Постанова № 65671551, 24.03.2017, Приморський районний суд м. Одеси

24.03.2017

№ 522/5160/17

№ 1-«кс»/522/5235/17

УХВАЛА

Іменем України

24 березня 2017 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Кушніренко Ю.С.

при секретарі Радецькій Г.Д.

за участю слідчого Подиряко Х.В.

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_1, погоджене з прокурором відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_2, про арешт майна, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017010000000020 від 15.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий слідчого відділу ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_1, звернувся до слідчого судді із клопотанням погодженим з прокурором, про арешт майна, в якому просить накласти арешт на речі та документи вилучені в ході затримання ОСОБА_3 та вилучені в ході затримання підозрюваної ОСОБА_4

В обґрунтування поданого клопотання стороною кримінального провадження зазначено, що слідчим відділом ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42017010000000020 від 15.02.2017 за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

До прокуратури Автономної Республіки Крим 14.02.2017 надійшли матеріали з Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України щодо вимагання неправомірної вигоди службовими особами державної виконавчої служби від учасника виконавчого провадження на підставі заяви громадянки ОСОБА_5

Генеральним прокурором України 16.02.2017 визначено підслідність у даному кримінальному провадженні за слідчим відділом Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, процесуальне керівництво доручено прокуратурі Автономної Республіки Крим.

Під час досудового розслідування встановлено, 01.02.2017 службові особи відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 20, діючи за попередньою змовою групою осіб, висунули вимогу стороні виконавчого провадження про систематичну передачу неправомірної вигоди за не вчинення в її інтересах виконавчих дій з використанням наданого їм службового становища, а у подальшому отримали зазначену неправомірну вигоду.

Допитана у кримінальному провадженні у якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона є боржником у виконавчому провадженні № 49737661 згідно виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 23.12.2015 № 755/12016/13-ц про стягнення з неї на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 209767, 44 гривень. Під час прийому громадян 01.02.2017 начальник ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ОСОБА_3 висунув їй вимогу щодо передачі щомісячної неправомірної вигоди у сумі 150 доларів США (4000 гривень) за не проведення виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні державним виконавцем Мироненко Н.М., яка 27.02.2017 особисто їй зателефонувала та повідомила про розшук майна боржника транспортного засобу «Тойота Ауріс», д.н.з. НОМЕР_1.

Під час візиту до державного виконавця 28.02.2017, ОСОБА_7 запропонувала їй зняти з розшуку зазначений транспортний засіб за неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень, у звязку з чим 02.03.2017 ОСОБА_5 передала останній вище указані грошові кошти та отримала постанову про зняття з розшуку майна боржника. Крім того, ОСОБА_7 погодилась не проводити виконавчі дії у виконавчому провадженні упродовж трьох місяців доки не буде вирішено питання зняття з арешту зазначеного транспортного засобу.

Разом із тим, 01.03.2017 згідно попередньої вимоги начальника ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ОСОБА_3 від 01.02.2017, ОСОБА_5 передала останньому неправомірну вигоду у розмірі 4000 гривень за не проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні за один місяць.

В місті Києві 22 березня 2017 року прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_8, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017010000000020 від 15.02.2017 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України затриманий начальник ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ОСОБА_3, в ході затримання якого було вилучено його особисті речі, а саме: мобільний телефон Iphone-6S у заблокованому стані, ключ «Sheriff» та брелок «Chevrolet» чорного кольору, вязка чотирьох ключів з двома брелками, паспорт НМ № 280240 від 19.12.2006, посвідчення водія ВХТ № 299735 на імя ОСОБА_3 та свідоцтво про реєстрацію т/з «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2.

В місті Києві 22 березня 2017 року прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_8, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017010000000020 від 15.02.2017 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України затримано державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві ОСОБА_7, в ході затримання якої було вилучено її особисті речі, а саме: мобільний телефон «Huawei» IMEI-1: 862397031875245, IMEI-2: 862397031910653 з сім-карткою оператора «Київстар» із абонентським номером +380963138268.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав повністю, посилаючись на викладене в ньому, просив задовольнити.

Заслухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя надходить до наступних висновків.

Як визначено ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2ст. 170 КПК Українивизначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

23.03.2017 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

23.03.2017 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Санкцією статті 368 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді конфіскації майна.

Підозру ОСОБА_3 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення слідство обґрунтовує наявністю доказів: протоколом допитами свідків, протоколом обшуку від 22.03.2017, а також іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.

Підозра ОСОБА_7 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення слідство обґрунтовує наявністю доказів: протоколом допиту свідка, протоколом обшуку від 22.03.2017, протоколом предявлення фотознімків для впізнання, а також іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.

Таким чином, майно належне ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у разі їх засудження за вчинення зазначеного злочину, може бути звернене стягнення.

Отже, грошові кошти та інше майно, яке може бути реалізоване, підлягають арешту на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України. Доказами належності цього майна підозрюваному ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є зокрема, протокол обшуку, який підтверджує факт володіння ними останніми.

Інші вилучені документи, засіб звязку, чернові записи, мають ознаки, передбачені ст. 98 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Враховуючи викладене та те, що наявні достатні підстави вважати, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто є доказом злочину, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя вважає наявними підстави для накладення арешту на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики зникнення цього майна.

Разом з цим, з огляду на конкретні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, що розслідується, наявні підстави для накладення арешту на грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої їх конфіскації, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики їх втрати.

Таким чином, з метою забезпечення збереження вилучених у кримінальному провадженні речей, які за обставинами кримінального провадження можуть бути визнані речовими доказами, та є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та предметом кримінального правопорушення, та з метою запезпечення можливої конфіскації майна за вироком суду, вважаю, що клопотання є законним, обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Також слідчий суддя вважає, що в даному випадку таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділу ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_1, погоджене з прокурором відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_2, про арешт майна, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017010000000020 від 15.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,- задовольнити.

Накласти арешт на мобільний телефон Iphone-6S у заблокованому стані, ключ «Sheriff» та брелок «Chevrolet» чорного кольору, вязка чотирьох ключів з двома брелками, паспорт НМ № 280240 від 19.12.2006, посвідчення водія ВХТ № 299735 на імя ОСОБА_3 та свідоцтво про реєстрацію т/з «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2, вилучений в ході затримання ОСОБА_3 та на мобільний телефон «Huawei» IMEI-1: 862397031875245, IMEI-2: 862397031910653 з сім-карткою оператора «Київстар» із абонентським номером +380963138268, вилучений в ході затримання підозрюваної ОСОБА_4, шляхом заборони розпорядження та користування ними.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя