Постанова № 6568866, 15.06.2009, Дружківський міський суд Донецької області

Справа №2а-69 2009р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

15 травня  2009 року      Дружківський міський суд       Донецької області   у складі:

головуючого –       судді                                   Грубника О.М.  

при секретарі                                               Варламовій О.Д.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій незаконними і стягнення недоотриманої разової компенсації як інваліду 3-ї групи, та щорічної грошової допомоги як інваліду війни за 2008 рік –

В С Т А Н О В И В :

22 січня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Дружківського управління праці та соціального захисту населення, в якій вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Він набув право на одержання одноразової компенсації як інваліду 3-ї групи в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат встановлених на час виплат. В зв’язку з цим він 20 жовтня 2008 року звернувся з відповідною заявою до відповідача. Проте в цих виплатах йому було відмовлено на підставі постанови КМУ №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та замість суми виплат, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому нараховано 9 лютого 2008 року 189,60 грн. Крім того, згідно висновку МСЕК йому встановлено 3-тю групу інвалідності, пов'язану з наслідками Чорнобильської катастрофи. Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому був наданий статус ветерана війни (3-тя група інвалідності). Цим Законом йому передбачена щорічна грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, яка повинна бути виплачена до 5 травня кожного року. Фактично відповідач виплатив за 2008 рік грошову допомогу у сумі 350 грн. Вважає, що відповідач недоплатив йому щорічну допомогу як інваліду війни за 2008 рік у сумі 3017 грн.00 коп. Просить суд визнати дії відповідача незаконними та стягнути недоотриману разову компенсацію як інваліду 3-ї групи в сумі 15110,40 грн., та щорічну грошову допомогу як інваліду війни за 2008 рік у розмірі 3017 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд визнати дії відповідача незаконними та стягнути недоотриману недоотриману разову компенсацію як інваліду 3-ї групи в сумі 15110,40 грн., та щорічну грошову допомогу як інваліду війни за 2008 рік у розмірі 3017 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог не визнав та пояснив, що виплата одноразової компенсації як інваліду 3 групи Дружківським управлінням праці та соціального захисту населення проводились в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року № 836 та постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. 9.02 2008 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено одноразову компенсацію в сумі 189грн. 60 коп. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно довідки МСЕК № 208287 від 11.02.2008 року ОСОБА_1 була вперше була  встановлена 3 група інвалідності, яка пов’язана с ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково (а.с.9).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 20.10.2008 року він звертався до начальника УПСЗН Дружківської міської ради про виплату йому компенсації як інваліду 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних  плат.

Згідно відповіді начальника УПСЗН м. Дружківка від 24 листопада 2008 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена 9 лютого 2008 року компенсація за шкоду заподіяну здоров’ю, як інваліду 3-ї групи у зв’язку з Чорнобильською катастрофою в сумі 189,60 грн.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ від 28.02.1991 року, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 4 частини 1 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми виплат.

Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2008 рік, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року № 836 та постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Слід зазначити, що відповідно до підпункту 11 пункту 28 Розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України стаття 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, була викладена у новій редакції, згідно якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак, згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнанні неконституційними.

Рішення Конституційного Суду  України  у  цій  справі  має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,  які виникли  внаслідок дії положень  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України”, визнаних неконституційними.

Оскільки третя група інвалідності була встановлена ОСОБА_1 11 лютого 2008 року, тобто до прийняття Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд вважає, що в задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Згідно п.2 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993 року (з подальшими змінами та доповненнями) до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 набув статусу інваліда війни 3 групи, що підтверджується відповідним посвідченням серії Є № 039055 від 25.02.2008 року.

Відповідно до Пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України", частина 5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", була викладена у новій редакції, згідно якої  щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно рішення Конституційного Суду України №№10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнанні неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даних правовідносинах застосуванню підлягає частина 5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка була доповнена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367- ХІV від 25.12.1998 року, згідно якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення щорічної грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни 3 групи за 2008 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком підлягають задоволенню.

Згідно листа начальника Дружківського управління праці та соціального захисту населення №11/вк11-245-5229 від 24.листопада 2008 року позивачу була виплачена разова щорічна грошова допомога до 5 травня за 2008 рік у сумі 350 грн.

Визначаючи розмір грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд виходить з наступного.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09 липня 2003 року, який, відповідно до його преамбули, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст.58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня 2008 року складав 481 грн.

Таким чином, розмір грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік ОСОБА_1 як інваліду війни 3 групи повинна становити 7 мінімальних пенсій за віком, що становить:             481 х 7 =  3367 грн. 00 коп.

З урахуванням отриманої позивачем разової щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік у сумі 350 грн. 00 коп., стягненню підлягає: 3367,00 - 350,00 = 3017 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України судові витрати відносяться за рахунок держави, оскільки сторони звільнені від їх сплати.

На підставі Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 6-12, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій незаконними і стягнення недоотриманої разової компенсації як інваліду 3-ї групи, та щорічної грошової допомоги як інваліду війни за 2008 рік – задовольнити частково.  

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної грошової допомоги як учаснику війни за 2008 рік – незаконними.

Стягнути з Управління  праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради (р/р 35210017001497 в УДК у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 26010987) за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до п’ятого травня  як ветерану війни відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2008 рік у сумі 3017 (три тисячі сімнадцять) гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання  постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд Донецької області.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.

Суддя