Вирок № 65671883, 31.03.2017, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/507/17

Провадження № 1-кп/636/194/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2017 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Зубка А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальні акти по кримінальним провадженням № 42016220750000177, внесеному 12 жовтня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та № 12017220760000007, внесеному 16 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року у с. Великоплоске, Великомихайлівського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на отриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини - польова пошта В6250, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не засудженого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 407 та ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

21 квітня 2016 року по теперішній час ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині - польова пошта В6250 та перебуває у військовому званні - солдат.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В6250 від 21.04.2016р. № 57 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги кулеметного взводу 1 механізованого батальйону військової частини - польова пошта В6250.

Так, ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється і метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися вимог військової присяги, Конституції України, законів України та статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період функціонування органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, органів місцевого самоврядування, органів управління у справах цивільної оборони і сил цивільної оборони, а також галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указами Президента України від 01.03.2014р. «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», від 02.032014р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» та «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014р. в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України після стабілізації обстановки на сході України. Враховуючи зазначене, на даний час в Україні діє особливий період.

Однак, солдат ОСОБА_2, під час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях за наступних обставин.

У порушення вищевказаних вимог солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини - польова пошта В6250, на особливий період, діючи умисно, порушив вимоги зазначеного вище законодавства, а саме: 10 жовтня 2016 року самовільно залишив військову частину - польова пошта В6250, яка дислокується за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142. Цього ж дня солдат ОСОБА_2, діючи з метою тимчасово ухилитись від військової служби, покинув місце служби та поїхав до дому за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3. При цьому, обов'язків військової служби не ніс, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебував за межами військової частини - польова пошта В6250 приховував. Під час незаконного перебування за межами указаної військової частини солдат ОСОБА_2 до органів місцевої влади і військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість де вчинити, тобто солдат ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину в умовах особливого періоду.

15 січня 2017 року солдат ОСОБА_2 припинив ухилятися від військової служби, повернувся до військової частини - польова пошта В6250 та з'явився до органів військової прокуратури із зізнанням.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини вчинене військовослужбовцем в умовах особливого періоду, крім воєнного стану (крім строкової служби).

Крім того, 10 січня 2017 року близько 18.00 год. ОСОБА_2 знаходячись поблизу будинку № АДРЕСА_4 маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом наживи, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, впевнившись у тому, що його злочинні дії не будуть помічені іншими особами, проник через огорожу на територію домоволодіння за вищевказаною адресою, яке згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 46107211 від 22.10.2015р. належить на праві приватної власності ОСОБА_3, яка в свою чергу згідно свідоцтва про одруження від 13.09.2003р. є дружиною ОСОБА_4 Оглянувши територію домоволодіння ОСОБА_2 вирішив заволодіти металевими виробами, а саме: металевою батареєю опалення на шість секцій та металевими дверима в кількості 2 штук, але з огляду на свої фізичні можливості, ОСОБА_2 спочатку шляхом демонтажу від'єднав від основної конструкції металеві двері у кількості 2 штук, після чого, обернувши викрадене майно на свою користь з місця вчинення злочину зник.

Надалі у продовження реалізації своїх злочинних намірів, 14 січня 2017 року, близько 11.00 год. ОСОБА_2, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом наживи, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, впевнившись у тому, що його злочинні дії не будуть помічені іншими особами проник на територію господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_4, заволодів металевою батареєю опалення на шість секцій, після чого з місця вчинення злочину зник. Заподіявши матеріальної шкоди ОСОБА_4, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 308 від 01.02.2017р. у сумі 500,00 грн.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальних актах обставини.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За згодою сторін згідно ст. 349 ч. 3 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює.

Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, оскільки потерпілим подана заява про розгляд справи без його участі, та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого:

- довідки ОСК ГУНП в Харківській області № 60-25102016/63210 від 25.10.2016р., № 87-23012017/63901 про відсутність судимості ОСОБА_2 (т.к.п. 1 а.к.п. 14, т.к.п. 2 а.к.п. 63);

- довідки КЗОЗ «Чугуївської ЦРЛ ім. М.І. Кононенка» № 6 від 18.01.20175р., згідно яких обвинувачений ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.к.п. 1 а.к.п. 21, 22, т.к.п. 2 а.к.п. 69);

- характеристики селищного голови ОСОБА_5 с. Великоплоске, Великомихайлівського району, Одеської області від 16.01.2017р., згідно якої обвинувачений ОСОБА_2 за місцем колишнього проживання (місцем реєстрації) з задовільного боку, скарг на його адресу не надходило, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався (т.к.п. 1 а.к.п. 38);

- характеристики селищного голови с. Печеніги Харківської області ОСОБА_6 від 31.01.2017р. № 100, згідно якої обвинувачений ОСОБА_2 за місцем колишнього фактичного мешкання характеризується позитивно, скарг від сусідів не надходило (т.к.п. 2 а.к.п. 71);

- характеристики інспектора СППП Печенізького ВП Чугуївського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_7, згідно якої обвинувачений ОСОБА_2 за час свого мешкання у с. Печеніги, Харківської області зарекомендував себе посередньо, з сусідами у конфлікт не вступав, з особами зловживаючими алкогольними напоями та наркотичними речовинами помічений не був (т.к.п. 2 а.к.п. 72).

Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби вчинене військовослужбовцем в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище ОСОБА_2 вчинені злочини, передбачені ч. 4 ст. 407 та ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер і ступінь скоєних злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не засуджений, має на утриманні одну малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби, місцем колишнього проживання характеризується позитивно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, який згідно із ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, дані про особу винного, відсутність судимості.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання, в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, пом'якшуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений раніше не засуджений, його відношення до скоєного злочину, має на утримання одну малолітню дитину 2016 року народження, враховуючи відшкодування збитків потерпілому на стадії досудового розслідування, та вважає, що виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності та відсутність тяжких наслідків, а також враховуючи дані про особу, суд вважає за можливе у даному випадку, призначивши ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на засудженого обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової товарознавчої експертизи - висновки експерта Харківського НДЕКЦ МВС України № 308 від 01.02.2017р. у сумі 87,96 грн. (т.к.п. 2 а.к.п. 38-40).

Обвинуваченому ОСОБА_2 в ході досудового розслідування запобіжний захід не обрався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 407, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 407 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки,

за ч. 3 ст. 185 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання - у вигляді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи, у сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 96 коп.

Речові докази: батарея опалення на шість секцій, двері з чорного металу у кількості 2 шт., які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4 - вважати повернутими власнику, звільнивши від зобов'язань про зберігання.

Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя -