Рішення № 65675215, 28.03.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/3749/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/104/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Семеній Л. І. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа Охтирська міська рада Сумської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобовязання вчинити дії та

зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, Комунального підприємства «Охтирське міжміське бюро технічної інвентаризації», Комунального підприємства Охтирської міської ради Сумської області «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт», третя особа Охтирська міська рада Сумської області, про усунення перешкод у володінні та користуванні обєктами нерухомого майна, знесення самочинно збудованого майна, скасування реєстрації поточних змін у житловому будинку, визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, в якому після уточнення, ОСОБА_4 просив суд: зобов'язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою шляхом зобовязання відповідача за її рахунок знести шиферний паркан та деревяну бесідку, які розташовані між житловим будинком та сараєм, позначеним в технічному паспорті під літерою «В»; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод йому та членам його родини у заїзді на територію спільного подвіря по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці, транспортними засобами через металеві ворота; зобовязати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою шляхом зобовязання відповідача за її рахунок знести самочинно побудований гараж, що знаходиться на місці розташування цегляної огорожі, позначеної в технічному паспорті під позначкою «З»; зобовязати відповідачів усунути перешкоди у вільному володінні та користуванні 55/100 частин літньої кухні позначеної в технічному паспорті під літерою «Ж» шляхом розблокування (відкриття) хвіртки між будинком та сараєм «В», яку відповідачі закрили у 2015 році; зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_3 О.Г. відновити цегляний паркан з білої цегли на місці позначеному в технічному паспорті під позначкою «3» в місці розташування самочинного гаражу; вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що з 1998 року він є власником 55/100 частини житлового будинку разом з господарськими спорудами, що розташований за адресою: м. Охтирка, пров. Крамського, 9 , а у вересні 2015 року приватизував земельну ділянку, на якій розташоване дане домоволодіння. Інша частина домоволодіння належить на праві приватної власності ОСОБА_3 з 2000 року. ОСОБА_3 та члени її сімї постійно чинять перешкоди у вільному користуванні майном, належним йому на праві власності, а саме не дають користуватись вхідною хвірткою, що розташована праворуч від спільного будинку, поруч з воротами і воротами для в'їзду транспорту, що створює йому великі незручності, так як вхідна хвіртка, якою він вимушений користуватись, що розташована ліворуч від будинку, має прохід шириною всього 80 см і великогабаритні речі там неможливо занести. ОСОБА_3 самовільно змінила внутрішній врізний замок на металевій хвіртці і ключів ані йому, ані членам його родини не надає і не дозволяє користуватись хвірткою та ворітьми домогосподарства, між задньою частиною спільного будинку та сараєм «В» побудувала шиферний паркан, а металеву хвіртку біля вказаної огорожі зачинила і не дозволяє користуватися нею. Однак за вказаним парканом розташований люк до вигрібної ями, що належить йому і, таким чином, відповідачка унеможливила доступ до вигрібної ями спецмашині для викачки відходів. Крім того, відповідач умисно перенесла деревяну бесідку з території, де побудувала цегляний гараж, на територію, біля шиферного паркану і таким чином знову ж таки унеможливлює доступ до вигрібної ями для спецавтомобіля, а також вільному заїзду легкового транспортного засобу їхнього сина. Поблизу сараю «В», який належить йому, відповідач без його дозволу в червні місяці 2015 року поставила металеву решітку, яка унеможливлює доступ до сараю, і крім того, поблизу вказаного сараю створила насип із будівельних матеріалів, які заважають вільному доступу та обслуговуванню сараю. Також, ОСОБА_3 самовільно розібрала належний йому цегляний паркан, позначений в технічному паспорті під цифрою «3», присвоївши собі будівельні матеріали, побудувала без будь-якого дозволу, з порушенням технічних норм, цегляний гараж, перекриття даху якого значним чином виступає на територію подвір'я, унеможливлюючи заїзд до двору великогабаритному транспорту. Вказаний гараж відповідачка будувала на протязі тривалого часу і ще не ввела його в експлуатацію. Зазначає, що йому на праві власності також належить 55/100 частини літньої кухні, позначеної у технічному паспорті літерою «Ж», та знаходиться на частині двору розділеної шиферним парканом з боку частини будинку належної відповідачам, проте вони з 2015 року не допускають його до цього приміщення, заблокувавши хвіртку вбудовану у цей паркан. Вирішити вказані суперечності мирним шляхом не вдається, що і стало підставою звернення до суду.

Звернувшись до суду із зустрічним позовом, у якому після уточнення, ОСОБА_3 просила суд: усунути порушення і перешкоди у реалізації прав володіння та користування нею, як співвласником 45/100 частин будинковолодіння (домогосподарства) за адресою по пров. Крамського, 9, м. Охтирка, Сумської області, шляхом знесення самочинно забудованого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 нерухомого майна у вигляді житлових приміщень загальним позначенням а3 з тамбуром а5, які складаються з тамбуру І (а5) площею 3.0 кв.м., приміщеннями 1-1 площею 8.0 кв.м., 1-7 площею 8.3 кв.м., 1-8 площею 6.3 кв.м., 1-9 площею 2.0 кв.м., які прибудовані на території земельної ділянки загального користування (подвіря) до 55/100 частин житлового будинку та зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди у вільному володінні та користуванні сараєм «В» і хвірткою за позначенням № 2 (розташованої ліворуч від спільного житлового будинку), та передати ОСОБА_3 дублікат ключів (або виготовлення дублікату ключів за власний рахунок ОСОБА_5М.) від хвіртки № 2 для використання хвіртки за цільовим призначенням та вільного і на власний розсуд співвласника спільної часткової власності ОСОБА_3 пересування по території подвіря будинковолодіння (домогосподарства) за вказаною адресою; визнати за ОСОБА_3 право власності, як на складові придбаного нерухомого майна відповідно до договору купівлі - продажу від 22.03.2000 року, на 45/100 частин цегляного паркану за технічним позначенням № 3, розташованого праворуч від фасадного боку будинковолодіння, та 45/100 частин хвіртки № 2, розташованої ліворуч від фасадного боку будинковолодіння по вул. Крамського, 9, м. Охтирка, Сумської області; визнати незаконною та скасувати реєстрацію КП «Охтирське міжміське бюро технічної інвентаризації» поточних змін у житловому будинку за вказаною адресою, проведених 29.07.2005 року щодо переобладнання і перепланування кімнати 1-1 площею 22.7 кв.м. у два окремих приміщення 1-3 площею 12.7 кв.м. та 1-4 площею 10.7 кв.м., перебудови приміщення 1-2 площею 4.9 кв.м., добудови на території подвіря до житлового будинку житлових приміщень загальним позначенням а3 з тамбуром а5, які складаються з тамбуру І (а5) площею 3.0 кв.м. з приміщеннями 1-1 площею 8.0 кв.м., 1-6 площею 4.5 кв.м., 1-7 площею 8.3 кв.м., 1-8 площею 6.3 кв.м., 1-9 площею 2.0 кв.м, без проектно - архітектурних умов та дозволів на переобладнання, перепланування, перебудову та добудову до 55/100 частин житлового будинку, належних на праві власності ОСОБА_4, як спільної часткової власності будинковолодіння за вказаною адресою; вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що при придбані у власність частини даного будинковолодіння вже був визначений певний порядок користування земельною ділянкою під територію подвіря та огороду, що склався між попередніми власниками і будь-яких спорів не виникало. В подальшому, у період з 2002 року по 2005 рік подружжя ОСОБА_4 на території подвіря до житлового будинку прибудували нові житлові приміщення без погодження з нею, як співвласником, та без будь-яких дозволів. На місці, де був розташований деревяний паркан, чоловік ОСОБА_3 власними зусиллями встановив паркан з рельєфного шиферу, який технічно залишився там же, де був до цього, хвіртка була влаштована також для вільного проходу (пересування) співвласників будинковолодіння та їх сімей. Але шиферний паркан вище попереднього для обмеження візуального спостереження співвласників один за одним. Також чоловіком ОСОБА_3 на території земельної ділянки до 45/100 частини житлового будинку була установлена бесідка, яка не є обєктом забудови або нерухомим майном. Дана бесідка нічим не заважає будь кому зі співвласників та членам їх сімей. Потрапляння на територію подвіря з самого початку заплановане з боку частини будинковолодіння ОСОБА_4 розташовану ліворуч від спільного будинку, де розташована хвіртка, яка на даний час закривається на замок з окремим ключем, яким володіють, користуються та розпоряджуються виключно подружжя ОСОБА_4, через що ОСОБА_3 позбавлена можливості вільного пересування через хвіртку на територію подвіря. Зазначає, що якщо ОСОБА_4 бажає проникнення на територію подвір'я з боку частини будинковолодіння ОСОБА_3, тобто через ворота із заїздом транспортними засобами, йому заважає паркан посередині подвіря та бесідка на частині території подвіря до житлового будинку 45/100 частин власника ОСОБА_3, тоді доречно ініціювати зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод шляхом знесення забудованих приміщень а3 з тамбуром а5, які перешкоджають у здійсненні права користування, надання вільного проходу через хвіртку на територію подвіря, володіння та користування спорудою за технічним позначенням «В» та зобовязання видати дублікат ключів від хвіртки (або виготовити за власний рахунок ОСОБА_5М.) для використання хвіртки за цільовим призначенням. Крім того, внесення Охтирським МБТІ змін до технічної документації на будинковолодіння із зазначенням обєктів нерухомості як обєктів нерухомості з належними дозволами, є незаконним.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської обл. від 09.06.2016 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про знесення самочинно забудованого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 нерухомого майна по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці, Сумської області, у вигляді житлових приміщень загальним позначенням а3 з тамбуром а5, які складаються з тамбуру І (а5) площею 3.0 кв.м., приміщеннями 1-1 площею 8.0 кв.м., 1-7 площею 8.3 кв.м., 1-8 площею 6.3 кв.м., 1-9 площею 2.0 кв.м., які прибудовані на території земельної ділянки загального користування (подвіря) до 55/100 частин житлового будинку за даною адресою, залишено без розгляду.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.09.2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 24.10.2016 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності земельною ділянкою шляхом: зобовязання ОСОБА_3 за її рахунок знести шиферний паркан та деревяну бесідку; зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 та членам його родини у заїзді та територію спільного подвіря по провулку Крамського, 9, у м. Охтирці, транспортними засобами через металеві ворота; зобовязано відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні належною йому на праві спільної часткової власності земельною ділянкою шляхом розблокування (відкриття) хвіртки між будинком та сараєм «В». В іншій частині позову відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, просить: скасувати оскаржуване рішення в частинах, які оскаржуються та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про зобовязання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_4 на праві приватної власності земельною ділянкою шляхом знесення шиферного паркану та деревяної бесідки, розташованих між житловим будинком та сараєм «В», зобовязання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 на членам його родини у заїзді на територію спільного подвіря по пров. Крамського, 9, м. Охтирка, транспортними засобами через ворота, та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення порушення і перешкоди у реалізації прав володіння та користування нею, як співвласником 45/100 частин будинковолодіння (домогосподарства) за даною адресою, шляхом зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди у вільному володінні та користуванні сараєм «В» і хвірткою за позначенням № 2 (розташованої ліворуч від спільного житлового будинку), та передати ОСОБА_3 дублікат ключів (або виготовлення дублікату ключів за власний рахунок ОСОБА_5М.) від хвіртки № 2 для використання хвіртки за цільовим призначенням та вільного і на власний розсуд співвласника спільної часткової власності ОСОБА_3 пересування по території подвіря будинковолодіння (домогосподарства) за вказаною адресою; вирішити питання судових витрат. В іншій частині рішення не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що при задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 судом не враховано, що шиферний паркан, був установлений на місці розташування попереднього паркану, до того ж саме такий порядок користування територією подвіря був установлений попередніми власниками, у тому числі і ОСОБА_6, відповідно до рішення суду 1982 року. Крім того, паркан було встановлено, ще до приватизації земельної ділянки ОСОБА_4 в 2015 році, коли земельна ділянка мала статус земель Охтирської міської ради. Зазначає, що деревяна бесідка не є обєктом нерухомого майна, розташування якої не порушує будь-які будівельні норми та не порушує права ОСОБА_4 як співвласника будинковолодіння.

Щодо зобовязання не чинити перешкод у заїзді транспортними засобами на територію подвіря, то вказує, що ОСОБА_4 та члени його сімї ніколи не заїздили та територію подвіря на транспортних засобах, в тому числі і великогабаритні чи спецавтомобілі, за ОСОБА_4 та його дружиною транспорті засоби не зареєстровані, а його син, коли приїздить до батьків, ставить автомобіль на вулиці біля будинковолодіння, з приводу чого не виникало претензій. Наявний у володінні сімї ОСОБА_4 скутер без будь-яких перешкод заїжджає через хвіртку з позначенням №2. Тому права ОСОБА_4 ніяким чином не порушені, а члени його родини з приводу даного спору до суду не звертались.

Вказує, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягаю задоволенню з підстав наведених у позовній заяві.

Окрім того, вказує, що покладення на ОСОБА_3 додатково розблокування хвіртки у шиферному паркані, який підлягає знесенню є зайвим.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги і просили відшкодувати фактично понесені випрати на проїзд в судові засідання до апеляційного суду та оплату судових витрат за проведення поточної інвентаризації, як фактично понесені витрати повязані із оглядом доказів за місцем їх знаходження.

Представники ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з рішенням згоді і тому просили скаргу відхилити.

Відповідач ОСОБА_5, КП «Охтирське міжміське бюро технічної інвентаризації», КП Охтирської міської ради Сумської області «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт» і третя особа Охтирська міська рада в судове засідання не зявилися, але про час та місце відбуття судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 в частині вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення шиферного паркану та деревяної бесідки та про зобовязання не чинити перешкоди ОСОБА_4 та членам його родини у заїзді на територію подвіря будинковолодіння транспортними засобами через металеві ворота, суд першої інстанції виходив з доведеності належними доказами факту вчинення подружжям ОСОБА_5 перешкод позивачу ОСОБА_4 у користуванні спільним двором, так як останній через дії відповідачів не в змозі користуватись ним для заїзду великогабаритного транспорту з метою доставки у свою частину будинку вантажів, викачування каналізації, тимчасово залишати на зберігання авто сина і т. ін.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 в частині вимог щодо зобовязання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди у вільному володінні та користуванні сараєм «В» і хвірткою за позначенням № 2 та передачу ключів від неї, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_4 є одноособовим власником зазначеного сараю і ОСОБА_3 на зазначене нерухоме майно будь-яких прав не має, а її твердження про перешкоди у користуванні іншою частиною двору будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджені, оскільки встановлено, що дана хвіртка на ключ не замикається.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається з цивільної справи, що згідно Постанови ВЦВК та РНК УСРР від 02.10.1929 року зазначене домоволодіння, що складалось із будинку із прибудовою «А-1», «а», та хліву «Б», у порядку денаціоналізації було передане у приватну власність ОСОБА_7 Земельна ділянка під ним була передана у користування (а.с. 1 інв. спр.).

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 25.09.1969 року після смерті ОСОБА_8 зазначений будинок у рівних частках успадкували його сини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 27 інв. спр.).

За період із 04.07.1969 року по 05.09.1973 року у домоволодінні були самочинно добудовані сарай «В» та колодязь. Станом на 25.11.1982 рік самочинно були побудовані літня кухня «Ж» - (Рогова) та сарай-кухня «Г» (ОСОБА_10) (а.с. 31 інв. спр.).

Згідно винесеної Охтирським райнарсудом Сумської області ухвали про затвердження мирової угоди про поділ будинку від 27.12.1974 року у будинку по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці, виділено: ОСОБА_10 кімнати №№ 1-3 площею 20,37 м2, 1-2 площею 6,40 м2 , 1-6 площею 4,43 м2, веранду 1-1 площею 6,24 м2, кладову 1-7 площею 5,50 м2, крильце, половину сараю «Б», половину воріт та огорожі; ОСОБА_9 кімнати №№ 1-4 площею 10,35 м2, 1-5 площею 24.00 м2 , веранду 1-9 площею 5,6 м2 , кладову 1-8 площею 5,10 м2, крильце, половину сараю «Б», половину воріт та огорожі, сарай «В» (а.с. 6, 46 інв. спр.).

Рішенням виконкому Охтирської міської ради депутатів трудящих від 12.12.1974 року було дозволено ОСОБА_9 провести оформлення самовільно збудованих сараю та веранди по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці (а.с. 47 інв. спр., т. 2 а.с. 3).

Рішенням виконкому Охтирської міської ради від 27.02.1975 року було задоволено клопотання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про оформлення правовстановлюючих документів у нових ідеальних долях на будинок, оскільки ОСОБА_9 додатково побудував сарай та веранду до житлового будинку (а.с. 7, 49 інв. спр.).

Виконавчим комітетом Охтирської міської ради 05.03.1975 року видані свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок із надвірними спорудами, за яким за ОСОБА_10 було зареєстроване право власності на 45/100 частини, а за ОСОБА_9 відповідно на 55/100 частини будинку та споруд (а.с. 50, 51, 55, інв. спр.).

Згідно договору купівлі-продажу від 16.06.1978 року ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_10 45/100 частини житлового будинку із відповідною частиною надвірних споруд по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці (а.с. 60, інв. спр.).

Рішенням Охтирського міськнарсуду Сумської області від 21.12.1982 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою було вирішено за ОСОБА_6 залишити під городом 366 м2, під двором 192 м2 під спорудами 89 м2; у користуванні ОСОБА_9 залишити під городом 469 м2, під двором 192 м2 під спорудами 94 м2, тобто ОСОБА_6 з боку домоволодіння за №11, ОСОБА_9 з боку домоволодіння за №7. Межу розподілу городу провести прямою лінією, як вказано на генеральному плані прикладеному до матеріалів експертизи. Двір залишити у спільному користуванні сторін (т. 2 а.с. 198-199, а.с. 73-78 інв. спр.).

Після смерті ОСОБА_9 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.10.1987 року на 55/100 частини житлового будинку житловою площею 30,3 м2, із надвірними спорудами: сарай л, кухня Г, літня кухня Ж, сарай В., забор - №1, колодязь №3, колодязь к, що розташовані на земельній ділянці розмірами 910 м2, по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці, у рівних частках успадкували його дружина ОСОБА_11 та син ОСОБА_12 (а.с. 94 інв. спр.).

Згідно договору купівлі-продажу від 26.02.1998 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продали, а ОСОБА_4 придбав 55/100 частини житлового будинку із господарчими спорудами що розташовані на земельній ділянці розмірами 910 м2, по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці. На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок жилою площею 30,3 м2 зазначений під літерами А,а,а4, та надвірні споруди: сарай л.кухня Г, літня кухня Ж, сарай В, огорожа - №1-3, колодязь №3 к (а.с. 8, 88 інв. спр.).

Згідно договору купівлі продажу від 22.03.2000 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 придбала 45/100 частини житлового будинку із господарчими спорудами що розташовані на земельній ділянці Охтирської міської ради, по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці. На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок жилою площею 48,2 м2 зазначений під літерами А,а,а4, та надвірні споруди: сарай л.кухня Б, літня кухня Ж, сарай В., огорожа - №1-2, колодязь №3 (а.с. 94 інв. спр.).

Згідно із витягом із ДЗК та свідоцтва про право власності від 28.09.2015 року ОСОБА_4 є власником 55/100 частини земельної ділянки по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці (т. 1 а.с. 12-19, 87-102).

Згідно із витягом із ДЗК та довідкою із державного реєстру речових прав ОСОБА_3 є власником 45/100 частини земельної ділянки по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці (т. 2 а.с. 21, 102-103).

Отже, і житловий будинок зазначений під літерами А,а,а4, та надвірні споруди: сарай л.кухня Б, літня кухня Ж, сарай В., огорожа - №1-2, колодязь №3, і земельна ділянка на якій ці будівлі розташовані по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці перебувають в спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у відповідних частках: ОСОБА_4У 55/100, а ОСОБА_3 45/100, без юридичного оформлення виділення цих часток в натурі. Двір біля будинку та господарських споруд перебуває у загальному користуванні.

Як підтверджено в судовому засіданні апеляційного суду сарай літ «В» знаходиться у фактичному користуванні родини ОСОБА_4, замикається на навісний дверний замок, хвіртка в огорожі № 2 замикається з середини на запірний пристрій, а металеві ворота огорожа №1 також закривається з середини запірним пристроєм. В збудованому шиферному паркані між будинком та сараєм літ. «В» є хвіртка, яка також замикається запірним пристроєм.

Відповідно до статей 112, 113 Цивільний кодекс Української РСР в редакції, яка діяла на час виникнення у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на будинок та господарські будівлі і споруди, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди спір вирішується судом.

Не може бути встановлено такий порядок користування жилим будинком, при якому учаснику спільної часткової власності виділяються в користування тільки непридатні для проживання або підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).

Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.

Кожний учасник спільної часткової власності має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про власність», що діяла на час виникнення у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на будинок та господарські споруди, передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_4 має право вільного користування двором біля будинку та господарських споруд, а встановлений відповідачем ОСОБА_3 шиферний паркан та деревяна бесідка порушує його права як співвласника, якому належать ці обєкти нерухомості, та заважають технічному обслуговуванню частини будинку, яка знаходиться в його володінні і користуванні.

Але суд зобовязав відповідача ОСОБА_3 знести шиферний паркан збудований на земельній ділянці між будинком та сараєм літ. «В» одночасно поклав зобовязання на цього відповідача про розблокування (відкриття) хвіртки, що є зайвим, оскільки знесення самого шиферного паркану, який має хвіртку, вже надасть вільний доступ родині ОСОБА_4 на огороджену цим парканом територію земельної ділянки, на якій знаходиться будинок і господарські споруди співвласником якої також є ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення місцевого суду в частині покладення зобовязання на ОСОБА_3 розблокувати хвіртку в шиферному паркані, який підлягає знесенню, заслуговують уваги і тому, визнаються колегією суддів такі висновки суду першої інстанції помилковими.

Оскільки в судому засіданні було доведено, що встановленням шиферного паркану та деревяної бесідки, яке здійснили подружжя ОСОБА_3, порушуються право позивача як співвласника, тому зобовязання щодо знесення шиферного паркану, який має хвіртку, і деревяної бесідки, слід покласти на обох відповідачів ОСОБА_3.

На підставі викладеного колегія суддів визнає, що абзац 2 резолютивної частини рішення слід змінити, виклавши у такій редакції: зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою по провулку Крамського, 9 в м. Охтирка, Сумської області, яка перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_4У та ОСОБА_3 шляхом знесення шиферного паркану встановленого між будинком та сараєм літ. «В», та деревяної бесідки літ. «Є» для надання вільного доступу до користування металевими воротами в огорожі №1 з метою заїзду на територію двору загального користування.

Раніше діючою ст. 48 закону України «Про власність» а з 01.01.2004р. статтями 386,391 ЦК України 2004р. передбачено право власника, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиняти нею дії, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З наведених підстав доводи апеляційної скарги стосовно незаконності рішення з приводу задоволення вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення шиферного паркану та деревяної бесідки та про незаконність висновків судового рішення при їх вирішенні, не ґрунтуються на нормах матеріального права і тому відхиляються колегією суддів.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість судового рішення в частині відмови у задоволені зустрічного позову, колегія суддів визнає наступне.

Оскільки, матеріалами справи доведено, що право власності ОСОБА_3 виникло на підставі договору купівлі-продажу укладеного з відповідачем ОСОБА_6. який до цього часу в силу ст. 204 ЦПК України є дійсним, і яким чітко визначено частка власника в розмірі 45/100 на житловий будинок і господарські споруди, в т.ч. на спірний сарай літ. «В», який перебуває у фактичному користуванні родини ОСОБА_6, які своїми діями позбавили її в праві користування обєктом її власності, висновки суду про відмову у задоволенні її вимоги про усунення перешкод у реалізації права володіння та користування огорожею №2 та сараєм літ. «В» є такими, що не відповідають обставинам справи, встановленим судом.

Факт перебування сараю літ. «В» у користуванні тільки родини ОСОБА_6 в судовому засіданні доведено, а тому ці вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню шляхом покладення зобовязання на ОСОБА_4У та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 сараєм літ. «В» шляхом надання їй дублікату ключів від навісного замка на дверях цього сараю та вільного доступу до користування хвірткою в огорожі №2.

Оскільки неправомірні дії щодо перешкод у користуванні сараєм літ. «В» та хвірткою в огорожі №2 вчиняються подружжям ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що на обох слід покласти зобовязання такі перешкоди усунути.

На підставі викладеного абзац 4 резолютивної частини рішення місцевого суду колегія суддів скасовує і ухвалює нове рішенням, яким зустрічній позов задовольняє частково і зобовязує ОСОБА_4 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні сараєм літ. «В» шляхом надання дублікату ключів від навісного замка на дверях цього сараю, та надання вільного доступу до користування хвірткою в огорожі №2.

У звязку з тим, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а вимоги щодо усунення перешкод у користування сараєм літ. «В» та хвірткою огорожі №2 підлягають задоволенню, рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити.

Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», постанови КМУ від 27.04.2006 № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави, статей 79,85. 87,88 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи, до складу яких належить витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду; витрати на правову допомогу, витрати повязані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, чим була визнана необхідність проведення за протокольною ухвалою поточної інвентаризації домоволодіння по пров. Крамського, 9, у м. Охтирці, вартістю 1119,40 грн., які фактично понесла ОСОБА_3, колегія суддів, враховуючи фактично сплачені сторонами суми за надання правової дороги своїм представникам, приходить до наступного.

Оскільки із заявлених 4-х позовних вимог ОСОБА_4 було задоволено дві немайнові вимоги і розмір судового збору за які становить 974,40 грн., а за надання правової допомоги сплачено адвокату 6400,00 грн., колегія суддів, враховуючи межі задоволених вимог позивача, визнає, що на користь ОСОБА_4 з сімї ОСОБА_3 у відшкодування фактично понесених судових витрат слід стягнути 974,40 грн. за сплату судового збору, по 487,20 грн. з кожного, та 3000 грн. витрат на правову допомогу, в т.ч. по 1500грн. з кожного.

Відшкодовуючи судові витрати на користь ОСОБА_3, яка подавала зустрічний позов самостійного, з урахуванням пропорційності задоволення її немайнової однієї вимоги, розмір судового збору якої становить 487,20 грн., та межі задоволення доводів апеляційної скарги( пятдесят процентів), за подання якої нею сплачено 3962,64 грн., понесення витрат на проведення поточної інвентаризації у розмірі 1119, 40 грн., а також витрат на проїзд, пов'язаний із явкою до суду сторони та її представника в судове засідання апеляційного суду в сумі 494,80 грн., сплачені суми представнику за підготовку процесуальних документів за весь період розгляду справи місцевим судом та судом апеляційний інстанції, та оплати його робочого часу в судових засідань 7378,00 грн. (сплата 1700грн. ОСОБА_5 виключена), колегія суддів визнає, що на користь ОСОБА_5М з відповідачів ОСОБА_4 слід стягнути у відшкодування судового збору 2468,52 грн., витрат на правову допомогу 4000грн., витрат на проїзд до суду 494,80грн., з кожного по 3481,66грн., і додатково тільки з ОСОБА_4, як співвласника, у відшкодування понесених витрат на проведення поточної інвентаризації в сумі 559,70 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Отже, через порушення судом першої інстанції норм матеріального закону, який регулює спірні правовідносини, та процесуального закону, колегія суддів рішення місцевого суду в частині його оскарження, а саме в частині задоволення вимог ОСОБА_4, і розподілу судових витрат змінює, а в частині відмови у задоволенні зустрічних вимог щодо усунення перешкод у користуванні сараєм літ. «В» та огорожею №2 скасовує і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 вересня 2016 року в частині задоволення вимог ОСОБА_4 та розподілу судових витрат змінити, а в частині відмову у задоволені вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні сараєм літ. «В» та хвірткою огорожею №2, -скасувати.

Викласти абзац 2, 4 резолютивної частини рішення у такій редакції:

Зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою по провулку Крамського, 9, в м. Охтирка, Сумської області, яка перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, шляхом знесення шиферного паркану, встановленого між будинком та сараєм літ. «В», та деревяної бесідки літ. «Є» для надання вільного доступу до користування металевими воротами в огорожі №1 з метою заїзду на територію двору загального користування.

Зустрічній позов задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_4 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні сараєм літ. «В» шляхом надання дублікату ключів від навісного замка на дверях цього сараю, та надання вільного доступу до користування хвірткою в огорожі №2.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 фактично понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40 грн., по 551,20 грн. з кожного, та за надання правової допомоги в сумі 3000,00 грн., по 1500,00 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 фактично понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 2532,52 грн., по 1266,26 грн. з кожного, та за надання правової допомоги в суді першої інстанції та підготовку апеляційної скарги в сумі 4000,00 грн., по 2000,00 грн. з кожного, та витрати, що повязані з явкою до суду, в суму 494,80 грн., по 247,40 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: