Ухвала суду № 65684733, 28.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6177/16-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 41 Доповідач Гансецька І. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Микитюк О.Ю.

Талько О.Б.

при секретарі: Ганжа О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 лютого 2017 року

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року позивач звернулася до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 1994 року працює у ЗОШ № 7 м. Житомира. Відповідач наприкінці грудня 2015 року направила начальнику управління освіти Житомирської міської ради скаргу на дії директора ЗОШ № 7, в якій виклала негативні, несправедливі, такі, що не відповідають дійсності та свідчать про втручання в її особисте життя твердження.

Для перевірки викладених у скарзі обставин наказом начальника управління освіти було створено відповідну комісію, представник якої 11.01.2016 року в актовій залі ЗОШ № 7 з дозволу відповідача в присутності всього педагогічного складу зачитала ганебні для позивача фрази. Зокрема, що директор школи проживає по сусідству з позивачем, тому остання користується доброзичливістю з боку директора школи, що позивач займається доносами на вчителів, за що отримала години на викладання предметів ОБЖ та українознавства, а пізніше основ здоров'я, що позивач не достойна бути класним керівником, що оскільки її чоловік є інвалідом, то вона веде аморальний спосіб життя. Вказане не відповідає дійсності і не знайшло свого підтвердження під час перевірки, однак поширення даної інформації спровокувало проблеми в її особистому житті. Просила зобов'язати відповідача протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, зачитавши його у присутності всього педагогічного та робітничого складу ЗОШ № 7 та стягнути з відповідача 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 01.02.2017 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01.02.2017 року та постановити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом не надано оцінки зібраним по справі доказам.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У п. 16 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

У п. 19 цієї постанови роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частиною 2 статті 47-1 Закону України «Про інформацію» передбачено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦКУкраїни не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Надаючи оцінку поширеній стосовно позивача інформації, суд першої інстанції з урахуванням вищезазначених положень Закону та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України дійшов обґрунтованого висновку про те, що інформація, поширена ОСОБА_3 у скарзі на ім'я начальника управління освіти переважно є думкою та поглядом відповідача, критикою, оцінкою дій директора школи та вчителів, в тому числі і позивача, а отже її не можна вважати такою, що була завідомо неправдивою.

Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, тому підстави для її задоволення також відсутні.

З огляду на зазначене, висновок суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та вимогах Закону.

Наведені в апеляційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01.02.2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: