Постанова № 65698572, 16.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Житомир справа № 806/296/17

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

суддів: Капинос О.В., Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 23.12.2016,

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії (бездіяльність) Міністерства внутрішніх справ України в частині ненадання повної та недостовірної інформації на звернення від 23.12.2016; зобов'язати відповідача надати йому повну та достовірну інформацію на звернення від 23 грудня 2016 року. В обґрунтування пред'явлених позовних вимог ОСОБА_1 указував, що Міністерство внутрішніх справ України діє неправомірно та проявляє неправомірну бездіяльність в невиконанні вимог Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про звернення громадян". Так як на його звернення від 23 грудня 2016 року відповідач не надав повну та достовірну інформацію.

Сторони до суду не прибули, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідач про причини неявки до суду не повідомив, направив письмові заперечення проти позову. У цих запереченнях відповідач просив у задоволенні позову відмовити, оскільки пред'явлені до МВС України позовні вимоги є необґрунтованими.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

В силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

У відповідності до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

У частині першій статті 7 Закону закріплено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями (ч. 3 ст. 7 Закону).

Права громадянина при розгляді заяви чи скарги наведені у статті 18 Закону.

За змістом приписів цієї статті Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Установлено, що 24 грудня 2016 року ОСОБА_1 направлено до Міністерства внутрішніх справ України поштовим зв'язком заяву від 23.12.2016 з проханням провести перевірку (службове розслідування) неправомірних дій посадових осіб ГУ НП в Житомирській області та сповістити його про наслідки перевірки (службового розслідування) за його заявою.

Статтею 19 Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до положень ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача зареєстровано в електронному журналі реєстрації звернень громадян МВС України за № Г-17664 27 грудня 2016 року.

Стверджуючи про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 у своїх запереченнях відповідач указує, що у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію", до повноважень якої належить, зокрема, проведення службових перевірок (розслідувань) стосовно порушень вимог законодавства працівниками поліції, звернення ОСОБА_1 27.12.2016 за № Г-17664 відповідно до ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" надіслано за належністю до Національної поліції України для подальшого розгляду. Про надсилання звернення за належністю до вказаного органу центральної виконавчої влади заявника було проінформовано.

Проте жодних доказів, які б свідчили про повідомлення позивача про результати розгляду МВС України його звернення від 23 грудня 2016 р. або про пересилання його звернення у строки, встановлені Законом, за належністю відповідному органу до суду подано не було.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно зі положеннями статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Втім, у даній справі відповідачем належних доказів на спростування вищевказаних обставин і доводів позивача суду надано не було.

З огляду на викладене, суд визнає дії (бездіяльність) Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання повної інформації на звернення ОСОБА_1 від 23.12.2016 протиправними та зобов'язує відповідача надати повну та достовірну відповідь на звернення від 23 грудня 2016 року.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Судові витрати у цій адміністративній справі відсутні.

Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії (бездіяльність) Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання повної інформації на звернення ОСОБА_1 від 23.12.2016.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на звернення від 23 грудня 2016 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Судді О.В. Капинос

М.С. Токарева