того, зазначені митним органом розбіжності у поданих позивачем документах стосуються інформації наведеної саме в Експертному висновку, що не є документом, передбаченим ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, та вказані розбіжності не впливають на митну вартість товару, а отже не можуть бути використані у якості підстави для відмови в застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів, що експортуються.

З приводу доводів митного органу, що позивач не надав відповідачу копію митної декларації країни експорту, то слід зазначити, що дана копія митної декларації країни експорту у позивача відсутня, про що позивач зазначав у Листі від 24.01.2017. При цьому, подання такого документу можливе в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України лише при наявності його в позивача.

Крім того, в письмових заперечень проти позову та оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом - митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг: від 15.12.2016 №125130013/2016/420499 та від 21.12.2016 №125130013/2016/420969, згідно яких рівень митної вартості складає 3,75 дол. США/кг.

Проте, митним органом не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що товар, вартість якого визначена у вказаних митних деклараціях, за своїми ознаками та умовами поставки відповідає тому, який ввозився позивачем.

Суд зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

У відповідності до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Натомість, митним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Отже, позовні вимоги в частині оскарження рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості від 28.01.2017 №125130013/2017/110005/2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Даниленко Т.В. щодо неприйняття у строк, визначений ст. 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №125130013/2017/400486 від 18.01.2017, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 255 та ст. 256 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п'ятої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного ст. 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 Митного кодексу України).

Суд зазначає, що митним органом отримано від позивача запитувані документи 24.01.2017 о 09 год. 57 хв.

У той же час, на порушення вимог ч. 3 ст. 256 Митного кодексу України старшим державним інспектором Даниленко Т.В. лише 28.01.2017 прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130013/2017/00011, тобто з порушенням 4-годинного строку для завершення митного оформлення Митної декларації або прийняття рішення про відмову у митному оформленні Митної декларації.

Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а також прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 3200,00 грн. згідно платіжного доручення від 07.02.2017 №4037. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Даниленко Тетяни Володимирівни щодо неприйняття у строк, визначений ст. 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №125130013/2017/400486 від 18.01.2017.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 28.01.2017 №125130013/2017/110005/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" (код ЄДРПОУ 35892372) судові витрати у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.