Ухвала суду № 65677608, 23.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/19440/15-ц

Провадження № 22-ц/792/50/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Костенка А.М.,

суддів: Грох Л.М., Талалай О.І.,

секретар Гриньова А.М.

з участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/19440/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звертаючись до суду з позовом який в подальшому уточнив просив стягнути солідарно із відповідачів на його користь заборгованість в розмірі 48 029,36 дол. США, що еквівалентно 1060488,27 грн. та 53274,46 грн., судові витрати. Зазначав, що 4 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду, відповідно до умов якої банк надав позичальнику кредит у розмірі 20000 дол. США на строк до 22 листопада 2010 року, який останній зобовязувався повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленому кредитним договором. З метою забезпечення виконання кредитного зобовязання між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. У звязку із неналежним виконанням боржником та поручителем кредитного зобовязання в них виникла заборгованість, яку банк просив стягнути солідарно із боржника та поручителя.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року

позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48029,36 дол. США, що еквівалентно 119 2895,61 грн., з яких заборгованість по кредиту 12337,20 дол. США, по процентам 35692,16 дол. США, по штрафу (фіксована частина) 250 грн., по штрафу (процентна складова) 53024,46 грн.. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

_________________

Головуюча у першій інстанції ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/ 50/17

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 27

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати, постановити нове яким відмовити в задоволені позову, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно встановлено дійсні обставини справи, які мають для неї значення. Зазначав, що банком пропущено строк позовної давності для можливості звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитною угодою, безпідставно задоволено вимоги банку в частині стягнення процентів за користування кредитом нараховані після закінчення строку кредитного договору, а саме 22 листопада 2010 року, оскільки намагання стягнення суми кредиту за межами строку позовної давності всупереч вимога Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить про факт нечесної підприємницької діяльності з боку банку. Вказував, що банком при укладенні договору не було йому розяснено наслідки збільшення строку позовної давності, крім того, в момент підписання кредитної угоди віддрукованої заздалегідь мілким шрифтом, який було свідомо зменшено задля неможливості його вичитування.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що 4 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 104014 SOGL, за умовами якої банк надає позичальнику кредит в загальній сумі 20000 США на 35 місяців 12 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 22 листопада 2010 року зі сплатою 14% річних. Видача кредиту буде здійснюватись окремими частинами - траншами після підписання окремих додаткових договорів про видачу траншу. Строк повернення кредиту встановлюється договорами та графіками погашення кредиту і відсотків. Позичальник за умовами договору зобовязується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду у строки, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів (п. п. 1.1., 1.2, 1.3, 2.2.3).

У випадку порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобовязань, передбачених даною угодою більш ніж на 120 днів, в звязку з чим банк змушений звернутись до суду, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. та 5% від суми позову. Строк позовної давності з вимогами щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом штрафів за даною угодою встановлюється сторонами тривалістю 5 (пять) років. (п. п. 6.6, 6.8).

4 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про видачу траншу № 104014 SOGL, за умовами якого банк зобовязується надати позичальнику транш у вигляді кредитних коштів згідно умов кредитної угоди від 4 грудня 2007 року в сумі 20000 доларів США. Строки повернення траншу кредиту та відсотків визначаються згідно графіку погашення кредиту і відсотків (Додаток № 1 до даного договору). Транш кредиту і відсотки погашаються шляхом щомісячного внесення ануїтентного платежу в сумі 690 доларів США. За користування кредитними коштами позичальник сплачує відсотки в розмірі 14% річних. При порушенні позичальником якого-небудь зобовязання по погашенню траншу кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 48% від суми залишку непогашеної заборгованості (1.1, 1.2. 1.3, 4.1, 4.3).

В цей же день між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 104014 SOGL, за умовами якого ОСОБА_2 поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобовязань, що витікають з кредитного договору № 104014 SOGLвід 4 грудня 2007 року. Поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В позові до поручителя відмовлено і рішення суду в цій частині не оскаржується.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредитні кошти в сумі 20000 доларів США.

Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобовязання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого позивачем відповідно до умов кредитного договору станом на 19 серпня 2015 року нарахована заборгованість по тілу кредиту в сумі 12337,2 Доларів США, по відсотках за користування кредитом в сумі 35692,16 доларів США, штраф в сумі 250 грн. фіксована частина, 53024,46 грн. процента складова.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 611 вказаного Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, боржник ОСОБА_1 в повному обсязі не виконував взятих зобов'язань по кредиту, а тому згідно наведених положень закону та умов зазначених договорів боржник повинен сплатити банку заборгованість по кредитному договору та штрафні санкції.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог банку до позичальника ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно не застосував при вирішенні даного спору строки позовної давності, а умови кредитного договору про збільшення строку позовної давності до пяти років є нікчемними слід відхилити.

Так у відповідності до ст.ст. 257, 259, 261, 264 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг строку позовної давності починається заново.

Як вбачається з умов кредитного договору строк позовної давності з вимогами щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом штрафів за даною угодою встановлюється сторонами тривалістю 5 (пять) років (п. 6.8), отже сторони у відповідності до вимог Цивільного кодексу України у письмовій формі уклали договір про збільшення строку позовної давності до 5 років. Даний пункт договору відповідачем не оспорено, він є чинним та відповідає вимогам цивільного законодавства.

Також як видно з виписки по особовому рахунку позичальник після 22 листопада 2010 року - кінцевого строку повернення кредиту та відсотків за його користування сплачував банку заборгованість по кредитному договору, а саме : 4 березня 2011 року, 16 березня 2011 року, 29 квітня 2011 року, 1 червня 2011 року, 30 червня 2011 року, 1 вересня 2011 року, 29 вересня 2011 року, 31 жовтня 2011 року, 2 грудня 2011 року, 29 грудня 2011 року, 31 січня 2012 року, 7 березня 2012 року, 22 квітня 2012 року.

Отже, в період з 22 листопада 2010 року по 22 квітня 2012 року позичальник вчиняв дії про визнання ним свого боргу перед банком, а тому перебіг строку позовної давності неодноразово переривався та починався заново.

За таких обставин у суду були відсутні підстави для застосування при вирішення даного спору строків позовної давності.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про безпідставність задоволення судом вимог банку в частині стягнення процентів за користування кредитом які нараховані після закінчення строку кредитного договору.

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, зобовязання за кредитним договором позичальником в повному обсязі не було виконано, то проценти, нараховані за користування кредитом в період після 22 листопада 2010 підлягають стягненню з відповідача.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 2 грудня 2015 року у справі N 6-249цс15, прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Не спростовують рішення суду й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Л.М. Грох

ОСОБА_4

Згідно з оригіналом ОСОБА_5