Ухвала суду № 65693179, 30.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6711/17

Провадження № 1-кс/761/4194/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва Юзькова О.Л., при секретарі Голопич Н.Р., за участі представника заявника Маринушкіна Арсена Григоровича, розглянувши клопотання представника в інтересах власника майна ОСОБА_2 про скасування арешту з грошових коштів на рахунках в банку у кримінальному провадженню №320161000000000135, -

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання адвоката Маринушкіна Арсена Григоровича в інтересах власника майна ОСОБА_2 про скасування арешту з належних йому грошових коштів на рахунках в банку у кримінальному провадженню №320161000000000135 за ознаками кримінального правопорушення за ст. 218-1 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 21.12.2016 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що в межах вказаного провадження проводиться розслідування обставин розтрати грошових коштів ПАТ «Банк Камбіо» в 2013-2014 роках, наслідком чого стало виведення банку з ринку та визнання його неплатоспроможним, що завдало істотної шкоди державі та кредиторам. При цьому вказано про вчинення злочинів по заволодінню коштами рефінансування шляхом кредитування юридичних осіб під заставу неліквідних цінних паперів, а також укладення правочинів за 1 рік до введення в банку тимчасової адміністрації шляхом перерахування коштів із призначенням платежу «безвідсоткова позика», «повернення або надання фінансової допомоги». Між тим, заявник зазначає про відсутність його відношення до вказаних правовідносин із ознаками саме вчинення незаконних операцій, оскільки кошти на його банківський рахунок були залучені на підставі договору строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» № 20-1511, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення на користь третьої особи від 24 вересня 2014 року, який було укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3, а відповідно до п. 1.9 договору, сторони керуючись ст. 1063 ЦК України, встановили, що цей договір укладено на користь громадянина ОСОБА_2. Кошти по вказаному договору за п.3.9 його умов належить отримати заявнику, що також визначено ст. 1063 ЦК України. Доказів завдання шкоди, її розмір діями заявнику чи особи, із якою укладено до ведення тимчасової адміністрації договір банківського вкладу не доведено слідчим по даний час, оскільки наявні на рахунку грошові кошти ознак речових доказів не мають та ніякого значення для вказаного провадження не мають, а проведення досудового розслідування заявника не стосується. У зв'язку з викладеним заявник звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт з коштів на вказаних рахунках.

У судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав із викладених у ньому підстав та просив суд його задовольнити.

Старший слідчий з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС України Харлап М.Д. в судове засідання не з»явився, хоча про дату і час розгляду клопотання повідомлявся неодноразово та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Фіксація вказаної процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду слідчим суддею зазначеного клопотання про скасування арешту не проводилась, оскільки клопотань про це від учасників процесу не надійшло та за ініціативою суду така фіксація не здійснювалось у відповідності до вимог ст. 107 КПК України.

Вислухавши представника заявника, дослідивши клопотання та додані до нього документи, а також матеріали клопотання про накладення арешту у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя приходить до висновку про можливість задоволення вказаного клопотання захисника з огляду на наступне.

Згідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Так, судом встановлено, що старшим слідчим з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС України Харлап М.Д. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №320161000000000135 за ознаками кримінального правопорушення за ст. 218-1 КК України.

В рамках розслідування вказаного провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 21.12.2016 року було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 (за №576 в списку осіб) в розмірі - 13500 дол. США, що перебувають на його депозитних рахунках, відкритих ПАТ «Банк Камбіо».

Як вбачається, підставою для накладення арешту стали обставини розслідування кримінального провадження щодо розтрати грошових коштів ПАТ «Банк Камбіо» в 2013-2014 роках, наслідком чого стало виведення банку з ринку та визнання його неплатоспроможним, що завдало істотної шкоди державі та кредиторам. При цьому вказано про вчинення злочинів по заволодінню коштами рефінансування шляхом кредитування юридичних осіб під заставу неліквідних цінних паперів, а також укладення правочинів за 1 рік до введення в банку тимчасової адміністрації шляхом перерахування коштів із призначенням платежу «безвідсоткова позика», «повернення або надання фінансової допомоги».

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За умовами п.3 ч.2 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, при постановлені ухвали про арешт майна слідчий суддя виходив із наведених слідчим обставин, а саме, що грошові кошти на банківських рахунках заявника та інших осіб визнано речовими доказами у цьому провадженні та відповідають критеріям за ст. 98 КПК України, як такі, що набуті кримінально-протиправним шляхом, а також отримані на вказані рахунки через їх безготівкове перерахування з рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб у цьому банку.

Так, як вбачається з договору строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» № 20-1511, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення на користь третьої особи від 24 вересня 2014 року, який було укладено між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3, а відповідно до п. 1.9 договору, сторони керуючись ст. 1063 ЦК України, встановили, що цей договір укладено на користь громадянина ОСОБА_2. Інформація про отримувача вказується зі слів вкладника, відповідальність за достовірність наданої інформації про отримувача несе вкладник. До набуття отримувачем у порядку, передбаченому п. 3.9 цього Договору, прав вкладника, зазначені права належать вкладнику. Разом з тим, 25 вересня 2014 року було укладено Додаткову угоду №1 до договору № 20-1511 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» з сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення на користь третьої особи від 24 вересня 2014 року, оскільки отримувачем подано письмову заяву (повідомлення) про набуття прав вкладника, відповідно до ст. 1063 ЦК України та п. 3.9 розділу 3 договору, вважати вкладником у преамбулі Договору № 20-1511 ОСОБА_2, вказаний договір, угода були підписані сторонами та відповідає вимогам ЦК України щодо укладення правочинів, а також доказів визнання недійсним слідчому судді не надано.

12 березня 2015 року уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_5 надано ОСОБА_2 довідку про наявність рахунків в банку, на яких облікуються кошти: № НОМЕР_2 у розмірі 13 500 доларів США.

На думку слідчого судді надані представником заявника докази можуть свідчити про залучення коштів на депозитний рахунок ОСОБА_2 у відповідності до вимог цивільного та банківського законодавства від фізичної особи ОСОБА_3 відповідно до умов договору банківського вкладу на користь третьої особи та відсутність підстав перебування грошових коштів під арештом у розумінні положень ст. 170 КПК України.

У відповідності до вимог п.15 ч.1 ст. 7 КПК України встановлено передбачено змагальність сторін у кримінальному провадженні та свобода у поданні ними доказів і доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на легалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п.2) ч.3 ст. 132 КПК України.

Стороною обвинувачення в особі слідчого та прокурора, які не з»явились без поважних причин в судове засіданні не було надано доказів тому, що грошові кошти на рахунку заявниці мають значення доказів у цьому провадженні та не доведено, що вони є незаконно здобутими внаслідок вчинення злочинів, в розумінні кримінально-правової кваліфікації, що внесене до ЄРДР за ст. 218-1КПК України, що призвело до визнання банку неплатоспроможним.

Приписами ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права. Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ» проти Сполученого королівства (AGOSI v. the United Kindom від 24 жовтня 1986 року, серія А, №108 п.52). Іншими словами заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно до ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що арешт згідно ухвали слідчого судді Шевченківського району м.Києва від 21.12.2016 року в частині накладення його на грошові кошти в банку на рахунку заявниці був накладений передчасно, у відсутність визначених ст. 170 КПК України підстав на час його накладення та є таким, що прийнятий без урахування доводів власника майна про відсутність встановлення обставин того, що вказані кошти мають значення доказів у цьому провадженні, на підставі дослідження не усіх матеріалів у цьому провадженні, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 174,309,392, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт на грошові кошти на рахунку ОСОБА_2 (податковий номер фізичної особи платника податків НОМЕР_1), що обліковуються на рахунку НОМЕР_2 в розмірі - 13500 доларів США, відкритих ПАТ «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700), накладений згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 21.12.2016 року (справа №761/44571/16-к, провадження №1-кс/761/27244/2016), у кримінальному провадженню №320161000000000135 за ознаками кримінального правопорушення за ст. 218-1 КК України..

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: