Рішення № 65682668, 28.03.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/165/17

Провадження № 2/161/1152/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді - Івасюти Л.В.

при секретарі Заболотько Д.М.

з участю позивача ОСОБА_1

його позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 04.01.2017 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, мотивуючи позов тим, що 22 січня 2014 року між ним та відповідачем у справі ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з яким він зобов'язався передати відповідачу кошти в позику в розмірі 41 300,00 грн., а останній зобов'язався повернути ці кошти до 01 березня 2014 року. Своє зобов'язання за цим договором він виконав та передав ОСОБА_3 кошти в сумі 41 300,00 грн. Укладення договору позики та передача ним коштів стверджується письмовою розпискою, складеною ОСОБА_3 при отриманні від нього коштів. ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором позики не виконав, на даний час кошти йому не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання .Оскільки відповідач користується його коштами з 22.01.2014 року по даний час, то з урахуванням розміру облікової ставки Національного банку України, за період з 23.01.2014 року по даний час, відповідач зобов'язаний сплатити йому проценти в сумі 22350,64 грн. З урахування індексу інфляції, за період з 01.03.2014 року по 30.11.2016 року, який становить 197,8% відповідач зобов'язаний йому сплатити 40 391,40 грн. інфляційних, а також 3 625,35 грн. відсотків річних. Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити йому 41 300,00 грн. боргу за договором позики, 22350,64 грн. процентів за користування коштами, 40 391,40 грн. інфляційних та 3 625,35 грн. відсотків річних, у зв'язку з порушенням строків повернення коштів, а всього: 107667,39 грн..

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд стягнути в його користь із ОСОБА_3 41 300,00 грн. заборгованості, проценти за користування коштами в сумі 22 350,64 грн., інфляційні в сумі 40 391,40 грн , річні в сумі 3 625,35 грн., а всього: 107 667,39 грн. та судові витрати по справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з наведених у позовній заяві мотивів.

Відповідач в судовому засіданні позову не визнав, та пояснив, що він не укладав договору позики з відповідачем, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Судом встановлено, що 22 січня 2014 року ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 кошти в розмірі 41 300,00 грн., та зобов'язався повернути їх до 01 березня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження вищевказаної домовленості між сторонами, та укладення договору позики, відповідачем ОСОБА_3 була написана та власноручно підписана розписка позивачу ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вимоги про повернення боргу відповідач зобов'язався повернути позивачу отриману позику до 01 березня 2014 року.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що незважаючи на вищенаведене, відповідач кошти до даного часу за договором позики не повернув позивачу, таким чином, умови договору не виконав.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином з відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як слідує із змісту ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач, станом на день розгляду справи, свої зобов'язання за договором позики, в обумовлений сторонами термін, не виконав, а отже зобов'язаний повернути позивачу борг за договором позики в сумі 41 300,00 грн., проценти за користування коштами в сумі 22350,64грн., інфляційні в сумі 40 391,40 грн. , з урахування індексу інфляції, за період з 01.03.2014 року по 30.11.2016 року, який становить 197,8%, а також три відсотки річних в сумі 3625,35 грн.

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості за договором позики, складений позивачем та перевірений судом в судовому засіданні.

Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що сумарна сума заборгованості, яку слід стягнути з відповідача в користь позивача, за прострочення виконання зобов'язання, становить 107667,39 грн.

Доводи відповідача про неукладення між ним і позивачем договору позики не знайшли свого підтвердження .

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Оскільки рішення постановлено на користь позивача, тому його вимога щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат також підлягає до задоволення .

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 599, 1046-1047, 1218 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 107 667,39 грн. (сто сім тисяч шістсот шістдесят сім гривень 39 копійок), з них: 41 300,00 грн.- суми позики, 22 350,64 грн. - проценти за користування коштами, 40 391,40 грн.- інфляційні , 3 625,35 грн.- три відсотки річних .

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1076,67 грн. (одна тисяча сімдесят шість гривень 67 копійок) судових витрат по справі .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта