Рішення № 65704785, 29.03.2017, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.2017 Справа № 907/134/17

За позовом Тячівської міської ради, м. Тячів

до відповідача малого приватного підприємства Гранат, м. Тячів

про повернення земельної ділянки

Суддя господарського суду Кривка В.П.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1, предст. за дов. № 02-11/107 від 22.02.2017 року;

Відповідача: ОСОБА_2, адвокат, ордер ЗР №21566 від 23.02.2017 року;

СУТЬ СПОРУ: Тячівська міська рада звернулася з позовом до малого приватного підприємства «Гранат» про повернення земельної ділянки Тячівській міській раді за кадастровим номером 2124410100:07:006:0212.

Позовні вимоги, які уповноваженим представником заявника підтримано з доданням додаткових підтверджуючих документів мотивовано тим, що всупереч положень ст.ст. 125, 126 ЗК України відповідачем використовуються земельна ділянка розміром 0,26 га (кадастровий номер 2124410100:07:006:0212), яка розташована по вул. Голлоші б/н в м. Тячів без правовстановлюючих документів. Так згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 21.04.2016 року у справі №907/799/15, позов Тячівської міської ради до МПП «Гранат» було задоволено. Визнано недійсним та скасовано Державний акт серії ЗК 011 № 00036 від 17.06.1994 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,325 га, виданий Малому приватному підприємству «Гранат» для відкриття платної стоянки і речового ринку. Вказане рішення було залишено без змін та набуло законної сили відповідно до постанови ЛАГС від 06.07.2016 року, у звязку з цим МПП «Гранат» виник обовязок з повернення спірної земельної ділянки. Проте, відповідач на неодноразові законні вимоги щодо повернення земельної ділянки не реагує, земельну ділянку не звільняє, не повертає та продовжує її самовільне використання.

За клопотанням сторін в судовому засіданні 23.02.17 року для додаткового обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті спору, судом оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на вирішенні спору по суті заявлених вимог. Зокрема наголосив, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2124410100:07:006:0212, згідно з технічною документацією з проведення інвентаризації земель - є земельною ділянкою № 1 плану землекористування визнаного недійсним та скасованого судом Державного акту серії ЗК 011 № 00036 від 17.06.1994 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,325 га, виданого Малому приватному підприємству «Гранат» для відкриття платної стоянки і речового ринку.

Уповноважений представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у письмовому відзиві на позов (долучено до матеріалів справи). При цьому вказав, що позивач не надав суду доказів на підтвердження прав власника спірної земельної ділянки, також подав акт державної приймальної комісії щодо прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта речовий ринок - автостоянка в м. Тячів по вулиці Голлоші Шімона від 01.06.1994 року. Зокрема наголосив, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ГО «Автомобіліст» і не була належним чином вилучена позивачем, тому заявив клопотання про їх залучення до участі у справі в якості третьої особи. Між тим, жодних належних доказів в підтвердження даного клопотання не надав, в т.ч. на вимогу суду. Зважаючи на це, вказане клопотання судом було відхилено як не обґрунтоване та безпідставне, в т.ч. виходячи з обставин зазначених та встановлених судом у справі №907/799/15.

З огляду на відсутність будь-яких інших заяв чи клопотань сторін по суті спору, в т.ч. процесуального характеру, зважаючи на присічність строку вирішення спору судом (ст. 69 ГПК України) у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами (п. 2.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.04.2016р. у справі №907/799/15, яке набуло законної сили, у звязку з залишенням його без змін згідно постанови ЛАГС від 06.07.2016 року було задоволено позовні вимоги Тячівської міської ради до МПП «Гранат» та визнано недійсним (скасовано) Державний акт серії ЗК 011 № 00036 від 17.06.1994 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,325 га, виданий Малому приватному підприємству «Гранат» для відкриття платної стоянки і речового ринку. (постановою Вищого господарського суду України по даній справі від 02.11.2016 року касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 року залишено без змін.

Вищезазначені судові акти мотивовано порушенням земельного законодавства, яке було чинним на час видачі оскаржуваного Державного акту щодо визначеної процедури відведення земельної ділянки в постійне користування та відсутністю рішення ради про виділення земельної ділянки у постійне користування. При цьому господарськими судами було встановлено наступне.

Згідно оскаржуваного Державного акту на право постійного користування землею від 17.06.1994 року серії ЗК 011 № 00036, Тячівською міською радою народних депутатів, відповідно до рішення XIV сесії 21-го скликання від 20.04.1994 року, Малому приватному підприємству «Гранат» було надано у постійне користування 0,325 га землі в межах згідно з планом землекористування для відкриття платної автостоянки і речового ринку. Водночас, суд встановив, що вищезгаданим рішенням Тячівської міської ради народних депутатів XIV сесії 21-го скликання від 20.04.1994 року було вилучено земельну ділянку біля ресторану «Україна», відведену під платну автостоянку товариству «Автолюбителів»; відмінено рішення виконкому № 7 від 21.01.1982 року «Про виділення земельної ділянки в м. Тячів для платної стоянки легкового автотранспорту»; дозволено МПП Гранат обладнати цілодобову платну автостоянку в районі ресторану «Україна», а також організувати на ній речовий ринок міста, у вихідні дні організувати продаж легкових автомобілів; дозволено МПП «Гранат» організувати платну автостоянку на площі біля поліклініки в м. Тячів; припинено торгівлю промисловими товарами на діючому міському ринку строком з 20.05.1994 року, вважаючи його овочево-продовольчим ринком. Окрім того, судом було встановлено, що згідно наявного протоколу XIV сесії 21-го скликання Тячівської міської ради народних депутатів від 20.04.1994 року не вбачається вирішення питання про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування МПП Гранат.

Надалі рішенням виконавчого комітету Тячівської міської ради № 38 від 26.02.1998 року «Про надання землі у тимчасове користування на умовах оренди площею 0,26 га МПП «Гранат», на якій розміщено речовий ринок та платну автостоянку» МПП Гранат було відмовлено в задоволенні заяви про закріплення землі на право постійного користування площею 0,26 га, на якій розміщено речовий ринок та платну автостоянку. Вказаним рішенням МПП Гранат надано у тимчасове користування на умовах оренди строком на три роки землю площею 0,26 га, на якій розміщено речовий ринок та платну автостоянку по вулиці Леніна біля ресторану Україна в м. Тячів згідно рішення XIV сесії 21-го скликання Тячівської міської ради від 20.04.1994 року та зобов'язано директора МПП Гранат укласти угоду на оренду землі з Тячівською міською радою строком на три роки. Рішенням третьої сесії 23-го скликання Тячівської міської ради від 17.09.1998 року затверджено рішення по Земельній реформі, прийняті на засіданнях виконкому строком з лютого по серпень 1998 року, в тому числі і рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради № 38 від 26.02.1998 року Про надання землі у тимчасове користування на умовах оренди площею 0,26 га МПП Гранат, на якій розміщено речовий ринок та платну автостоянку.

Відтак, суди дійшли висновку, що рішенням XIV сесії 21-го скликання Тячівської міської ради від 20.04.1994 року, посилання на яке міститься у спірному Акті, МПП Гранат дозволено лише обладнати цілодобову платну автостоянку в районі ресторану Україна, а також організувати на ній речовий ринок міста та продаж легкових автомобілів; дозволено також організувати платну автостоянку на площі біля поліклініки в м. Тячів. Суди вказали, що зазначене рішення не містить жодного висновку про надання МПП Гранат у постійне користування земельної ділянки площею 0,325 га. При цьому констатували, що будь-яких інших доказів стосовно прийняття Тячівською міською радою рішення про передачу МПП Гранат у постійне користування земельної ділянки площею 0,325 га, відповідачем не надано ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції. Також, не надано та в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем рішення виконавчого комітету Тячівської міської ради № 38 від 26.02.1998 року «Про надання землі у тимчасове користування на умовах оренди площею 0,26 га МПП «Гранат».

Судом також зазначено, що посилання МПП Гранат на Акт державної приймальної комісії щодо прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта в м. Тячів по вулиці Голлоші Шімона від 01.06.1994 року та на Акт вибору земельної ділянки до відводу МПП Гранат для платних стоянок і організації речового ринку за рахунок земель Тячівської міської ради від червня 1994 року, як на докази в підтвердження правомірності передачі у користування спірної земельної ділянки площею 0,325 га, є безпідставними, оскільки вказані документи не є проектом відведення земельної ділянки, який, в силу вимог ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), слугує підставою для прийняття відповідною радою рішення про надання земельної ділянки у постійне користування.

Крім цього, поновлюючи строк позовної давності, суд взяв до уваги наявність факту службового підроблення посадовими особами позивача спірного Державного Акту, що встановлено постановою слідчого прокуратури Тячівського району від 24.01.2009 року. Зокрема, як зазначено судом слідчим прокуратури встановлено, що ОСОБА_3, будучи Тячівським головою та службовою особою, усвідомлюючи протиправність оформлення вказаного спірного Державного акту, зловживаючи службовим становищем, видав завідомо незаконний акт, в який вніс завідомо неправдиві відомості про його реєстрацію.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Предметом даного спору є вимога позивача повернути земельну ділянку розміром 0,26 га (кадастровий номер 2124410100:07:006:0212, а.с. 10, технічна документація, щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності під час здійснення землеустрою в матеріалах справи), яка розташована по вул. Голлоші б/н в м. Тячів та використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, виходячи з обставин встановлених судовим рішенням, яке набуло законної сили. При цьому позивач стверджує, що відповідач на неодноразові законні вимоги щодо повернення земельної ділянки не реагує, земельну ділянку не звільняє, не повертає та продовжує її самовільне використання у підтвердження чого надав письмові докази (листування сторін з даного приводу долучено до матеріалів справи, а.с.27-38).

У ході судового розгляду уповноважений представник відповідача факт використання спірної земельної ділянки не заперечував (що також вбачається з листування сторін, а.с. 30), при цьому вказав, що постановлені судами рішення у справі №907/799/15 ним оскаржено в установленому порядку до Верховного Суду України, однак жодних належних і допустимих доказів з даного приводу суду не надав. Не надано представником відповідача, в т. ч. на вимогу суду і жодних правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, чи доказів вчинення таких конклюдентних дій для їх оформлення станом на даний час, в т.ч. на виконання рішенням виконавчого комітету Тячівської міської ради № 38 від 26.02.1998 року «Про надання землі у тимчасове користування на умовах оренди площею 0,26 га МПП «Гранат». Не представлено останнім і жодної правовстановлюючої та зареєстрованої в установленому порядку документації щодо створення на спірній земельній ділянці належних МПП «Гранат» обєктів саме нерухомого майна (відведення земельної ділянки для цих цілей, дозволи на будівництво чи затвердженого належним чином проекту, підрядна документація, введення цієї нерухомості в експлуатацію, оформлення права власності (свідоцтво про право власності на будівлю), державна реєстрація, тощо). При цьому суд критично оцінює наданий з даного приводу відповідачем акт державної приймальної комісії щодо прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта речовий ринок-автостоянка в м. Тячів по вулиці Голлоші Шімона від 01.06.1994 року. Оскільки як вбачається з даного акту державною комісією були прийняті виконані МПП «Гранат» впродовж 2-х місяців роботи, передбачені п. 14 Акту лише з облаштування території обєкту: а саме влаштування покриття території обєкту, господарської площадки виготовлено малі архітектурні форми, навіси, здійснено облицювання фасадів будівель - адмінбудівлі, кафе магазину, на що також вказано судами у справі №907/799/15.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.ст. 125, 126 коментованого Закону). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власнику землі (ст. 212 ЗК України). Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином суд констатує, що відповідачем здійснюється безтитульне використання спірної земельної, тобто за відсутності передбачених чинним законодавством правовстановлюючих документів і такі документи в справі відсутні, при цьому відповідачем також не надано суду доказів вчинення конклюдентних дій для їх оформлення станом на даний час, в т.ч. на виконання рішенням виконавчого комітету Тячівської міської ради № 38 від 26.02.1998 року «Про надання землі у тимчасове користування на умовах оренди площею 0,26 га МПП «Гранат», з урахуванням обставин встановлених судом у справі №907/799/15.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене в сукупності суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про зобовязання МПП «Гранат» повернути Тячівській міській раді земельну ділянку за кадастровим номером 2124410100:07:006:0212 підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, які становлять 6 742,65 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. ОСОБА_4 приватне підприємство „Гранат, м. Тячів, Бардіївська, 27 (код ЄДРПОУ 20440853) повернути Тячівській міській раді м. Тячів, вул. Шевченка, 2 (код ЄДРПОУ 04053766) земельну ділянку за кадастровим номером 2124410100:07:006:0212.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства „Гранат, м. Тячів, Бардіївська, 27 (код ЄДРПОУ 20440853) на користь Тячівської міської ради, м. Тячів, вул. Шевченка, 2 (код ЄДРПОУ 04053766) суму 6 742 (Шість тисяч сімсот сорок дві) грн. 65 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2017 року.

Суддя В.Кривка