Ухвала суду № 65663161, 21.03.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Стеценко О.С.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 420/1736/16-ц

Провадження № 22ц/782/1037/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Єрмакова Ю.В., Яреська А.В.,

за участю секретаря Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 грудня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 25.03.2009року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10600грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з розрахунку 360 календарних днів на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг Позичальник дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Позичальник дає право Банку в будь-який момент змінити ( зменшити або збільшити) кредитний ліміт ( п.3.2., 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг). ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору. У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 30.06.2016року, має заборгованість у загальній сумі 43944,33грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 10586,87грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 28758,88 грн.; заборгованості за пенею та комісією в сумі 2029,80 грн.; штрафу (фіксована частина) в сумі 500грн.; штрафу (процентна складова) в сумі 2068,78грн. Позивач просив суд зазначену заборгованість стягнути з відповідача, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 грудня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.03.2009 у розмірі 39345,75 грн., з яких: 10586,87 грн. - заборгованість за кредитом, 28758,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 1233,80 грн. в рахунок понесених судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідачем ОСОБА_2 подана апеляційна скарга в якій апелянт, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, відсутність договору між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» та відсутність доказів на отримання ним 10586,87грн., просив скасувати рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, якого не існує на суму 39345,75грн., на користь ПАТ «ПриватБанк», так як не встановлені достатні докази винуватості ОСОБА_2

Позивач, якого було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, призначеному за клопотанням позивача в режимі відеоконференції, в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України без участі представника позивача.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача - апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 25.03.2009 відповідач ОСОБА_2 став клієнтом ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», отримавши кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (далі -Умови), «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до приписів п.п. 3.2, 3.3 Умов клієнт (відповідач) дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт; підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

За умовами п. 5.5 Правил користування платіжною карткою за користування кредитом банк нараховує проценти у розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів у році.

Пунктом 5.3 Умов передбачено право банку односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.

Відповідно до п. 6.4 Умов, у разі незгоди зі зміною Правил та/або «тарифів Банку» позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Згідно п. 6.5 Умов відповідач зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 4.6 Умов передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміта, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміта картрахунку.

Згідно п.6.6 Умов у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу позивача відповідач повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди позивачу.

Пунктом 8.6 Умов передбачено, що при порушенні відповідачем строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

25.03.2009року на кредитну картку відповідача встановлено кредитний ліміт - 500 грн, 10.11.2009 року кредитний ліміт збільшено та він становить 900 грн., 13.11.2009 року кредитний ліміт збільшено та він становить 2000 грн., 03.08.2010 року кредитний ліміт збільшено та він становить 2500 грн., 10.08.2010року кредитний ліміт збільшено та він становить 4000 грн., 22.10.2010 року кредитний ліміт збільшено та він становить 4800 грн., 15.03.2011 року кредитний ліміт збільшено та він становить 5600 грн., 27.04.2011року кредитний ліміт збільшено та він становить 6600 грн., 17.06.2011року кредитний ліміт збільшено та він становить 8600 грн., 06.08.2011 року кредитний ліміт збільшено та він становить 10600 грн.

Відповідно до виписки по кредиту за період з 25.03.2009року по 30.06.2016року відповідач ОСОБА_2 кредитними коштами користувався.

Також судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 25.03.2009, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_2 та Умов і правил надання банківських послуг, станом на 30.06.2016року, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складає 43944,33 грн., з яких: 10586,87 грн. - заборгованість за кредитом, 28758,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2029,80 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2068,78 грн. - штраф (процентна складова).

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що підписуючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_2 погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом в строки, встановлені цим договором. При цьому підписанням даного договору ОСОБА_2 висловив свою обізнаність з діючими тарифами банку та обов'язковими платежами, передбаченими чинним законодавством України, підписання договору кредиту ОСОБА_2 свідчить про те, що всі умови даного договору цілком зрозумілі і останній вважав їх справедливими по відношенню до нього. Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум кредиту. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.03.2009 у розмірі 39345,75 грн., з яких: 10586,87 грн. - заборгованість за кредитом, 28758,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, при цьому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв заперечення відповідача про невідповідність розрахунку заборгованості наявній заборгованості, оскільки відповідач ОСОБА_2 цей розрахунок не спростував, доказів на спростування суми боргу та контрозрахунку суду не надав та у судовому засіданні погодився з тим, що повинен був сплачувати кредит.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція…Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1, яке, відповідно до розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2015року № 1275, віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, а тому відповідач ОСОБА_2 є суб'єктом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відносно якого встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов'язань. З урахування вищевикладеного а також того, що позивачем нараховані штрафні санкції після 14.04.2014року дати, з якої банківським установам заборонено нарахування таких санкцій, а також того, що позивачем не визначена сума комісії, розмір якої визначити суд не має можливості, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по сплаті пені з комісією і штрафів за неналежне виконання зобов'язань відповідно в розмірі 2029,80 грн., 500 грн. і 2068,78 грн., а всього на суму 4598,58 грн.

Колегія суддів, враховуючи, що рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог у апеляційному порядку не оскаржується, відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне перевірити правильність рішення не в повному обсязі, а тільки в оскарженій відповідачем частині.

Про необхідність вчинення апеляційним судом таких дій свідчить також роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», зроблені в п.15 постанови про те, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в регулятивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується, а тому колегія суддів не робить висновків щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення штрафних санкцій.

Проаналізував наявні дані щодо задоволеної частини позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами були узгодження усі положення щодо кредитного договору та відповідачем власним підписом підтверджено, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ОСОБА_2 та банком договір, що підтверджується підписом ОСОБА_2 у заяві, а.с.10.

Як встановлено колегією суддів, відповідно до заяви ОСОБА_2 щодо надання кредиту та суми кредитного ліміту - 500,00грн, а.с.10, 25.03.2009року банком на кредитний карт-рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_2, були перераховані кредитні кошти у сумі 500,00грн. та останнім в установленому порядку від банку була отримана кредитна картка, що відповідачем не заперечується та відповідний підпис ОСОБА_2 про отримання платіжної картки 25.03.2009року міститься на заяві останнього.

Сторони договору досягли домовленості про усі суттєві умови кредитування, передбачені «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», а саме: строку внесення щомісячних платежів; процентної ставки за користування кредитними коштами; порядку сплати комісії, та її розмірів; розміру пені за несвоєчасне погашення заборгованості; розміру штрафів, фіксованої та складової частин, за порушення строків платежу за кожним порушенням грошових зобов'язань, передбачених договором; процентної ставки за несанкціоноване перевищення ліміту кредиту та ін., про що свідчить власний підпис ОСОБА_2 на заяві, а.с.10.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не укладав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору, оскільки заява останнього на отримання кредиту, а.с.10, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку»,а.а.с.11-17, складає договір, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з положень ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В порядку ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивачем в обґрунтування позову були надані відповідні докази щодо укладання між банком та ОСОБА_2 договору кредитування, розрахунок заборгованості на загальну суму 39345,75 грн. із зазначенням складових боргу, а.а.с.7-9; витяг з рахунку ОСОБА_2 за період з 25.03.2009року по 30.06.2016року за основною карткою НОМЕР_2, з описом транзакції,а.а.с.62- 76.

У заперечення позовних вимог відповідачем відповідних та належних доказів у спростування наявної заборгованості не надано, також не надано іншого розрахунку заборгованості.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_2 заборгованість тіла кредиту у сумі 10586,87грн., який він, як зазначає апелянт, від банку не отримував.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним доводом, оскільки він спростовується встановленими у судовому засіданні суду першої інстанції обставинами справи та наданими позивачем доказами, а також перевірені у перегляді рішення судом апеляційної інстанції.

Дійсно, 25.03.2009року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача кредит у сумі 500грн, які були перераховані на його кредитну картку.

Але апелянт не прийняв до уваги того, що первісний кредитний ліміт на платіжну картку в сумі 500грн. у подальшому ПАТ КБ «ПриватБанк» неодноразово збільшувався, а саме: 10.11.2009року - 900грн., 13.11.2009року -2000грн., 03.08.2010року - 2500грн., 10.08.2010року - 4000грн., 22.10.2010року - 4800грн., 15.03.2011року - 5600грн., 27.04.2011року - 6600грн., 17.06.2011року - 8600грн., 06.08.2011року - 10600грн., а.с.61.

Збільшення кредитного ліміту відбувалося у повній відповідності до умов укладеного сторонами договору, а саме- відповідно до положень п.п. 3.2, 3.3 Умов, якими передбачено, що клієнт (відповідач) дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт (відповідач) дав право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт; підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта у судовому засіданні апеляційного суду про те, що йому не було відомо про збільшення банком кредитного ліміту.

Аналізуючи рух грошових коштів по рахунку відповідача, колегією суддів встановлено, що відповідач активно користувався кредитною карткою як для безготівкових розрахунків так і для отримання готівки у банкоматах позивача, а тому мав можливість помітити, що первісний ліміт у сумі 500грн., з урахування наявності порушень відповідачем строків погашення заборгованості за кредитом, що відповідачем не заперечувалось, не покриває витрат останнього.

Крім того, згідно п.6.7. Умов та правил надання банківських послуг власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту. Відповідно до п. 6.3. Умов до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснення операцій по картрахункам.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що він вже три роки не користується кредитною карткою, як зазначив апелянт у судовому засіданні апеляційного суду, він просто викинув кредитну картку.

Між тим, відповідно до наданого позивачем фото вбачається, що 20.09.2013року позивачем було зафіксовано фото відповідача із продуктом/карткою, а.с.136, та останнім надавалась банку інформація щодо зміни персональних даних клієнта ПАТ КБ «ПриватБанк», про що була складена заява, а.с.137.

Відповідно до руху грошових коштів, 25.12.2011року відповідачем була проведена операція щодо отримання готівкових коштів в банкоматі 8903 м.Старобільська в сумі 1600грн., а.с.72, при цьому заборгованість по рахунку складала 6872,08грн., також 28.08.2014року відповідачем була здійснена оплата платежів у терміналі самообслуговування м.Старобільськ, вул..Шевченка, 2, відділення банку, на суму 400грн., при цьому заборгованість по рахунку складала 10586,87грн., а.с.66.

Щодо безпосередньо розрахунку заборгованості за кредитним договором, то колегія суддів приходить до наступного.

Проаналізував наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає його вірним в частині суми заборгованості за кредитом, суми заборгованості по процентам, оскільки усі складові заборгованості за кожен місяць виникнення заборгованості розраховані правильно та відповідно до умов договору. Суми збільшення ліміту належним чином зафіксовані, списання грошових коштів з рахунку відбувалось відповідно до пункту 4.6 Умов, яким передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміта, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміта картрахунку.

Колегія суддів не звертає уваги на доводи апеляційної скарги про те, що відсутність роботи у відповідача з 04.03.2004року та відсутність довідки про доходи є доказом неможливості отримати кредит на суму 10586,80грн. і такий кредит йому б позивач не надав.

Даний довід не обґрунтований, базується на припущеннях апелянта та спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами щодо отримання ОСОБА_2 кредиту у розмірі 10600грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку останнього.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведені незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи щодо отримання відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів за договором та невідповідність висновків суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками, за користування кредитом. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, порушень норм матеріального та процесуального права при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1.ч.1 ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 грудня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: