Постанова № 65698660, 14.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м.Житомир справа № 806/2271/16

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.О., Духновська В.О.,

за участю: представників позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Житомироблдрукарня" (далі - ПП "Житомироблдрукарня") звернулось до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 154-157), просить:

- скасувати наказ Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) від 16.06.2016 № 749 про проведення документальної планової виїзної перевірки;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 02.08.2016 № 0012771305, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 97236,00 грн та 17449,22 грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що у контролюючого органу не було правових підстав для проведення планової перевірки, оскільки у 2014 році ним була проведена взаємозвірка з ПП "Житомироблдрукарня" з питань наявності заборгованості по сплаті податку на доходи станом на 01.07.2014. Відтак, вважає, що Підприємство не повинно було бути включено до плану-графіку проведення перевірок на 2016 рік. Також, стверджує, що перевірка проведена з порушенням визначених законодавством строків, а акт перевірки не повно відображає обставини діяльності підприємства. Обґрунтовуючи протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, вказує, що контролюючим органом при застосуванні фінансових санкцій проігноровано приписи статті 250 Господарського кодексу України.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях (а.с. 91-94, 172-173). Пояснила, що планова перевірка ПП "Житомироблдрукарня" була проведена з чітким дотриманням вимог Податкового кодексу України. Зазначила, що застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій та нарахування пені є правомірним, оскільки останнім несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За визначенням пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до пункту 77.2 статті 77 Податкового кодексу України, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

У ході судового розгляду справи встановлено, що ПП "Житомироблдрукарня" включено до плану-графіку проведення документальних перевірок на 2 квартал 2016 року (а.с. 175).

Згідно пунктів 77.3, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Встановлено, що з метою виконання плану-графіку проведення документальних перевірок юридичних осіб - платників податків на ІІ квартал 2016 року, Житомирською ОДПІ видано наказ № 749 від 16.06.2016 про проведення планової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" з 29.06.2016, тривалістю 10 робочих днів, з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2013 по 31.12.2015, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 (а.с. 25).

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що наказ Житомирської ОДПІ № 749 від 16.06.2016 про проведення планової виїзної документальної перевірки вручено контролюючим органом позивачеві з дотриманням строків, визначених статтею 77 Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи протиправність наказу позивач стверджує, що відповідачем у 2014 році була проведена перевірка за визначений період.

Проте, доводи позивача є хибними, з огляду на наступне.

Насамперед слід зазначити, що види перевірок чітко визначені статтею 75 Податкового кодексу України, а саме: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, 20.08.2014 Житомирською ОДПІ з ПП "Житомироблдрукарня" проведено взаємозвірку по питанню наявності заборгованості по сплаті податку на доходи фізичних осіб станом на 01.07.2014, яка оформлена актом № 46/17-4/00182886 (а.с. 49-50).

Із даного акту прослідковується, що станом на 01.07.2014 за ПП "Житомироблдрукарня" обліковується залишок несплаченого податку на доходи фізичних осіб в сумі 62359,26 грн.

На момент проведення взаємозвірки діяв Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 N 765 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за N 217/24994.

Згідно пункту 1 розділу ІІ указаного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Відповідно до пунктів 14, 15 розділу ІІ Порядку, у разі усного звернення платника посадовою особою територіального органу Міндоходів на підставі даних інтегрованої картки здійснюється звірення стану розрахунків платника за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском та передоплатою за відповідний звітний період.

Підсумки проведеного територіальним органом Міндоходів звірення стану розрахунків платника за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском відображаються у книзі обліку звірення стану розрахунків платників (додаток 1).

На письмову вимогу платника звірення стану розрахунків платника за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском за звітний період оформляється актом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що взаємозвірка платника податків з контролюючим органом не є жодним з видів перевірок у розумінні статті 75 Податкового кодексу України, а фактично є формою обліку стану розрахунків платника за податками, зборами, митними платежами та єдиним внеском.

Щодо доводів позивача про проведення контролюючим органом перевірки поза межами встановлених строків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 N 524 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 за N 751/27196 (у редакції, чинній на момент прийняття наказу), затверджені плани-графіки є обов'язковими для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС. Датою початку виконання плану-графіка у частині проведення кожної документальної планової перевірки є перший день проведення цієї перевірки.

Зі змісту плану-графіку проведення документальних перевірок на 2 квартал 2016 року вбачається, що місяцем початку проведення перевірки ПП "Житомироблдрукарня" визначено червень 2016 року.

Оспорюваний наказ відповідачем прийнято 16.06.2016, яким визначено перший день планової перевірки - 29 червня 2016 року, тобто, відповідач при призначенні планової перевірки повністю дотримався плану-графіка проведення документальних планових перевірок.

Відповідно до пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Та обставина, що перевірка закінчилась у третьому кварталі 2016 року жодним чином не свідчить про порушення відповідачем строків проведення планової перевірка, так як перевірка була розпочата відповідно до плану-графіку на 2 квартал 2016 року та тривала 10 робочих днів.

Встановлені обставини свідчать, що відповідачем при прийнятті наказу № 749 від 16.06.2016 про проведення планової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Житомироблдрукарня" дотримано положення Податкового кодексу України, Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, постанова від 24.12.2010, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Оскільки позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а відтак погодився на її проведення, суд дійшов висновку про те, що права позивача оскаржуваним наказом не порушено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відповідність спірного наказу вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 02.08.2016 №0012771305, з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 29.06.2016 по 12.07.2016 посадовими особами Житомирської ОДПІ проведено виїзну документальну планову перевірку ПП "Житомироблдрукарня" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 19.07.2016 № 4064/06-25-13-05/37151728 (а.с. 26-40).

Актом перевірки з питання, що оскаржується позивачем, зафіксовано порушення пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п. 168.1, пп. 168.4.7 п. 168.4 п.168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями). Перевіркою встановлено порушення термінів сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб. Залишок по податку на доходи фізичних осіб станом на 31.12.2015 складає 12892,26 грн.

25.07.2016 ПП "Житомироблдрукарня" подало до Житомирської ОДПІ заперечення за вих. № 52, у яких наполягало на відображенні у акті від 19.07.2016 № 4064/06-25-13-05/371511728 ряду обставин (а.с. 41-43)

Листом від 02.08.2016 за вих. № 10852/10/06-25-13-05 відповідач повідомив позивача, про те, що заперечення на акт перевірки подані після завершення строку, встановленого статтею 86 Податкового кодексу України (а.с. 45).

За результатами розгляду акту перевірки від 19.07.2016 № 4064/06-25-13-05/371511728, Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 02.08.2016 № 0012771305, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 97236,00 грн та 17449,22 грн - пені (а.с. 44).

Обґрунтовуючи протиправність указаного рішення, позивач стверджує про пропущення відповідачем строку застосування адміністративно-господарської санкції. У судовому засіданні представник позивача наполягала на тому, що відповідачу було достовірно відомо про наявність у ПП "Житомироблдрукарня" заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, оскільки у 2014 році була проведена взаємозвірка з даного питання.

Проте, доводи позивача спростовуються наступним.

Насамперед, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що взаємозвірка не є перевіркою у розумінні статті 75 Податкового кодексу України, у контролюючого органу не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення після складання акту взаємозвірки від 20.08.2014 № 46/17-4/00182886.

Так, підставою для нарахування штрафних санкцій та пені стала несплата позивачем податку на доходи фізичних осіб внаслідок затримки виплати заробітної плати та несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб.

Згідно зі підпунктами 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Приписами пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Актом перевірки зафіксовано та не заперечується представниками позивача, що станом на 01.01.2013 залишок не виплаченої ПП "Житомироблдрукарня" заробітної плати склав 127554,79 грн (заробітна плата за листопад, грудень 2012 року), станом на 31.12.2015 - 119494,10 грн; кредиторська заборгованість з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2013 становила 16586,32 грн, станом на 31.12.2015 - 12892,26 грн (у тому числі податок на доходи фізичних осіб за грудень 2015 року склав 2486,25 грн).

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Отже, положення цієї статті встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.

У свою чергу, в разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

За таких обставин, коли ПП "Житомироблдрукарня" визнає зафіксоване актом перевірки порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, зазначене порушення підтверджено у ході судового розгляду справи, відтак застосування контролюючим органом до нього штрафу на нарахування пені є правомірним.

Дійсно, заборгованість по заробітній платі та, відповідно, податку на доходи фізичних осіб, виникла у ПП "Житомироблдрукарня" під час керівництва попередніх керівників підприємства, проте, зазначена обставина не є підставою для звільнення останнього від відповідальності, встановленої Податковим кодексом України, а тому суд відхиляє такі доводи позивача.

Не витримують жодної критики доводи представників позивача, що контролюючим органом при застосуванні фінансових санкцій проігноровано приписи статті 250 Господарського кодексу України.

Згідно зі частиною другою статті 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Зважаючи на те, що штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до ПП "Житомироблдрукарня", передбачені Податковим кодексом України, строк їх застосування, відповідно до статей 102, 114 Податкового кодексу України, становить 1095 днів.

Матеріалами справи підтверджено, що не погодившись із податковим повідомленням-рішенням Житомирської ОДПІ від 02.08.2016 № 0012771305, ПП "Житомироблдрукарня" розпочало процедуру адміністративного оскарження.

Так, рішенням Головного управління ДФС у Житомирській області від 29.08.2016 №849/6/06-30-10-01-01 скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 02.08.2016 № 0012771305 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 798,75 грн, в іншій частині 96437,25 грн штрафної санкції та 17449,22 грн пені залишено без змін (а.с. 14-17).

На виконання рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 29.08.2016 №849/6/06-30-10-01-01, 08.09.2016 Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021700, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 96437,00 грн та 17449,22 грн - пені (а.с. 23).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.10.2016 №22154/6/99-99-11-02-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 02.08.2016 № 0012771305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (з урахуванням рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 29.08.2016 № №849/6/06-30-10-01-01 про результати розгляду скарги) та рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 29.08.2016 № №849/6/06-30-10-01-01, а скаргу ПП "Житомироблдрукарня" - без задоволення (а.с.19-22).

Пунктом 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року N 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за N 124/28254, визначено, що податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 5 указаного Порядку, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Враховуючи приписи наведених норм, а також те, що на підставі рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 29.08.2016, Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 № 0000021700, податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 № 0012771305, відповідно до положень підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, - вважається відкликаним.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах

Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб, які призначені для неодноразового його застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю природою правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи та застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Оскільки оспорюване податкове повідомлення-рішення є відкликаним, воно не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов'язків, відтак, суд дійшов безпідставність заявленої вимоги.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при прийнятті спірних рішень.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Відмовити Приватному підприємству "Житомироблдрукарня" у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 29 березня 2017 р.