Ухвала суду № 65672730, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/1923/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про застосування штрафних санкцій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" звернулось до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання протиправними дій по складанню акту перевірки характеристик продукції від 22.05.2013р. №077, протоколу про виявлене порушення від 22.05.2013р. №038, постанови про накладення штрафних санкцій від 24.05.2013р. №36-44; скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про накладення штрафних санкцій від 24.05.2013р. №36-44.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі наказу від 13.05.2013р., направлення на перевірку та згоди Держспоживінспекції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна", в ході якої встановлено, що позивач реалізовував продукцію - лампи компактні енергозберігаючі «Глобал», лампи енергозберігаючі компактні люмінісцентні «Максус», на етикетці яких відсутній Національний знак відповідності, що є порушенням ст.44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та ст.15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", п.14, 15, 17 Постанови КМУ від 27.12.2008р. №1144 «Про затвердження Технічного регламенту етикетування стосовно ефективності споживання електроенергії».

Факт вчинення вказаного порушення підтверджений актом перевірки характеристик продукції від 22.05.2013р. №077 та протоколом від 22.05.2013р. №038, в зв'язку з чим постановою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області від 24.05.2013р. №36-44 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 25500,00 грн.

При цьому, при проведенні перевірки відповідачем було складено та вручено представнику товариства лист-вимогу про надання для проведення перевірки документів на продукцію - лампи енергозберігаючі «GLOBAL» та «МАХUS». Однак, витребовувані документи позивачем відповідачеві надані не були.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.17 ст.23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010р. №2735-VI (далі - Закон №2735), за результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Так, відповідно до ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Отже, акт перевірки - це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили перевірку, фіксує факт її проведення та результати.

При цьому, акт перевірки, в якому відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача у справі), та, відповідно, не є актом індивідуальної дії в розумінні ч.1 ст.17 КАС України.

Обов'язковою ж ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язкових характер.

Проте, висновки перевіряючого, викладені в акті перевірки та протоколі про виявлене порушення від 22.05.2013р. №038 не породжують та не змінюють прав та обов'язків особи, щодо якої їх складено.

Таким чином, акт перевірки характеристик продукції від 22.05.2013р. №077 та протокол про виявлене порушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст.17 КАС України, а дії по їх складенню не зумовлюють виникнення, зміну або припинення будь-яких прав і обов'язків для особи, діяльність якої перевірялася, тому їх висновки не можуть бути предметом судового спору.

Як акт перевірки, так і протокол про виявлене порушення є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому їх оцінка як доказів встановлення факту порушення (у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх складання), не може бути окремим предметом позову.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 10.09.2013р. у справі №21-237а13 та від 24.09.2013р. у справі №21-255а13.

За наведеного, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій по складанню акту перевірки характеристик продукції від 22.05.2013р. №077 та протоколу про виявлене порушення від 22.05.2013р. №038.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлює Закон №2735, згідно з п.1 ч.1 ст.25 якого органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її виробників якщо за результатами перевірки характеристик продукції у її розповсюджувача є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника такої продукції.

Частиною ж 2 статті 1 Закону №2735 передбачено, що термін "виробник" вживається у значеннях, визначених Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" від 12.12.2010р. №2736-VI (далі - Закон №2736).

Так, відповідно до ст.1 Закону №2736 виробник - це: фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію; уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України); імпортер продукції (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні).

Суб'єкти господарювання зобов'язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: 1) будь-який суб'єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію; 2) будь-який суб'єкт господарювання, якому вони поставили відповідну продукцію (ч.5 ст.8 Закону №2735).

За змістом ч.7 ст.8 Закону №2735 у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію.

Статтею ж 15 Закону №2735, серед іншого, встановлено, що посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування); вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів.

Як передбачено п.2 ч.2 ст.44 Закону №2735, до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність застосування відповідачем до ТОВ "Максус Україна" штрафних санкцій, а отже й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про прийняття судами за наслідками розгляду даної справи неправильних рішень, а тому підстав для скасування останніх колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максус Україна" відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.