Ухвала суду № 65684062, 03.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/627/17 03.04.2017 03.04.2017 03.04.2017

Провадження №22-ц/784/776/17

Справа № 487627/17 Головуючий першої інстанції: Темнікова А.О.

Провадження № 22-ц/784/776/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

03 квітня 2017 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

встановила:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Позивач вказував, що він є власником 3/10 частки будинку АДРЕСА_1, а власником 7/10 вказаного будинку є ОСОБА_3 У квітні 2016 року за підписом Миколаївського міського голови ОСОБА_4 він отримав лист, в якому знаходилась копія витягу із рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13 лютого 2015 року № 98, з п. 22 якої вбачається, що житловому будинку АДРЕСА_2 (літ. А, приміщення з №1-1 по №1-4, з №2-1 по №2-5 загальною площею 71,9 кв.м., літ. Н, Ж, П, С2, Ш, Мпд), який належить ОСОБА_3, була надана нова адреса: АДРЕСА_2.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вищезазначеним рішенням порушується його право власності на зазначений житловий будинок, позивач просив визнати незаконним та скасувати п. 22 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 13 лютого 2015 р. № 98.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 лютого 2017 року відмовлено у відкритті провадження за вищезазначеною позовною заявою, із роз'ясненням права на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що ухвала судді постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо оскарження дій суб'єкту владних повноважень (виконавчого комітету Миколаївської міської ради) при здійснення ним владних управлінських функцій є публічно-правовим, а тому дійшов висновку, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Заявлений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є передчасними.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник із позовних вимог, які ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність, тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Ураховуючи положення ст. 1 ЦПК України та ст. 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Отже, одним з основних критеріїв відмежування справ цивільної юрисдикції від адміністративних справ, поряд з суб'єктним складом учасників спору, є характер спірних правовідносин та наявність спору про право цивільне.

Як вбачається з матеріалів справ, ОСОБА_2 є власником 3/10 частки будинку АДРЕСА_1, а власником 7/10 вказаного будинку є ОСОБА_3 Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13 лютого 2015 року № 98 (п. 22) житловому будинку АДРЕСА_1 (літ. А, приміщення з №1-1 по №1-4, з №2-1 по №2-5 загальною площею 71,9 кв.м., літ. Н, Ж, П, С2, Ш, Мпд), який належить ОСОБА_3, була надана нова адреса: АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 не погодився з таким рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради і, посилаючись на невідповідність цього рішення нормам цивільного права, що, призвело на його думку, до порушення його права власності на зазначений житловий будинок, просив визнати незаконним та скасувати п. 22 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 13 лютого 2015 року № 98.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, посилаючись на норми Конституції України та Цивільного кодексу України вважає, що вказаним пунктом рішення порушується його право спільної часткової власності на житловий будинок. Він незгоден з тим, що рішення прийнято лише за заявою ОСОБА_3, без його згоди на це, як співвласника. Крім того, зазначав, що частина належних йому приміщень з № 3-1 по № 3-2, увійшли до складу нової адреси. До того ж, житловий будинок має самочинні забудови.

Отже, зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що ним оскаржується рішення органу місцевого самоврядування, прийняте ним при здійсненні ним владних повноважень.

Але підставами своїх вимог, поряд з порушенням порядку прийняття рішення, позивач зазначав порушення відповідачем його цивільних прав, спільної часткової власності на нерухоме майно.

Зазначених положень закону суд не врахував та не з'ясував, чи спрямовані управлінські дії суб'єкта владних повноважень на виникнення, зміну або припинення цивільних прав позивача щодо володіння, користування житловим будинком (окремими приміщеннями будинку) та земельною ділянкою; чи виникло у власників житлового будинку права власності окремо на приміщення, які знаходяться у складі житлового будинку (в матеріалах позову відсутні правовстановлюючі документи); чи існує рішення або інше про поділ або порядок користування житловим будинком, земельною ділянкою.

Таким чином ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Питання про можливість залишення позовної заяви без руху судом не вирішувалось.

З урахуванням викладеного відповідно до вимог п.1,4 ч.1 ст. 311 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції слід скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 лютого 2017 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова