Ухвала суду № 65684073, 31.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1416/6497/12 31.03.2017 310317 31.03.2017

Провадження №22-ц/784/874/17 Головуючий по 1 інстанції Тихонова Н.С. Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Лептуга С.С.,

за участю представника заявника - ОСОБА_2,

представника боржника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2017 року по справі за заявою ОСОБА_5 про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального підприємства «Миколаївське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2016 року ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви, заявник вказував, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року, ухваленого за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального підприємства «Миколаївське міське бюро технічної інвентаризації» ( далі - КП «ММБТІ»), про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2008 року №25 укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_7, яка складається із 1 953 107,77 грн. заборгованості по кредиту, 750 848,35 грн. відсоткам а 3277 821,10 грн. - пені, що в загальній сумі становить 2981777,30 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв. м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_4 шляхом їх реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 12 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження.

21 листопада 2016 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Єврокредит» був укладений Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Енергобанк» передало ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги за кредитним договором від 08.07.2008 р., укладеним між Банком та ОСОБА_7

21 листопада 2016 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Єврокредит» був укладений Договір відступлення прав вимоги, за договорами іпотеки, посвідченими приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л. 08.07.2008 року за реєстровими номерами 1610 та 1612.

24 листопада 2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ОСОБА_5 був укладений Договір про відступлення прав вимоги за Договором про надання кредиту №25 від 08.07.2008 р., укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_7

Станом на 13 грудня 2016 р. виконавчий лист № 2/1416/3004/2012 виданий Ленінським районним судом м. Миколаїв від 22 лютого 2013 р. продовжує перебувати у відділі на примусовому виконанні.

ОСОБА_5,посилаючись на те, що до нього перейшли усі права кредитора щодо стягнення суми боргу в рахунок реалізації предмету іпотеки, просив замінити сторону, яка вибула із виконавчого провадження ПАТ «Енергобанк» на нього.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2017 року заяву задоволено, замінено стягувача ПАТ «Енергобанк» на правонаступника ОСОБА_5

В апеляційній скарзі представник боржника ОСОБА_4-ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та відмовити ОСОБА_5 у задоволенні заяви.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник заявника, вказуючи на законність ухвали суду першої інстанції, просив залишити її без змін, відхиливши апеляційну скаргу представника боржника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника боржника та представника стягувача, перевіривши правильність ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року частково задоволено позов ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, КП «ММБТІ» про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 липня 2008 року №25, укладеного між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_7, яка складається із 1 953 107,77 грн. заборгованості по кредиту, 750 848,35 грн. по відсоткам тп 277 821,10 грн. - пені, що в загальній сумі становить 2981777,30 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, загальною площею 235,4 кв. м., розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5 по АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_4 шляхом їх реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій ( т.4 а.с.195-196)

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 12 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі вищевказаного рішення суду.

21 листопада 2016 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «ФК «Єврокредит» було укладено:

- Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Енергобанк» передало ТОВ «ФК «Єврокредит» право вимоги за кредитним договором від 08 липня 2008 року, укладеним між Банком та ОСОБА_7;

- Договір відступлення прав вимоги, за договорам іпотеки, посвідченими приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л. 08 липня 2008 року за реєстровими номерами 1610 та 1612( т.4 а.с.233-245).

24 листопада 2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ОСОБА_5 було укладено:

- Договір про відступлення прав вимоги за Договором про надання кредиту №25 від 08 липня 2016 року, укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_7;

- договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченими приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рябоконь К.Л. від 08 липня 2008 року за реєстраційними номерами 1610 та 1612 ( т.4 а.с.т.4 а.с.198-200,201-203).

Станом на 13 грудня 2016 року виконавчий лист № 2/1416/3004/2012 виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва від 22 лютого 2013 року продовжує перебувати у відділі ДВС на примусовому виконанні.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст.378 ЦПК України та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, з п.п 1,2 ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст.378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст.ст.512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Таке відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного суду України №6-122цс13 від 20 листопада 2013 року та спростовує доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 не є належним ініціатором звернення до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та неможливістю проведення заміни сторони у виконавчому провадженні за договором відступлення права вимоги.

Виконання судового рішення - це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Отже, після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо.

Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи викладене, висновок суду про задоволення заяви ОСОБА_5 є правильним, оскільки після набрання рішенням суду законної сили та тривалого його виконання змінився стягувач, а без заміни сторони виконавчого провадження, правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання щодо вчинення державним виконавцем дій, згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Як вбачається із матеріалів справи при укладанні договорів про відступлення права вимоги від 21 та 24 листопада 2016 року сторони керувалися ст.512 ЦК України.

ОСОБА_5 згідно з умовами договору від 24 листопада 2016 року прийняв на себе зобов'язання по стягненню суми заборгованості, яка раніше визначена рішенням суду, не здійснюючи при цьому дій, пов'язаних із наданням кредиту або зміни його умов, а тому посилання апелянта на те, що ОСОБА_5 як фізична особа з врахуванням вимог ст.1054 ЦК України не може бути стороною у даному договорі, не заслуговують на увагу.

Більш того, на час розгляду даної заяви, ОСОБА_4 доказів щодо недійсності спірного договору про відступлення права вимоги не надано, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Посилання апелянта на те, що суд розглянів заяву без участі боржника, оскільки ОСОБА_4 про перше судове засідання не повідомлялася, а на друге - до суду було направлено клопотання про відкладення розгляду заяви, відповідно до ч. 2 ст. 378 ЦПК України є безпідставним, оскільки такі повідомлення судом направлялись, а неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Крім того, неявка боржника в судове засідання не призвела до неправильного вирішення заяви.

Отже, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при її постановленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоді з висновком суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова