Ухвала суду № 65678339, 27.03.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 березня 2017 року Справа № 910/519/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргуДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 рокуу справі Господарського суду № 910/519/17 міста Києваза заявою ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києвідо ТОВ "БМБ Компаунд"про порушення справи про банкрутствоподана ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - скаржником) касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі №910/519/17 не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 111 ГПК України, касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік доданих до скарги документів.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі та документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На підтвердження направлення копії касаційної скарги боржнику орган державної фіскальної служби, як ініціюючий кредитор, надав оригінал фіскального чека відділення поштового зв'язку №00002836200371 від 20.02.2017 року про надіслання рекомендованого листа "БМБ Команда" за адресою: "02094 Київ", тоді як ухвалою місцевого господарського суду від 10.01.2017 року у справі №910/519/17 повернено без розгляду заяву податкової інспекції про порушення справи про банкрутство ТОВ "БМБ Компаунд".

Отже, поданий скаржником до Вищого господарського суду України оригінал фіскального чека №00002836200371 від 20.02.2017 року про надіслання поштової кореспонденції на адресу "БМБ Команда" не може вважатися належним доказом направлення скаржником копії касаційної скарги з доданими до неї документами боржнику - ТОВ "БМБ Компаунд".

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 року, який набрав чинності 01.01.2017 року, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIII від 21.12.2016 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року становив 1 600 грн.

Отже, за подання скаржником у лютому 2017 року касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 02.02.2017 року про повернення апеляційної скарги органу державної фіскальної служби на ухвалу суду першої інстанції від 10.01.2017 року у даній справі, підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Оскаржуючи до Вищого господарського суду України ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.02.2017 року, орган державної фіскальної служби не надав належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі, при цьому, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті, обґрунтоване тим, що станом на момент звернення з касаційною скаргою на рахунках податкової інспекції відсутні кошти для сплати судового збору, а тимчасовим кошторисом на 2017 рік для скаржника, як територіального органу державної фіскальної служби, який позбавлено пільг щодо сплати судового збору у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015 року, не передбачено коштів на сплату судового збору за розгляд справ, учасником яких є скаржник.

Оцінивши доводи податкової інспекції, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 02.02.2017 року у даній справі, колегія суддів касаційного суду не знаходить підстав для задоволення клопотання органу державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення положень статей 33, 34 ГПК України скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом визначеного статтею 1118 ГПК України строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутність у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, у зв'язку з чим касаційна скарга органу державної фіскальної служби в частині оскарження ухвали апеляційного суду від 02.02.2017 року не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 1113 ГПК України.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що виходячи з положень частини 3 статті 1113 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду від 02.02.2017 року у даній справі після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом розділу ХІІ1 ГПК України, ухвала місцевого господарського суду у справі про банкрутство може бути оскаржена в суді касаційної інстанції лише після її перегляду в апеляційному порядку та її оскарження разом із постановою апеляційного суду, прийнятою за результатами апеляційного перегляду такої ухвали.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що предметом касаційного оскарження податковою інспекцією також визначено ухвалу місцевого господарського суду від 10.01.2017 року про повернення без розгляду заяви ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, яка в апеляційному порядку не переглядалася.

З огляду на таке, органу державної фіскальної служби необхідно відмовити у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі №910/519/17 як такої, що не може бути предметом самостійного перегляду в суді касаційної інстанції за правилами статті 107 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 8 Закону України "Про судовий збір", статтями 62, 86, 107, 111, пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113, статтею 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі №910/519/17.

2. Відмовити ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року у справі №910/519/17.

3. Касаційну скаргу ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві в частині оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року у справі №910/519/17 повернути скаржнику.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко