Ухвала суду № 65677473, 31.03.2017, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/3974/16-к

Номер провадження 1-кс/676/389/17

У Х В А Л А

за результатами розгляду клопотання

про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту

31 березня 2017 року м. Камянець-Подільський

Слідчий суддя Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., при секретарі судового засідання Білецькій А.М., з участю прокурора Любинецького В.О., слідчого Марцініва С.М., підозрюваної ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Камянці-Подільському клопотання слідчого СВ Камянець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 по матеріалах досудового розслідування, внесеного 4 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016241070000033 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої комендантом навчальних корпусів №№ 4, 5 Камянець-Подільського державного університету ім. І. Огієнка, не одруженої, раніше не судимої,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування клопотання зазначено, що призначена наказом ректора Камянець-Подільського державного університету ім. І. Огієнка (далі по тексту Університету) від 27 квітня 2005 року № 58-К з 23 травня 2005 року на посаду коменданта навчальних корпусів №№ 4, 5 ОСОБА_1, будучи відповідно до посадової інструкцій коменданта навчального корпусу КП 5121, затвердженої 19 вересня 2012 року ректором Університету та посадової інструкції коменданта, затвердженої 16 лютого 2015 року ректором Університету, службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, на яку відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних вище посадових інструкції покладені обовязки щодо організації і контролю якості та своєчасності виконання підлеглими працівниками посадових обовязків і правил внутрішнього трудового розпорядку закладу та прийняття участі у складанні табелів обліку використання робочого часу підлеглими працівниками, забезпечення якості і своєчасності прибирання всіх приміщень і прилеглої території, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснила розтрату коштів державного бюджету на користь третіх осіб за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у тому, що, будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями, в інтересах третьої особи, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно всупереч інтересам служби, щомісяця власноручно в період з 11 лютого 2013 року по 20 травня 2016 року, достовірно знаючи, що підстав для зарахування ОСОБА_4 відпрацьованого робочого часу немає, оскільки остання на роботу не виходила, з метою розтрати бюджетних коштів в інтересах третіх осіб, у приміщенні свого службового кабінету в навчальному корпусі № 4 Університету по вул. Уральська, 1 в м. Камянець-Подільський, складала табелі обліку робочого часу, в яких вказала про відпрацювання ОСОБА_4 за вказаний період 6048 фактично невідпрацьованих робочих годин.

При цьому, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що самі табелі обліку робочого часу є підставою для виплати заробітної плати, завіряла їх своїм підписом та в період з 11 лютого 2013 року по 20 травня 2016 року надавала працівникам бухгалтерії Університету, які, не будучи обізнаними щодо злочинних намірів ОСОБА_1, складали розрахунково-платіжні відомості щодо обліку нарахованої ОСОБА_4 заробітної плати згідно з табелями обліку робочого часу за цей період.

Всього за вказаний період часу ОСОБА_4 на підставі зазначених табелів обліку робочого часу безпідставно зараховано 6048 фактично невідпрацьованих робочих годин, за які зайво зараховано та виплачено заробітну плату: в лютому 2013 року на суму 455,60 грн., в березні 2013 року на суму 946,28 грн., в квітні 2013 року на суму 1261,7 грн., в травні 2013 року на суму 1261,7 грн., в червні 2013 року на суму 1261,7 грн., в липні 2013 року на суму 1261,7 грн., в серпні 2013 року на суму 1261,7 грн., в вересні 2013 року на суму 1261,7 грн., в жовтні 2013 року на суму 1261,7 грн., в листопаді 2013 року на суму 1261,7 грн., в грудні 2013 року на суму 1339,8 грн., в січні 2014 року на суму 1339,8 грн., в лютому 2014 року на суму 1339,8 грн., в березні 2014 року на суму 1339,8 грн., в квітні 2014 року на суму 1339,8 грн., в травні 2014 року на суму 1376,34 грн., в червні 2014 року на суму 1417,75 грн., в липні 2014 року на суму 1416,7 грн., в серпні 2014 року на суму 1466,47 грн., в вересні 2014 року на суму 1485,96 грн., в жовтні 2014 року на суму 1485,96 грн., в листопаді 2014 року на суму 1485,96 грн., в грудні 2014 року на суму 1485,96 грн., в січні 2015 року на суму 1285,97 грн., в лютому 2015 року на суму 1563,24 грн., в березні 2015 року на суму 1585,84 грн., в квітні 2015 року на суму 1655,26 грн., в травні 2015 року на суму 1806,29 грн., в червні 2015 року на суму 2020,66 грн., в липні 2015 року на суму 1074,6 грн., в серпні 2015 року на суму 2059,64 грн., в вересні 2015 року на суму 2119,6 грн., в жовтні 2015 року на суму 2119,6 грн., в листопаді 2015 року на суму 2119,6 грн., в грудні 2015 року на суму 2129,82 грн., в січні 2016 року на суму 1521,3 грн., в лютому 2016 року на суму 1521,3 грн., в березні 2016 року на суму 1521,3 грн., в квітні 2016 року на суму 1521,3 грн., в травні 2015 року на суму 2702,59 грн.

В подальшому, кошти державного бюджету, нараховані щомісячно як заробітна плата ОСОБА_4, перераховувалися до ПАТ КБ «ПриватБанк» та зараховувалися на банківську карту ОСОБА_4, які в подальшому ОСОБА_5 знімав через банкомати ПАТ КБ «ПриватБанк» та витрачав на власні потреби, а за період з лютого 2013 по серпень 2013 заробітна плата ОСОБА_4 отримувалась щомісячно ОСОБА_5 згідно з дорученнями через касу Університету.

Як наслідок, у період часу з 11 лютого 2013 року по 20 травня 2016 року ОСОБА_4 як прибиральнику навчальних корпусів №№ 4, 5 Університету незаконно нараховано за рахунок коштів державного бюджету заробітну плату на загальну суму 60143,49 грн., з якої проведено відрахування та сплату до державних цільових фондів в розмірі 8513,44 грн., та 51630,05 грн. перераховано до ПАТ КБ «ПриватБанк» для зарахування на банківську картку ОСОБА_4, які в подальшому знімав ОСОБА_5 та витратив на власні потреби.

Зокрема, на картку для виплат ПАТ КБ «ПриватБанк» на імя ОСОБА_4 перераховано як заробітну плату такі кошти: за лютий 2013 року в сумі 373,32 грн., за березень 2013 року в сумі 861,40 грн., за квітень 2013 року в сумі 1119,86 грн., за травень 2013 року в сумі 1119,86 грн., за червень 2013 року в сумі 1119,86 грн., за липень 2013 року в сумі 1119,86 грн., за серпень 2013 року в сумі 1119,86 грн., за вересень 2013 року в сумі 1119,86 грн., за жовтень 2013 року в сумі 1119,86 грн., за листопад 2013 року в сумі 1119,86 грн., за грудень 2013 року в сумі 1183,86 грн., за січень 2014 року в сумі 1189,18 грн., за лютий 2014 року в сумі 1189,18 грн., за березень 2014 року в сумі 1189,18 грн., за квітень 2014 року в сумі 1189,18 грн., за травень 2014 року в сумі 1219,12 грн., за червень 2014 року в сумі 1253,05 грн., за липень 2014 року в сумі 1252,19 грн., за серпень 2014 року в сумі 1270,98 грн., за вересень 2014 року в сумі 1286,66 грн., за жовтень 2014 року в сумі 1286,66 грн., за листопад 2014 року в сумі 1286,66 грн., за грудень 2014 року в сумі 1286,66 грн., за січень 2015 року в сумі 1125,79 грн., за лютий 2015 року в сумі 1348,82 грн., за березень 2015 року в сумі 1367,00 грн., за квітень 2015 року в сумі 1422,84 грн., за травень 2015 року в сумі 1452,98 грн., за червень 2015 року в сумі 1625,42 грн., за липень 2015 року в сумі 955,75 грн., за серпень 2015 року в сумі 1656,78 грн., за вересень 2015 року в сумі 1705,01 грн., за жовтень 2015 року в сумі 1705,01 грн., за листопад 2015 року в сумі 1705,01 грн., за грудень 2015 року в сумі 1713,22 грн., за січень 2016 року в сумі 1348,67 грн., за лютий 2016 року в сумі 1348,67 грн., за березень 2016 року в сумі 1348,67 грн., за квітень 2016 року в сумі 1348,67 грн., за травень 2016 року в сумі 2175,58 грн., а всього на загальну суму 60143,49 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні із зловживанням своїм службовим становищем розтрати коштів фонду заробітної плати працівників Камянець-Подільського державного університету ім. І. Огієнка на загальну суму 60143,49 грн. за період з 11 лютого 2013 року по 20 травня 2016 року.

Крім того, за вказаних вище обставин у період з 11 лютого 2013 року по 20 травня 2016 року ОСОБА_1 у приміщенні свого службового кабінету в навчальному корпусі № 4 Університету по вул. Уральська, 1 в м. Камянець-Подільський внесла завідомо неправдиві відомості у табелі обліку робочого часу працівників навчальних корпусів №№ 4, 5 Університету, проставляючи навпроти прізвища ОСОБА_4 цифри, які нібито відповідають кількості відпрацьованих ОСОБА_4 годин щомісячно, а саме: за лютий 2013 року 64 год., березень 2013 року 120 год., квітень 2013 року 176 год., травень 2013 року 152 год., червень 2013 року 144 год., липень 2013 року 184 год., серпень 2013 року 192 год., вересень 2013 року 168 год., жовтень 2013 року 184 год., листопад 2013 року 168 год., грудень 2013 року 176 год., січень 2014 року 160 год., лютий 2014 року 168 год., березень 2014 року 160 год., квітень 2014 року 168 год., травень 2014 року 152 год., червень 2014 року 152 год., липень 2014 року 40 год., серпень 2014 року 160 год., вересень 2014 року 176 год., жовтень 2014 року 184 год., листопад 2014 року 160 год., грудень 2014 року 184 год., січень 2015 року 16 год., лютий 2015 року 160 год., березень 2015 року 168 год., квітень 2015 року 168 год., травень 2015 року 144 год., червень 2015 року 160 год., липень 2015 року 24 год., серпень 2015 року 160 год., вересень 2015 року 176 год., жовтень 2015 року 168 год., листопад 2015 року 176 год., грудень 2015 року 176 год., січень 2016 року 152 год., лютий 2016 року 168 год., березень 2016 року 176 год., квітень 2016 року 168 год., травень 2016 року 96 год.

Всього за вказаний період часу ОСОБА_1 внесла завідомо неправдиві відомості у табелі обліку робочого часу працівників навчальних корпусів № № 4, 5 Університету про відпрацювання ОСОБА_4 6048 фактично невідпрацьованих робочих годин, за які останній зайво зараховано та виплачено заробітну плату на загальну суму 60143,49 грн.

Таким чином ОСОБА_1, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, внаслідок чого розтратила кошти фонду заробітної плати працівників Камянець-Подільського державного університету ім. І. Огієнка в сумі 60143,49 грн.

У клопотанні слідчий посилається на ризики, передбачені ст. 177 КПК України. До клопотання слідчий долучив витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, що свідчить про право слідчого та прокурора ініціювати питання застосування запобіжного заходу (відповідно до вимог ч. 6 ст. 132, ч. 2 ст. 177 КПК України).

У суді сторона обвинувачення орієнтувала суд задоволити клопотання, посилаючись на обґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, слідчий та прокурор зазначили, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, вважають, що вона може переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Підозрювана ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_2 просили відмовити в задоволенні клопотання, мотивуючи тим, що ні слідчим, ні прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності заявлених у клопотанні ризиків, які були би підставами для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню наступних підстав.

Так, прокурор та слідчий у судовому засіданні довели, а слідчий суддя переконався у тому, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР від 4 серпня 2016 року, а також даними протоколів допиту свідків ОСОБА_4 від 9 вересня 2016 року, ОСОБА_6 від 10 вересня 2016 року та ОСОБА_4 від 10 вересня 2016 року.

Водночас, згідно з вимогами ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобовязаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною особою кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведена лише наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованих діянь, однак не наведено належних доводів на підтвердження існування ризиків та обґрунтування недостатності застосуванні більш мяких запобіжних заходів для їх запобігання.

Так, посилання слідчого та прокурора на невизнання підозрюваною своєї винуватості не може слугувати підставою для застосування одного із найсуворіших запобіжних заходів цілодобового домашнього арешту, а твердження про небажання ОСОБА_1 співпрацювати зі стороною обвинувачення на неявку на виклик слідчого є голослівними і не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки долучений стороною обвинувачення до матеріалів клопотання єдиний доказ - рапорт слідчого є документом внутрішнього документообігу, а не належним та допустимим доказом у розумінні відповідних норм Глави 4 чинного КПК України.

Крім того, твердження сторони обвинувачення про ризики чинення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, переховування від органу досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів будь-якими доводами не обґрунтовані і є явно надуманими з огляду на те, що слідчому судді не надано доказів на підтвердження того, що підозрювана, будучи особою похилого віку, маючи сімю, постійне місце проживання та роботи, протягом понад 7 місяців тривалості досудового розслідування (з 4 серпня 2016 року) вживала будь-яких заходів, спрямованих на чинення тиску на свідків, намагалася уникати проведення досудового розслідування чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. А єдиний випадок неприбуття ОСОБА_1 до слідчого 27 березня 2017 року на 16 год. 00 хв. для проведення допиту в якості підозрюваної за участю захисника через дві години після відповідного виклику слідчого по телефону не свідчить про те, що підозрювана переховується від органу досудового розслідування та таким чином перешкоджає кримінальному провадженню. При цьому, з пояснень у судовому засіданні ОСОБА_1 вбачається, що вона дійсно повідомила слідчому Марцініву С.М. про те, що не прибуде для проведення з її участю слідчої дії допиту в якості підозрюваної, оскільки вона відмовилася від призначеного їй через центр надання безоплатної вторинної правової допомоги захисника та виявила бажання скористатися своїм законним правом щодо самостійного залучення захисника. Того ж дня вона уклала угоду з адвокатом ОСОБА_2 і відразу ж наступного дня, тобто 28 березня 2017 року прибули з останньою до слідчого Марцініва С.М., який тоді ж провів її допит в якості підозрюваної. Зазначені обставини не заперечив у судовому засіданні і сам слідчий Мартінів С.М.

Відповідно ж до вимог ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право зобовязати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 2 та п. 3 ч. 1 цієї статті.

Таким чином, зважаючи на те, що стороною обвинувачення доведена лише наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованих діянь, однак не наведено належних доводів на підтвердження існування ризиків та обґрунтування недостатності застосуванні більш мяких запобіжних заходів для їх запобігання, слідчий суддя згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України вважає за необхідне відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, одночасно зобовязавши підозрювану ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до повноважного слідчого та процесуального прокурора у кримінальному провадженні №42016241070000033.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 193, 194 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_1.

Зобовязати підозрювану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибувати за кожною вимогою до повноважного слідчого та процесуального прокурора у кримінальному провадженні №42016241070000033.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Хмельницької області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Кам'янець-Подільського

міськрайонного суду ОСОБА_7О