Рішення № 65667445, 21.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5210/15 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/1474/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Ф.

Категорія: 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Павлишина О.Ф.,

суддів Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, його представника - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, газети «Франковий Край» в особі ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_8 звернувся в суд з урахуванням уточнених позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_4, газети «Франковий Край» в особі ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації. Посилаючись на те, що 17 червня 2015 року о 15 год. в Уличненській СЗШ І-ІІІ ступенів піщд час конференції «Звіт керівника навчального закладу перед педагогічним колективом, батьківським комітетом, ОСОБА_6 школи, піклувальною радою та громадськістю села» ОСОБА_2 безпідставно демонструвала на сцені під час звіту директора школи через шкільний проектор, ноутбук, екран ряд товарів, а її чоловік ОСОБА_4 коментував кожну світлину, в зв»язку з чим всі делегати конференції та гості побачили світлини помешкання ОСОБА_9 з якою він живе останніх 3 роки в громадянському шлюбі, а також деякі речі були придбані на ринку вторинної продукції, деякі є приватною власністю господині будинку ОСОБА_9, а деякі є подарунком на день народження, просив визнати, що інформація, яка була подана на конференції де йдеться про його непрофесійність, та викладені не провірені факти не відповідають дійсності, шкодять діловій репутації його як директора школи, та наносить шкоду його інтересам, та нанесла суттєву шкоду його здоров' ю. Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_4 та газету «Франковий Край» в особі ОСОБА_7 принести публічні вибачення перед ним, а газету «Франковий Край» в особі ОСОБА_7 спростувати на шпальтах газети «Франковий Край» інформацію про його непрофесійність, і стягнути з відповідачів солідарно компенсацію за понесену ним матеріальну шкоду у розмірі 3500 грн., та моральну шкоду в розмірі 41 500 грн.

Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги задоволено частково. Визнано, що інформація, яка була подана на конференції де йдеться про непрофесійність ОСОБА_8 та викладені не перевірені факти не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації ОСОБА_8, як директора школи, наносить шкоду його інтересам, та нанесла суттєву шкоду його здоровю. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_8 заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 3500 грн. та моральну шкоду в розмірі 41 500 грн., а всього 45000 тисяч гривень. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до газети «Франковий Край» в особі ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_8 сплачений останнім судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_4

В апеляційній скарзі стверджують, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Не погоджуються з висновком суду про те, що інформація, яка висвітлена на конференції зачіпає інтереси позивача ОСОБА_8, оскільки є неправдивою та шкодить діловій репутації позивача і принижує його честь та гідність. Зазначають, що судом не вказано зміст інформації, осіб які її поширили та на підставі яких фактів висвітлена на конференції інформація не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Звертають увагу на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просив про спростування інформації у такий самий спосіб, у який була поширена викладена на конференції інформація. Стверджують, що суд не зясував та у рішенні не зазначив, яка саме інформація, що поширена відносно позивача є недостовірною та в чому полягає її недостовірність. Зазначають, що ні зі змісту позову, ні з пояснень позивача ОСОБА_8 в суді не вбачається посилань останнього на те, що продемонстровані на конференції світлини є недостовірними, або їх зміст в будь-який інший спосіб ганьбить честь та гідність позивача. Вважають, що звернення ОСОБА_4 зводилось до критики та оцінки дій директора школи ОСОБА_8 як публічної особи, його неналежного відношення до своїх функціональних обовязків, що було змістом конференції, на якій позивач звітувався перед працівниками школи та громадою села. Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_5, його представника - ОСОБА_6 про заперечення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна.

Згідно з ч. 4 ст. 10, пунктами 1 та 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти здійсненню їхніх прав, а також уточнити позовні вимоги та вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі згідно з процедурою, передбаченою ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до положень ст.215 ЦПК України рішення суду складається з описової частини із зазначенням, зокрема, доказів, досліджених судом та мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Зазначених вимог закону суд при розгляді справи та ухваленні рішення не виконав.

Так, матеріалами справи стверджується, що суд першої інстанції не сприяв особам, які беруть участь у справі, здійсненню їхніх прав, не уточнив позовні вимоги та не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі згідно з процедурою, передбаченою ст. 33 ЦПК України.

Всупереч тому, що з пояснень свідка ОСОБА_10 слідує, що він є автором світлин, які демонстрували на сцені під час звіту директора школи, і передав їх відповідачам по справі подружжю ОСОБА_4, як і передав їм розмову, що вказані речі були привезені зі школи, суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі згідно з процедурою, передбаченою ст. 33 ЦПК України, щодо ОСОБА_10

Також судом всупереч положенням ст.ст.214, 215 ЦПК України не вирішено питання, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, та не зазначено в рішенні встановлених обставин і визначених відповідно до них правовідносин, мотивів, з яких суд відхиляє пояснення свідка ОСОБА_10, оскільки саме його інформацію поширено відповідачами по справі.

А відтак, рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому колегія суддів враховує такі положення закону і встановлені обставини.

Згідно зі ст.270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України , цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Відповідно дост.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно зі ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», з огляду на положення статті 32 Конституції України , судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема, перелічених у статті 270 ЦК, порушених у зв'язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо ця інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію. Тобто, якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені.

З наведеного слідує, що захист особистого немайнового права - гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи визначено законодавцем різними способами, зокрема, як шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) на підставі ст.277 ЦК України, так і іншим способом на підставі ст.270 ЦК України відповідно до ст.275 ЦК України.

З позовної заяви вбачається, що підставою позову зазначено ст.ст.297,299 ЦК України. (а.с.1-5, 100-101), та, що позовні вимоги задоволено на підставі цих же статей (127-130).

А відтак, судом першої інстанції не уточнено позовні вимоги, не вирішено питання, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Також судом не взято до уваги відсутність викладення в позовній заяві конкретної інформації, яка на думку позивача є недостовірно, що стало наслідком відсутність викладення в резолютивній частині рішення конкретної інформації, яка визнається недостовірною.

Крім того, при ухваленні рішення суд виходив з положень законодавства, яке на час виникнення правовідносин втратило чинність ч.3 ст.277 ЦК України щодо обов»язку відповідача доводити достовірність поширеної інформації.

А відтак, колегія суддів вважає, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року в частині визнання інформації, яка була подана на конференції де йдеться про непрофесійність ОСОБА_8 та викладені не перевірені факти не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації ОСОБА_8, як директора школи, наносить шкоду його інтересам, та нанесла суттєву шкоду його здоровю, стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_8 заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 3500 грн. та моральну шкоду в розмірі 41 500 грн., а всього 45000 тисяч гривень, та стягнення судових витрат, слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року в частині визнання інформації, яка була подана на конференції де йдеться про непрофесійність ОСОБА_8 та викладені не перевірені факти не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації ОСОБА_8, як директора школи, наносить шкоду його інтересам, та нанесла суттєву шкоду його здоровю, стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_8 заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 3500 грн. та моральну шкоду в розмірі 41 500 грн., а всього 45000 тисяч гривень, та стягнення судових витрат, скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_11