Ухвала суду № 65681318, 28.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1390/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Шепель О.В.,

за участю: представників Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" - Чамари Людмили Вячеславівни та Красюк Олени Олександрівни, представника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС - Гаргауна Ярослава Ігоровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, за участю третьої особи - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія" (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 0000071401, яким підприємству донараховано грошове зобов'язання з земельного податку на суму 22345651,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач не є користувачем земельної ділянки площею 160,7890 га, межі земельної ділянки не встановлювались, правовстановлюючі документи не видавались та речове право постійного користування не реєструвалось, крім того, розрахунок податку зроблений за завищеною ставкою земельного податку без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року адміністративний позов Підприємства задоволено, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 0000071401.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для приийняття ДПІ оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 0000071401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за земельний податок з юридичних осіб на суму 22345651,28 грн. та 5586412,82 грн. штрафних санкцій, стали висновки акту від 09.06.2016 №112/28-08-14/19290012 "Про проведення документальної виїздної планової перевірки Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, кортроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2012 по 31.12.2015".

Зазначеним актом посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС встановлено порушення Підприємством ряду статей Податкового кодексу (далі - ПК) України, у тому числі: п. 269.1 ст. 269. п.п. 270.1. ст.270, п.271.2 ст.271, п.275.3 ст. 275 ПК України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по платі за землю за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, у зв'язку з чим донараховано суму земельного податку, за вказаний період, в розмірі 22345651,28 грн.

Такі висновки Податкового органу ґрунтується на тому, що відповідно до постанови КМУ № 854 від 24.09.2008 Підприємтву надано у користування водну акваторію в межах точок з координатами водного простору Бузького лиману без зазначення площі та умов користування зі змінами, внесеними згідно Постанови КМУ №406 від 03.06.2013 року. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 23.05.2016 повідомила, згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом на 01.01.2016 в межах території м. Миколаєва, за землекористувачем - Підприємством обліковується земельна ділянка загальною площею 339,5898 га, з них:

- 171,6300 га - забудованих земель, які використовуються для транспорту та зв'язку,

- 7,1708 га - відкриті землі без рослинного покриву або з невизначним рослинним покривом,

- 160,7890 га - води.

За висновками перевіряючих, Підприємством в порушення п.296.1 ст.269, пп.270.1 ст.270, п.271.2 ст.271 ПК України, п.3 ст.59, ст.206 Земельного кодексу України, плата за землю за водну акваторію площею 160,7890 га за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 не нараховувалась та не сплачувалась.

Отже, підстава нарахування позивачу плати за землю є постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 854, якою Підприємству надано у користування водну акваторію в межах точок з координатами водного простору Бузького лиману без зазначення площі та умов користування, лист головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.05.2016 року в якому вказано, що рішенням Миколаївської міської ради від 12.02.2004 № 18/14 передано в постійне користування земельну ділянку площею 160,7890 га для обслуговування водних підходів, необхідних для проведення суден швартових, маневрових, режимних операцій порту.

Миколаївською міською радою було надано до суду першої інстанції витяг рішення від 12.02.2004 № 18/14, яким затверджено проект відведення земельної ділянки акваторії річки Південний Буг загальною площею 1607890 кв.м із земель міста та надала СМП "Октябрьск" у постійне користування земельну ділянку із земель міста, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель транспорту, для обслуговування водних підходів, необхідних для проведення суден швартових, маневрових, режимних операцій порту.

Позивач у судовому засіданні наполягав, що не користується цією земельною ділянкою під акваторією, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання акваторій морських портів України" від 03.06.2013 № 406 усі акваторії морських портів, у т.ч. і зазначена акваторія була передана Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" та цією постановою були внесені зміни до постанови КМУ № 854 від 24.09.2008 року. Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 року позивач передав Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" гідротехнічні споруди-причали, тому не є користувачем землями водного фонду для розміщення об'єктів портової інфраструктури. Підприємством було оформлено Державний акт на право постійного користування від 25.10.1994 серія МК № 00046 свідчить про надання у користування 237,32 га землі. Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації № 169-р від 05.06.2013 року позивачу було надано у постійне користування 178,8008 га для обслуговування порту.

У зв'язку зі зміною меж земельних ділянок, розпорядженням Миколаївської ОДА позивачу було надано у постійне користування 178,8008 га для обслуговування порту , яка і була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 11.06.2013 року № 4714863 , за яким сплачується податок.

Судом першої інстанції також встановлено, що за Піприємством зареєстрована земельна ділянка загальною площею 178,8008 га для обслуговування порту, кадастровий номер 4810136600:07:004:0115.

Нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки відповідно до нормативної грошової оцінки земель м. Миколаєва, затверджена рішенням Миколаївської міської ради від 01.03.2012 №15/24 з урахуванням базової вартості 1 кв. м.- 175,69 грн.

Щодо земельної ділянки (акваторії) переданої у постійне користування площею 160,7890 га для обслуговування водних підходів, то інформація про документацію із землеустрою, кадастрового номеру, реєстрацію та грошову оцінку - відсутня.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є користувачем земельної ділянки в розумінні Земельного кодекса України, який є спеціальним Законом в питаннях регулювання земельних відносин. Крім того, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів того, що за позивачем зареєстрована земельна ділянка під акваторією Бузького лиману площею 160,7890 га, тому правові підстави для стягнення з позивача плати за землю відсутні.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Конституції України, Земельному та Податковому кодексам України.

Що до доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За приписами статтей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

До того ж, порядок використання земель водного фонду, визначається Земельним кодексом, Водним кодексом, Порядком користування землями водного фонду, який затверджений Постановою КМ України № 502 від 13.05.1996 р.

Статтею 3 Водного кодексу України встановлено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно з статтею 4 даного Кодексу, яка є аналогічною частині 1 статті 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать зокрема землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами.

Згідно частини 1 та пункту "б" частини 3 статті 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури.

Відповідно до статтей 51, 85 Водного кодексу, пункту 1 Порядку користування землями водного фонду отримання права користування об'єктом водного фонду відбувається в порядку, встановленому земельним законодавством.

Пункт 5 вищезазначеного Порядку встановлює, що право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право.

Аналіз вищезазначених норм права дає можливість дійти до висновку, що плата за землю підлягає нарахуванню тільки у випадку виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При цьому обов'язок щодо нарахування плати за землю виникає у платника податків з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Також, за правилами пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

На виконання зазначеної норми Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011р. №1386 було затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, якій відповідно по пукту 1 визначає механізм подання відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про інформацію" суб'єктами інформаційних відносин ДФС та/або її територіальним органам інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Також, як було встановлено судом першої інстанції, за Піприємством зареєстрована земельна ділянка загальною площею 178,8008 га для обслуговування порту, кадастровий номер 4810136600:07:004:0115.

Однак, доказів користування позивачем земельною ділянкою площею 160,7890 га для обслуговування водних підходів (у т.ч. місцезнаходження земельної ділянки, встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право, її кадастровий номер, площа відповідно до правовстановлюючих документів і матеріалів інвентаризації та дата реєстрації у державному земельному кадастрі) Податковим органом до суду не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.

Тому, враховуючи вимоги статті 71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а також приймаючи до уваги, що Податковим органом не надано достатніх доказів на обґрунтування висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги так скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 0000071401.

Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанцій ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 березня 2017 року.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г. Ступакова