Ухвала суду № 65673513, 29.03.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8750/15

Провадження № 6/522/206/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі Прусс О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі подання Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2017 року Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Заявник мотивує вимоги тим, що у відділі на виконанні перебуває виконавче провадження № 52589039, з виконання виконавчого листа № 522/8750/15-ц, виданий Приморським районним судом м. Одеси 18.02.2016 року про стягнення грошової суми з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» у розмірі 11669,77 дол. США та 9377,21 грн. Боржник не здійснює дій щодо погашення заборгованості, в звязку з чим звернулись до суду з зазначеним поданням.

Держаний виконавець просив розглянути клопотання у його відсутності.

Представник ОСОБА_1 29.03.2017 року надав до суду заперечення проти подання державного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України боржника.

Згідно ч. 1 ст. 377-1 ЦПК Українипитання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділудержавної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця

Дослідивши матеріали подання, перевіривши їх доказами, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.

Приморський районний суд м. Одеси 18.02.2016 року видав виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» у розмірі 11669,77 дол. США та 9377,21 грн.

Виконавчий документ був звернений до примусового виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження за зазначеним судовим документом.

Розглянувши надані матеріали, суд вважає, що державним виконавцем не надано належних доказів, підтверджуючих, що боржник ухиляється від сплати суми боргу. Також не вбачається обґрунтованості припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню рішення суду та що взагалі є підстави вважати, що ОСОБА_1 має намір виїхати за кордон.

Суду не надані документи, які підтверджують, що державний виконавець виконував інші дії передбачені Законом «Про виконавче провадження».

Окрім цього, з наданих до суду заперечень, вбачається, що 29.03.2017 року представником ОСОБА_1 подана до суду заява про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження, в рамках якого державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянину, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої статті 6 зазначеного Закону.

Проте, державним виконавцем не надано суду доказів тому, що у боржника ОСОБА_1 є закордонний паспорт.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Суду не надані належні та допустимі докази того, що державним виконавцем виконуються дії щодо примусового виконання виконавчого документу та відсутності реальної можливості щодо виконання судового рішення, крім обмеження свободи пересування боржника.

За відсутністю даних щодо проведення виконавчих дій та відсутності реальної можливості щодо виконання судових рішень, на теперішній час немає підстав для обмеження свободи пересування ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 15, 208-210, 377-1 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

Приморського районного

суду міста Одеси ОСОБА_2

29.03.2017