Рішення № 65667241, 17.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/9694/13 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/24/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Граніт» та Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 26 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Граніт», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, ОСОБА_4, з участю третьої особи: Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про зобовязання до вчинення дій та стягнення шкоди -,

в с т а н о в и л а:

18 грудня 2013 року позивач звернулася із заявою про зобовязання відповідачів - Львівського комунального підприємства (ЛКП) «Граніт» та Львівської міської ради з метою ліквідації розповсюдження вологості на конструкції будинку, зокрема квартири № 1 в житловому будинку № 26 на вулиці Луцького у м.Львові, виконати ремонтно-будівельні роботи по гідроізоляції фундаменту цього будинку, провести бітумно - полімерну гідроізоляцію фундаментів і стін цокольного поверху будинку; для запобігання проникнення вологи в щілину внаслідок забудови будинків № 26 і № 24 на вулиці Луцького у м.Львові, по довжині дахових схилів влаштувати покрівлю з відводом води у водостоки та привести підвальні приміщення в будинку № 26 на вулиці Луцького в м.Львові до належного санітарного стану, стягнення солідарно з відповідачів вартості відновлювального ремонту квартири позивача в розмірі 15337 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, під належною їй квартирою знаходиться нежитлове підвальне приміщення, яке належить відповідачу ОСОБА_5 В цьому підвальному приміщенні розміщені комунікації будинку, водовідведення та ввід електроенергії. Протягом тривалого часу це приміщення ніким не використовується, через сирість, антисанітарію у зазначеному нежитловому приміщенні в квартирі позивача сиріють стіни, що спричинило появу грибка, псуються речі, постійно наявний неприємний запах цвілі. На її неодноразові звернення з цього приводу ЛКП «Граніт» не реагує. Причиною вологості стін квартири АДРЕСА_2 є незадовільний стан приміщень цокольного поверху, розташованого під нею, присутній причинно - наслідковий звязок проникнення вологості в квартиру з нежитлового приміщення за адресою: Львів, вул. Луцького, 26, що знаходиться в цокольному поверсі до житлових кімнат квартири позивача. Вартість відновлювального ремонту квартири №1 в будинку №26 на вулиці Луцького в м.Львові складає 15 337 грн. Для усунення розповсюдження вологості необхідно виконати ремонтно-будівельні роботи по гідроізоляції будинку №26 на вул. Луцького у м.Львові, провести гідроізоляцію фундаментів і стін цокольного поверху будинку. Для запобігання проникнення вологи в щілину внаслідок забудови будинків № 24 і № 26 по довжині дахових схилів влаштувати покрівлю з відводом води у водостоки. Просить позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 грудня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ЛКП «Граніт», Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, ОСОБА_4, з участю третьої особи Департаменту житлового господарства та інфраструктури, про зобовязання до вчинення дій та стягнення завданої шкоди. Зобовязано ЛКП «Граніт» та Львівську міську раду виконати ремонтно-будівельні роботи по гідроізоляції будинку №26 на вулиці Луцького у м. Львові, провести бітумно-полімерну гідроізоляцію фундаментів і стін цокольного поверху даного будинку для запобігання проникнення вологи в щілину внаслідок забудови будинків №26 і №24, по довжині дахових схилів влаштувати покрівлю з відводом води у водостоки та привести підвальні приміщення в будинку №26 по вул. Луцького у м. Львові до належного санітарного стану. Проведено розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішення оскаржили ЛКП «Граніт» та Львівська міська рада.

ЛКП «Граніт», посилаючись на незаконність та необґрунтовність оскаржуваного рішення, просить таке скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що ЛКП не наділено повноваженнями та не має обовязку проведення капітального ремонту будинків, які перебувають у нього на балансі.

Львівська міська рада у своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на те, що позивачем не надано належних доказів про наявність протиправної поведінки Львівської міської ради, причинного звязку між протиправно поведінкою та завданою шкодою майну позивача.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційні скарги відхилити, рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що будинок № 26 на вулиці Луцького належить до комунальної власності міста Львова, ЛКП «Граніт» є балансоутримувачем цього будинку.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді; управління таким майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Загальні засади здійснення субєктивних цивільних прав, у тому числі, права власності, визначено у статтях 12, 13, 319 ЦК України, що підлягають застосуванню і стосовно здійснення права комунальної власності. Субєктом управління комунальним майном міської територіальної громади відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч.5 ст.16), ст.ст. 14,15,18 ЖК України є Львівська міська рада. Згідно зі ст. 319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном. Управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником (ст. 18 ЖК України).

Згідно з п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить визначення виконавця таких послуг. Ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19 жовтня 2006 року затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради.

Статтею 24 ЖК України визначено, що для експлуатації житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Ці організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, обслуговування громадян, додержання ними правил користування жилими приміщеннями, утримання будинку і прибудинкової території.

Капітальний ремонт будинків не входить до складу послуг, які надає ЛКП, та не впливає на формування тарифів за його послуги, що надаються відповідно до угод.

До повноважень ЛКП входить обстеження стану будинку та складання акту про такий стан, дефектного акту. На підставі актів ЛКП районна адміністрація відповідно до своїх повноважень формує титульні списки обєктів нерухомості, що потребують капітального ремонту, які передає субєкту управління комунальним майном - міській раді. Львівська міська рада приймає рішення про капітальний ремонт обєктів нерухомості з розподіленням коштів на такий ремонт, що відповідає Положенню про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради.

Відтак, відповідач ЛКП «Граніт» не несе обовязку проведення капітального ремонту комунального майна.

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала при наявності вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового звязку між винними діями та негативними наслідками.

Для вирішення питань щодо причин розповсюдження вологості на конструкції будинку № 26 на вулиці Луцького у м.Львові, зокрема квартири № 1; обсяг та необхідність виконання будівельних робіт, наявність та причини (у випадку наявності майнової шкоди, завданої майну позивача), обєктивного і повного зясування обставин справи, необхідні спеціальні знання (технічні та у галузі будівництва).

При вирішення цього спору суд першої інстанції посилався на висновок експертизи, яка проведена в межах іншої справи (справа № 2-145/11 за позовом ОСОБА_3 до ЛКП «Граніт», Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та відшкодування шкоди), а також наявним у згаданій справі № 2-145/11 технічним висновком про стан і несучу здатність квартири.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції сторони не порушували питання про призначення будівельної технічної експертизи, клопотання не заявляли.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для справи. Факти, що входять в предмет доказування, визначені у ч.1 ст. 179 ЦПК України. За ч.2 ст. 59 зазначеного Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Питання допустимості і належності доказів у цивільному судочинстві регламентується ст.ст. 58,59 ЦПК України. Допустимість доказу - це відповідність його процесуальній формі (засобів доказування) вимогам закону.

Суд не може обґрунтовувати своє рішення висновком експертизи, отриманим іншим судом (або цим же судом) при розгляді іншої справи. Підстави і порядок призначення експертизи встановлені ст. 143 ЦПК України, згідно якої експертиза призначається судом для зясування обставин, що мають значення саме для тієї справи, яку суд розглядає. Врахування судом, що розглядає дану справу, висновку експертизи, призначеної іншим судом і при розгляді іншої справи, вважається отриманням доказів з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст. 59 ЦПК України). Тому суд не вправі обґрунтовувати своє рішення таким висновком експертизи.

За приписами ст. 10 ЦПК України суд апеляційної інстанції вживав заходів для сприяння всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснив особам, які беруть участь у справі, їх права, обовязки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема, право на призначення експертиз. За клопотанням представника позивача ОСОБА_6 апеляційним судом призначено судову будівельно-технічну експертизу (т.1 а.с.222-223). Ухвала про призначення вказаної експертизи повернута експертною установою без виконання у звязку з тим, що позивачем не проведено оплату за проведення експертиз відповідно до виставленого експертною установою рахунку (т.1 а.с.225). Таким чином, позивач не скористалася своїми правами.

Колегія суддів при вирішенні спору виходить з доказів, що надані сторонами та прийшла до висновку про відмову в позові, оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Львівського комунального підприємства «Граніт» та Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 26 грудня 2014 року по справі скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про зобовязання Львівського комунального підприємства «Граніт» та Львівської міської ради з метою ліквідації розповсюдження вологості на конструкції будинку, зокрема квартири № 1 в житловому будинку № 26 на вулиці Луцького у м.Львові, виконати ремонтно-будівельні роботи по гідроізоляції фундаменту цього будинку, провести бітумно - полімерну гідроізоляцію фундаментів і стін цокольного поверху будинку; для запобігання проникнення вологи в щілину внаслідок забудови будинків № 26 і № 24 на вулиці Луцького у м.Львові, по довжині дахових схилів влаштувати покрівлю з відводом води у водостоки та привести підвальні приміщення в будинку № 26 на вулиці Луцького в м.Львові до належного санітарного стану, стягнення солідарно з відповідачів вартості відновлювального ремонту квартири позивача в розмірі 15337 грн., - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: