Рішення № 65674675, 29.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1974/17

Головуючий у першій інстанції Боярський

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Комлевої О.С., Журавльова О.Г.

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та витребування земельної ділянки і частини садового будинку із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.03.2016 року,

встановила:

19.05.2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, Білгород-Дністровської міської філії Державного підприємства «Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру», ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору садівничий кооператив «Рассвет» та після уточнення своїх позовних вимог просила суд визнати недійсним рішення 11 сесії ХХІІІ скликання Затоківської селищної ради від 23.07.1999 року №28 «Про надання у колективну власність земельної ділянки садівничому кооперативу «Рассвет» та передачу земель у приватну власність членам садівничого кооперативу» в частині передачі громадянам членам садівничого кооперативу «Рассвет» ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки №359 площею 0,038 га та ОСОБА_1 земельної ділянки №359 «А» площею 0,050 га; визнати недійсним рішення 11 сесії ХХІІІ скликання Затоківської селищної ради від 23.07.1999 року №28 «Про надання у колективну власність земельної ділянки садівничому кооперативу «Рассвет» та передачу земель у приватну власність членам садівничого кооперативу» в частині видачі громадянам-членам садівничого кооперативу «Рассвет»: ОСОБА_2 ОСОБА_5 акту на право власності на земельну ділянку №359 площею 0,038 га та ОСОБА_1 Державного акту на право власності на земельну ділянку №359 «А» площею 0,050 га.; визнати недійсним державний акт серії І-ОД №073574 на право власності на земельну ділянку №359 виданий ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним державний акт серії І-ОД №073504 на право власності на земельну ділянку №359 «А» виданий ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію (т. 1 а.с. 89-95).

04.11.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності та витребування земельної ділянки і частини садового будинку із чужого незаконного володіння та після уточнення своїх позовних вимог просила суд відновити межу між земельними ділянками №359 і №359 «А», відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськвиконкому від 16.03.1979 року №203, яку провести вздовж земельних ділянок на відстані 1,7 метрів садового будинку №359 «А» ОСОБА_1, визнати площу земельної ділянки №359 «А» вказану в цьому рішенні 0,05 га; повернути із незаконного володіння ОСОБА_2 і ОСОБА_4 земельну ділянку №359 «А» площею 0,05 га та частину садового будинку №359«А», загальною площею 29,1 кв.м., належних ОСОБА_1; визнати недійсною приватизацію земельної ділянки №359 та недійсним державний акт на право приватної власності, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку №359 площею 0,038 га., мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 захопила земельну ділянку № 359 «А», яка належить ОСОБА_1 та користується нею на власний розсуд в особистих цілях, чим порушує права ОСОБА_1 (т.2 а.с. 44).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.03.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено відновити межу між земельними ділянками № 359 і № 359 «А» відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськвиконкому від 16.03.1979 року №203 згідно плану. та повернути із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельну ділянку № 359 «А» площею 0,050 га ОСОБА_1 В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати, зустрічний позов ОСОБА_1 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволені вимог про повернення з чужого незаконного володіння частини садового будинку №359 «А», що позбавило ОСОБА_1 права розпоряджатися її нерухомим майном. Крім того вважає безпідставним висновок суду про те, що при приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 земельне законодавство порушено не було та його право на земельну ділянку є законним, а тому 30 кв.м. землі, яку ОСОБА_2 захопив у ОСОБА_1 не підлягає поверненню. Також ОСОБА_3 зазначає, що у рішенні суду не вказані назва і зміст плану, а тому на її думку не можливо відновити межу між земельними ділянками №359 та №359 «А».

Крім того представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційні скарги на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2016 року про внесення виправлення до виконавчого листа №495/3344/15-ц; ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2016 року про відмову у задоволенні заяви про внесення виправлення до виконавчого листа; ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року про відмову ухвалити додаткове рішення; ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року про відмову у розясненні рішення суду; ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.06.2016 року про виправлення описки та внесення уточнення в рішеннісуду від 30.03.2016 року .

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому з таких підстав.

Відповідно дост. 303 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішеннясуду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно дост. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанціїухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по сутіі справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідност. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основіповно і всебічно з`ясованихобставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення міськрайонного суду в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов в частині відновлення меж земельних ділянок № 359 і № 359 «А» відповідно до рішення Білгород-Дністровського міськвиконкому від 16.03.1979 року №203 згідно плану, та повернення земельної ділянки ОСОБА_1, міськрайонний суд виходив з того, що чисельні письмові відповіді органів внутрішніх справ на звернення ОСОБА_1 щодо протиправних дій ОСОБА_4 стосовно належної їй земельної ділянки № 359 «А» (том 2, а.с. 7, 9, 10-16) та пояснення в судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 щодо захоплення ОСОБА_4 земельної ділянки № 359 «А» є достатніми доказами того, що ОСОБА_4 провела демонтаж забору, що відокремлював суміжні ділянки, чим порушила границі земельних ділянок № 359 і 359 «А» та їх межові знаки, а тому вважав можливим поновити цивільні права ОСОБА_1

Колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може з огляду на таке.

Письмові відповіді органів внутрішніх справ на звернення ОСОБА_1 щодо протиправних дій ОСОБА_4 стосовно належної їй земельної ділянки № 359 «А» (том 2, а.с. 7, 9, 10-16) не доводять тієї обставини, що між земельними ділянками № 359 та № 359 «А» були наявні межові знаки та місце їх розташування, а також наявність межі та її місце розташування, та чи є вина відповідача за зустрічним позовом у їх знищенні у разі наявності таких, оскільки вказані письмові матеріали не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 59 ЦПК України.

Не є такими доказами і усні пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_3, що ОСОБА_4 захопила земельну ділянку № 359 «А», яка належить ОСОБА_1, та користується нею на власний розсуд в особистих цілях.

Крім того колегія суддів зазначає, що не вказавши в судовому рішенні координати зовнішніх меж ділянок, таке рішення буде ілюзорним, оскільки його неможливо буде виконати, а відповідно і відновити права позивача.

Також необхідно відзначити, що позивач у своєму позові не вказала координат зовнішніх меж ділянок, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості уточнювати позовні вимоги.

При цьому колегія суддів зауважує, що для вирішення вказаного питання необхідні спеціальні знання, однак позивач не заявляла клопотань щодо залучення спеціаліста та/або призначення експертизи, як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволені позову про відновлення меж земельних ділянок № 359 і № 359 «А», за недоведеністю. Вимога про повернення земельної ділянки ОСОБА_1 є похідною, а тому у її задоволенні також необхідно відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що п. 2 рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів від 16.03.1979 року № 203 «Про затвердження проекту перепланування ділянок 30-го будівельного кварталу колективного саду філіалу «Антарктика» було затверджено проект перепланування ділянок будівельного кварталу № 30 та встановлено наступний порядок використання ділянок зайнятих під надлишками та пустирями:

- за рахунок надлишків ділянок № 352, 353, 354 і частини вільних земель утворити ділянку № 353 «А» площею 360 кв.м. біля кордонів смуги відведення;

- за рахунок надлишків ділянок № 355 і 356 та 100 кв.м. прилеглих вільних земель утворити ділянку № 355 «А» площею 486 кв.м.

- за рахунок надлишків ділянок № 359 і 130 кв.м. прилеглих вільних земель утворити ділянку № 359 «А» площею 486 кв.м.

- за рахунок надлишків ділянок № 357 і 358 та 80 кв.м. прилеглих вільних земель утворити ділянку № 357 «А» площею 600 кв.м.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи та Вищим Спеціалізованим Судом України в ухвалі від 10.09.2014 року (т.2 а.с.171), що є чинним, встановлено, що відповідно до списку членів СТ «Антарктика» за ОСОБА_6 була закріплена садова ділянка № 359, а за ОСОБА_1 ділянка № 359 «А». В подальшому, рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів № 883 від 20.07.1995 року земельні ділянки № 359, 359 «А» були приєднані до СК «Рассвет».

18.09.1996 року на 11(10) сесії ХХІІ скликання Затоківської селищної ради народних депутатів прийнято рішення №182 (180), яким вирішено видати свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_7, власнику дачі №359.

Відповідно до п.76 додатку №1 до рішення 11 сесії ХХІІІ скликання Затоківської селищної ради народних депутаті від 23.07.1999 року № 28, ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку № 359 «А», для ведення садівництва із земель СК «Рассвет», загальною площею 0,050 га, в тому числі під садами - 0, 045 га, під будівлями - 0,005 га.

Відповідно до п. 77 додатку № 1 до рішення 11 сесії ХХІІІ скликання Затоківської селищної ради народних депутаті від 23.07.1999 року, № 28, ОСОБА_2 передано в приватну власність земельну ділянку № 359, для ведення садівництва із земель СК «Рассвет», загальною площею 0,038 га, в тому числі під садами 0,036 га, під будівлями 0,002 га.

За життя ОСОБА_6 склала заповіт на користь доньки ОСОБА_4

02.06.2000 року ОСОБА_6 (мати ОСОБА_4В.) померла.

09.03.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар земельну ділянку №359, розташовану на території Затоківської селищної оади, м. Білгород-Дністровського, Одеської області, СК «Расвет», площею 0,038 га.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.02.2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.06.2009 року, по справі №2-82 встановлено факт належності ОСОБА_6, померлій 02.06.2000 року, на праві приватної власності 78/100 часток у садовому будинку №359, господарського блоку літ. «Б», господарського блоку літ. «В», вбирвльні літ «Г» в СК «Рассвет», Лиманського курортного району смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області на земельній ділянці загальною площею 828 кв.м. Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно, а саме 78/100 часток у садовому будинку літ. «А2», господарський блок літ. «Б», господарський блок літ. «В», вбиральню літ. «Г» в СК «Рассвет» Лиманського курортного району смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області №359, що розташовані на земельній ділянці, загальною площею 828 кв.м.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.02.2009 року у справі №2-2301 у задоволенні позову правління СК «Рассвет» до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, припинення використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, передачу земельної ділянки №359 у розпорядження Затоківської селищної ради відмовлено. Вказане рішення ухвалою Верховного Суду України від 31.12.2009 року було залишено без змін.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо незаконного заволодіння ОСОБА_4 садовим будинком, який нібито належить ОСОБА_1 та розташований на спірній ділянці, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні вимог в цій частині, оскільки ОСОБА_1 та її представник не надали суду жодних належних та допустимих доказів наявності самого будинку та зареєстрованого речового права власності у ОСОБА_1 на нього.

Згідно зст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсною приватизацію земельної ділянки № 359 та недійсним державного акту на право приватної власності, виданого ОСОБА_2, площею 0,038 га, з огляду на наступне.

У відповідності до п.5 постанови Пленуму ВСС України № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Беручи до уваги фактичні обставини справи, суд не може встановити наявність порушень земельного законодавства чи прав ОСОБА_1 в момент передачі земельної ділянки №359 у влісність ОСОБА_2 та оформлення державного акту на вказану ділянку.

Тобто докази про порушення норм земельного законодавства чи інших норм Затоківською селищною радою та іншими особами суду не надані. Обсяг інших наданих ОСОБА_1 доказів не обґрунтовує заявлені вимоги щодо скасування державного акту і визнання недійсною приватизацію. Тому приймати рішення про задоволення позовних вимог за наявними матеріалами суд не вправі, оскільки це може призвести до порушення права приватної власності відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги щодо вказаних висновків, зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду в цій частині не впливають та їх не спростовують.

Жодних нових доказів позивач за зустрічним позовом до суду апеляційної інстанції не надала.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

У звязку із скасуванням рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню такі ухвали: ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2016 року про внесення виправлення до виконавчого листа №495/3344/15-ц; ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2016 року про відмову у задоволенні заяви про внесення виправлення до виконавчого листа; ухвала судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року про відмову ухвалити додаткове рішення; ухвала судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року про відмову у розясненні рішення суду; ухвала судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.06.2016 року про виправлення описки та внесення уточнення в рішеннісуду від 30.03.2016 року, як похідні від рішення.

Керуючись ст. ст. 209,303,307, 309,313,317ЦПК України, колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.03.2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та в цій частині ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1.

В іншій частині рішення залишити без змін.

У звязку зі скасуванням заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.03.2016 року:

- ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2016 року про внесення виправлення до виконавчого листа №495/3344/15-ц скасувати;

- ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2016 року про відмову у задоволенні заяви про внесення виправлення до виконавчого листа скасувати;

- ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року про відмову ухвалити додаткове рішення сксувати;

- ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2016 року про відмову у розясненні рішення суду скасувати;

- ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.06.2016 року про виправлення описки та внесення уточнення в рішеннісуду від 30.03.2016 року скасувати.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.С.Комлева

ОСОБА_8