Вирок № 65667320, 31.03.2017, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/115/17 Провадження №1-кп/630/23/17

В И Р О К

Іменем України

31 березня 2017 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Дем'яненко І.В.,

за участю:

секретаря Тимошенко К.О.,

захисника - адвоката Суслова В.Ю.,

прокурора Луценко І.В.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження №1201722078000006 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Успінка, Лутугинського району, Луганської області, громадянина України, українця, освіта професійнотехнічна, неодруженого, офіційно непрацюючого, раніше не судимого, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, внутрішньо - переміщеної особи,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Успінка, Лутугинського району, Луганської області, громадянина України, українця, освіта професійнотехнічна, неодруженого, офіційно непрацюючого, раніше не судимого, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, внутрішньо - переміщеної особи,

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, групою осіб за таких обставин.

ОСОБА_3 10 грудня 2016 року близько 22.00 год., маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження віконного скла проник через вікно до дачного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, звідки викрав: бензопилу «Експерт» вартістю 2500 грн., перфоратор «Експерт» вартістю 1000 грн., електрокосилку «Експерт», вартістю 2430 грн., що належить ОСОБА_4, тим самим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 5930 гривень. Після чого, з місця скоєння кримінального злочину втік та розпорядився викраденим майном на свій розсуд, принісши його за місцем свого мешкання.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло.

Продовжуючи свій злочинний намір та розуміючи, що у приміщенні дачного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 залишились цінні речі, 14 грудня 2016 року близько 23.00 год. ОСОБА_3, спільно з братом ОСОБА_2, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою, прийшли до дачного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, з метою крадіжки. При цьому, скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 переліз через паркан на територію домоволодіння, підійшов до будинку та через пошкоджене ним раніше віконне скло проник до дачного домоволодіння, а ОСОБА_2, в повній мірі усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, чекав на ОСОБА_3 поруч з дачним домоволодінням, та слідкував, щоб ніхто не зміг завадити вчиненню ними злочину.

У подальшому, ОСОБА_3 через паркан передав ОСОБА_2, який чекав на нього на вулиці та слідкував за навколишньою обстановкою, двигун для човну «Меrgurі», що належить ОСОБА_4, тим самим спричинивши матеріальну шкоду потерпілому на суму 8500 гривень. Після чого, з місця скоєння злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_2 втекли та розпорядилися викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене групою осіб.

ОСОБА_3 вчинив злочин , передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, групою осіб.

Продовжуючи свій злочинний намір та розуміючи, що у приміщенні дачного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 залишились цінні речі, 15 грудня 2016 року близько 23.30 год. ОСОБА_3, спільно з братом ОСОБА_2, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою, прийшли до дачного домоволодіння за адресою:АДРЕСА_3, з метою крадіжки, скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає. При цьому ОСОБА_3 переліз через паркан на територію домоволодіння, підійшов до будинку та через пошкоджене ним раніше віконне скло проник до дачного домоволодіння, а ОСОБА_2, в повній мірі усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, чекав на нього поруч з дачним домоволодінням та слідкував, щоб ніхто не зміг завадити вчиненню ними кримінального злочину.

У подальшому, ОСОБА_3 через паркан передав ОСОБА_2, який чекав на нього на вулиці та слідкував за навколишньою обстановкою, човен «Елемент», що належить ОСОБА_4, тим самим спричинивши матеріальну шкоду потерпілому на суму 1500 гривень. Після чого, з місця скоєння злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_2 втекли та розпорядилися викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин , передбачений ч. З ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, групою осіб.

ОСОБА_3 вчинив злочин , передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, групою осіб.

Продовжуючи свій злочинний намір та розуміючи, що у приміщенні дачного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 залишились цінні речі, 17 грудня 2016 року близько 23.00 год. ОСОБА_3, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи з корисливих мотивів прийшов до дачного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, з метою крадіжки, при цьому скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 переліз через паркан на територію домоволодіння, підійшов до будинку та через пошкоджене ним раніше віконне скло проник до дачного домоволодіння звідки викрав:вудилища «флагман» в наборі з котушками,- 2 шт., вудилища -карпові «флагман»- 4 шт., вудилища «фідер» - 3 шт., вудилища «флагман» -2 шт., вудилища «трабука» - 2 шт., тентове покриття для альтанки, що належить ОСОБА_4, тим самим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 17800 гривень. Після чого, з місця скоєння злочину ОСОБА_5 втік та розпорядився викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин , передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Крім того, 18 грудня 2016 року близько 23.00 год. ОСОБА_3, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, повторно, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, через вхідні двері зайшов до дачного домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_4, звідки викрав електропилу «Royal KSE 2000», вартістю 975 грн.що належить ОСОБА_6, тим самим спричинив матеріальну шкоду потерпілій на суму 975,00 гривень. Після чого, з місця скоєння злочину ОСОБА_3 втік та розпорядився викраденим майном на свій розсуд.

Як пояснили в судовому засіданні обвинувачені, електропилу вони взяли для використання вдома за власними потребами, зокрема щоб пиляти дрова для обігріву будинку.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Крім того, 20 грудня 2016 року близько 23.00 год. ОСОБА_3, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, повторно, діючи з корисливих мотивів, шляхом пошкодження вхідних дверей проник до дачного домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_5, звідки викрав самовар електричний, вартістю 300 грн., що належить ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, тим самим спричинив матеріальну шкоду на суму 300,00 гривень. Після чого з місця скоєння злочину ОСОБА_3 втік та розпорядився викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

Також, 26 грудня 2016 року близько 23.00 год. ОСОБА_3, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, повторно, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження вхідних дверей зайшов до дачного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 звідки викрав майно, що належить ОСОБА_8, а саме :дриль ударну Rebir TRU,пилку дискову Rebir, пилку торцювальну KING,шліфувальну машинку стрічкову «Інтерскол», а всього майна на загальну суму 4950 гривень. Після чого з місця скоєння злочину ОСОБА_3 втік та розпорядився викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 185 КК України - крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні вказаних вище злочинів, щиро розкаялися. Не заперечували фактичні обставини справи, викладені вище, та підтвердили вчинення ними вищезазначених злочинів за вказаних вище обставин, надавши відповідні пояснення. Зазначили, що по закінченню досудового розслідування в повному обсязі ознайомилися з матеріалами кримінального провадження і не оспорюють висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Пояснили, що показання надають добровільно, в ході досудового розслідування будь-яке фізичне або психологічне насильство до них не застосовувалось.

Визнання обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 своєї вини, неоспорення ними фактичних обставин справи дозволили суду зі згоди всіх учасників судового розгляду не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказаних вище кримінальних злочинів та розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів, що характеризують їх особи. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.

Суд вважає вину ОСОБА_2 доведеною повністю та, розглядаючи кримінальне провадження у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно з яким ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло, вчинене групою осіб, повторно.

Суд вважає вину ОСОБА_3 доведеною повністю та, розглядаючи кримінальне провадження у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно з яким ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України, кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло, вчинене повторно, групою осіб.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 що виразилися в таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в житло, вчинене групою осіб, повторно, мали місце. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, що виразилися в таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням в житло, вчинене групою осіб, повторно, мало місце. Зазначені діяння містять склад кримінальних злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України. Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 винні у вчиненні цих кримінальних злочинів, і підлягають покаранню за їх вчинення. Вина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованих їм злочинів повністю доведена в ході досудового розслідування та судового слідства.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене групою осіб, повторно.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, групою осіб.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За змістом ст.75 КК України прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд вправі лише тоді, коли з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, у тому числі наслідків, що настали, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного йому покарання.

Як особа, ОСОБА_2 раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює не офіційно, за місцем мешкання характеризується задовільно. ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, у зв'язку з чим виникали труднощі у працевлаштуванні, пошуку джерел для існування, хоча навіть за таких умов він знаходить тимчасові заробітки та можливість утримувати себе. Обвинувачений в судовому засіданні щиро розкаявся, засуджував свою поведінку та пояснив, що він намагався відговорити брата від вчинення злочину, але сам зробив необдуманий вчинок, за яким шкодує, що здійснив крадіжку.

Повне визнання вини у вчиненні злочину, щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину, знаходження на утриманні матері інваліда з групи ОСОБА_9, його активне сприяння у розкритті злочину та поверненні майна потерпілим є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_2 йому необхідно обрати покарання, пов'язане з позбавленням волі, в межах санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані його дії.

Враховуючи, що ОСОБА_2 раніше не судимий, щиро розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин, який не пов'язаний з загрозою життю і здоров'ю громадян та не представляє інших загроз соціальній безпеці, на теперішній час працевлаштувався, вживав заходи для відшкодування шкоди потерпілим, виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства. Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що він вчинив необдуманий вчинок та жалкує за скоєним. Тому, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_2, його ставлення до скоєного, обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.

Тому суд , відповідно до ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, тобто, якщо він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу погодження з уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року №12, щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється у тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Положення ст. 65 КК України передбачають, що суд призначає покарання в межах встановлених у санкції статті Особливою частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, роль кожної особи у вчиненні злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. І Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 К К України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особи засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Як особа, ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується задовільно. Обвинувачений є внутрішньо переміщеною особою, що зумовило складнощі у працевлаштуванні та соціальній адаптації, знаходженні джерел для існування, що хоча і не виправдовує дій ОСОБА_3, але є одним із поштовхів до вчинення злочину. Крім того, суд не може залишити поза увагою й те, що обвинувачений щиро засуджує свою поведінку та шкодує за тим, що не прислухався до порад брата, який відговорював його від вчинення злочину та все таки здійснив крадіжки.

Повне визнання вини у вчиненні кримінального злочину, щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину, знаходження на утриманні матері -інваліда 3 групи ОСОБА_9, активне сприяння у розкритті злочину та поверненні майна потерпілим є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, тотожність злочинів, їх кількість, час скоєння цих злочинів, дані про особу, а також обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_3 йому необхідно обрати покарання, пов'язане з позбавленням волі, в межах санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані його дії.

За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті), які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 вчинив тотожні злочини, а тому суд кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України за всіма епізодами крадіжок, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж частини однієї статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують, що повністю узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п.20 вищенаведеної постанови Пленуму Верховного Суду України. Тому, за кожен із епізодів крадіжок не може бути призначено і окреме покарання.

Приймаючи рішення про розмір покарання, яке належить призначити обвинуваченому, суд звертає увагу на характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, визнання обвинуваченим своєї винуватості та його щире каяття, визнавши останні дві обставини пом'якшуючими покарання.

Крім того, суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, обставини його вчинення та наслідки, що настали у виді спричинення чотирьом потерпілим матеріальних збитків на загальну суму 39 995 грн., кількість епізодів злочинної діяльності, а також те, що після вчинення першої крадіжки обвинувачений, розуміючи, що в будинку залишилися ще цінні речі, свідомо продовжив свою злочинну діяльність з метою збагачення. Сам обвинувачений в судовому засіданні визнав, що маючи можливість заробляти законним шляхом, все ж помилився та спокусився на можливість швидкого, хоча й злочинного збагачення, але на теперішній час розкаявся.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд приймає до уваги поведінку та ставлення обвинувачених до вчиненого та не має сумнівів у щирості їх каяття та бажанні виправитися, не порушувати в майбутньому закону та не завдавати шкоди суспільству.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати з часу його взяття під варту 11 січня 2017 року.

Керуючись ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VII від 26.11.2015 року), суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання, засудженому ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з 11 січня 2017 року до набранням вироком законної сили, виходячи із наступного співвідношення: один день перебування під вартою - два дні позбавлення волі.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх перевиховання і попередження вчинення інших злочинів.

Питання щодо судових витрат слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України, щодо речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100,124,128-129,349, 368-371, 373-375, 394 КПК України, ст. 72 КК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і не звертати вирок в часині призначеного покарання до виконання, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу погодження з уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, залишити раніше обраний, у виді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань УДПС України в Харківській області.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 необхідно рахувати з часу його взяття під варту 11 січня 2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VII від 26.11.2015 року) зарахувати в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення з 11 січня 2017 року до набранням вироком законної сили, виходячи із наступного співвідношення: один день перебування під вартою - два дні позбавлення волі

Процесуальні витрати в сумі 176,20 (сто сімдесят шість гривень 20 копійок) гривень за виконання товарознавчої експертизи № 886 від 21 січня 2017 року стягнути солідарно з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт НОМЕР_1, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_7 на користь Держави (Одержувач УДКС України в м. Люботин, Харківської області, Код 38008949, МФО 8511011, Банк ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31114115700018).

Процесуальні витрати в сумі по 176,20 (сто сімдесят шість гривень 20 копійок) гривень за виконання товарознавчих експертиз № 796 від 21 січня 2017 року та № 1075 від 10 лютого 2017 року, а всього 352,4 (три п'ятдесят дві гривні 40 копійок) стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 на користь Держави (Одержувач УДКС України в м. Люботин, Харківської області, Код 38008949, МФО 8511011, Банк ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31114115700018).

Речові докази по справі - дриль ударна RebirTRU, пилку дискову Rebir, пилка торцювальнаKING, шліфувальна машинка стрічкова «інтерскол», передані на зберігання під розписку ОСОБА_8, вважати повернутими власнику.

Речові докази по справі човен «елемент», двигун для човну «Merguri», вудилища «флагман» в наборі з котушками,- 2 шт., вудилища -карпові «флагман»- 4 шт., вудилища «фідер» - 3 шт., вудилища «флагман» -2 шт., вудилища «трабука» - 2 шт., тентове покриття для альтанки бензопилу «Експерт», перфоратор «Експерт», електрокосилка «Експерт», передані на зберігання під розписку ОСОБА_4, вважати повернутими власнику.

Речовий доказ по справі електропилу «Royal KSE 2000 » переданий на зберігання під розписку ОСОБА_6, вважати повернутим власнику.

Речовий доказ по справі електричний самовар переданий на зберігання під розписку ОСОБА_7 вважати повернутим власнику.

Речі, вилучені за місцем мешкання обвинувачених та які знаходяться в камері схову речових доказів Люботинського ВП ГУНП України в Харківській області (квитанція № 184): фрагмент мотокоси, жіночу сумку з рибацьким приладдям, мобільний телефон Алькатель, мобільний телефон Нокіа, мобільний телефон Сіменс, портативний телевізор Філіпс, пляшку вина, банківську картку, соковижималку Росинка - повернути власнику ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим, захиснику та прокурору, потерпілим направити копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя(підпис) І. В. Дем'яненко