Постанова № 65662768, 27.03.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/489/17

провадження №2-а/619/24/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2017 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіЯкименко Л.О.за участюсекретаря судового засіданняЛоманової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

встановив:

ОСОБА_3 звернулася в Дергачівський районний суд Харківської області з позовом до Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і 03 червня 2016 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії державного службовця за віком. Рішенням Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області від 07.06.2016 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії державного службовця. 27 вересня 2016 року після звільнення з посади судді, позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення позивачу пенсії державного службовця. Рішенням Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України у Харківській області лише 04 січня 2017 року позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії державного службовця. 10 січня 2017 року працівниками районного відділу пенсійного фонду позивачу про це повідомлено і роз'яснено, що пенсію за віком позивач може отримувати відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» лише з моменту звернення з відповідною заявою до органів пенсійного фонду, тобто про необхідність звернення з третьою заявою. І саме з цієї дати позивачу буде призначено пенсію та проводитиметься її виплата, оскільки раніше позивач зверталася із заявою про призначення пенсії за законом «Про державну службу». З такою позицією пенсійного фонду позивач не згодна, але змушена була звернутися і зробила це 10 січня 2017 року, оскільки з 27 вересня 2016 року позивач не отримує пенсійного забезпечення від держави, хоча про свій намір про це позивач заявила, наддавши дві письмові заяви. Пенсійна справа була сформована і жодних документів, окрім наданих від позивача з червня 2016 року додатково не витребувалося. Згідно з п.п. 3 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено права та обов'язки територіальних органів ПФУ. Зокрема, на ці органи покладено обов'язок здійснювати функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій тощо. Ці функції також передбачено п.п. 7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою Правління ПФУ №28-2 від 22 грудня 2014 року. Пунктом 11 ч. 2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана: письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду. Проте, в порушення зазначеної норми законодавства відповідачем жодних роз'яснень позивачу не надано, письмово не інформовано про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії. У п. 2.8 постанови ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснююється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Позивач вважає, що пенсійні виплати позивачу повинні призначатися та проводитися з 27 вересня 2016 року з моменту звернення із заявою до пенсійного фонду, на підставі документів, які містилися у вже сформованій, на той час пенсійній справі. В результаті бездіяльності відповідача позивач тривалий час була позбавлена пенсійного забезпечення від держави. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правович відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та свчоєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує протии адміністративного позову. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, а згідно ч. 5 вказаної статті Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Вважає, що бездіяльністю відповідача порушені позивача конституційні права на пенсійне забезпечення.

У судове засідання позивач не з'явилася, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Гурєва Ж.І. у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. У наданих суду запереченнях відповідач проти позову ОСОБА_3 заперечує з наступних підстав: Дергачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області в даному випадку у своїй роботі керувалося Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ (надалі Закон №889) та іншими нормативно-правовими актами. Громадянка ОСОБА_3 вперше звернулася до управління з заявою від 03 червня 2016 року про призначення пенсії за віком по Закону «Про державну службу». На час звернення до управління за призначенням пенсії ОСОБА_5 працювала на посаді судді Жовтневого районного суду міста Харкова. Відповідно до трудової книжки позивача загальний стаж роботи становить 38 років 3 місяці 29 днів, з них: стаж судді - 9 років 10 місяців 10 днів; стаж прокурора - 4 роки 5 місяців 8 днів; стаж держаної служби 9 років 4 місяці 3 дні. Відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889 - державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсіївідповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 статті 3 Закону 889 передбачено, що дія цього Закону не поширюється на суддів. Рішенням управління від 07.06.2016 року гр. ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону «Про державну службу». Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.10.2016 року по справі №619/2471/16-а у задоволенні позовних вимог щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» було відповідно в повному обсязі, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року дану постанову залишено без змін. Вдруге ОСОБА_3 звернулась до управління 27.09.2016 року з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», хоча ще при первинному зверненні за призначенням пенсії (03.06.2016 року) була повідомлена про можливість вибору виду довічної пенсії за одним із законів. Про що в заяві від 03.06.2016 року проставлено власноручний підпис ОСОБА_3, а також власноручний підпис про повідомлення щодо права вибору одного виду пенсії проставлено і у заяві від 27.09.2016 року та у пам'яьці пенсіонера від 27.09.2016 року. Таким чином, ОСОБА_3 щоразу, при зверненні до управління повідомлялась про право вибору одного із видів довічної пенсії, але 27.09.2016 року виявила бажання про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». При цьому стаж державної служби склав лише 9 років 4 місяці 3 дні, а безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії ОСОБА_3 працювала на посаді судді - 10 років 01 місяць, яка відповідно до Закону «Про державну службу» №889 не відноситься до посад державних службовців. Враховуючи обставину звільнення ОСОБА_3, станом на час звернення за призначенням пенсії (27.09.2016 року) з посади судді, управлінням було зроблено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про надання роз'яснення щодо можливості призначення пенсії за віком відповідно до Закону «про державну службу». Згідно отриманої відповіді від 03.01.2017 року №21-02/20 відсутні правові підстави щодо зарахування до 20-ти річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця згідно з п. 12 Прикінцевих положень Закону №889, період роботи на посадах судді та прокурора. Таким чином, рішенням Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 04.01.2017р. ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №889. Про що, ОСОБА_3 була повідомлена листом від 10.01.2017 року №67-02/39. Крім того, 27.09.2016 року ОСОБА_3 надала до управління заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону «Про державну службу» №889, тим самим визначивши свій вибір виду довічної пенсії. Тобто ОСОБА_3 скористалась своїм правом вибору виду довічної пенсії, передбачене приписами ч. 2 ст. 10 Закону №1058, побажавши призначити пенсію за Законом №889. Тож, вимога ОСОБА_3 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 за заявою від 27.09.2016 року вважають незаконними, безпідставними та не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно заяви від 10.01.2017 року про призначення пенсії за віком відповідно Закону №1058, управлінням було призначено ОСОБА_3 пенсію за віком з 10.01.2017 року (з дня звернення), в строки передбачені абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Громадянка ОСОБА_3 вперше звернулася до управління з заявою від 03 червня 2016 року про призначення пенсії за віком по Закону «Про державну службу». На час звернення до управління за призначенням пенсії ОСОБА_5 працювала на посаді судді Жовтневого районного суду міста Харкова.

Відповідно до трудової книжки позивача загальний стаж роботи становить 38 років 3 місяці 29 днів, з них: стаж судді - 9 років 10 місяців 10 днів; стаж прокурора - 4 роки 5 місяців 8 днів; стаж держаної служби 9 років 4 місяці 3 дні.

Рішенням Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області від 07.06.2016 року ОСОБА_3 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про Державну службу», згідно поданої заяви від 03.06.2016 року. Відповідно до п.п.12 п.3 ст.3 дія Закону України «Про Державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII не поширюється на суддів (а.с. 18).

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав особи у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи - позивача у справі, який, при цьому, має довести належними та допустимими доказами обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем його прав, свобод чи інтересів, за захистом яких він звертається до суду.

Позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на ст. 37 Закону України «Про державну службу» 3723-ХІІ, відповідно до якої на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли

пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого

державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування.

Згідно п.1 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Як передбачено пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, відповідно до п.12 ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» №889 дія цього Закону не поширюється на суддів.

Рішенням управління від 07.06.2016 року гр. ОСОБА_3 було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону «Про державну службу».

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.10.2016 року по справі №619/2471/16-а у задоволенні позовних вимог щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» було відповідно в повному обсязі, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року дану постанову залишено без змін.

Вдруге ОСОБА_3 звернулась до управління 27.09.2016 року з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», хоча ще при первинному зверненні за призначенням пенсії (03.06.2016 року) була повідомлена про можливість вибору виду довічної пенсії за одним із законів. Про що в заяві від 03.06.2016 року проставлено власноручний підпис ОСОБА_3, а також власноручний підпис про повідомлення щодо права вибору одного виду пенсії проставлено і у заяві від 27.09.2016 року та у пам'яьці пенсіонера від 27.09.2016 року.

ОСОБА_3 виявила бажання про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». При цьому стаж державної служби склав лише 9 років 4 місяці 3 дні, а безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії ОСОБА_3 працювала на посаді судді - 10 років 01 місяць, яка відповідно до Закону «Про державну службу» №889 не відноситься до посад державних службовців.

Враховуючи обставину звільнення ОСОБА_3, станом на час звернення за призначенням пенсії (27.09.2016 року) з посади судді, управлінням було зроблено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про надання роз'яснення щодо можливості призначення пенсії за віком відповідно до Закону «про державну службу».

Згідно відповіді від 03.01.2017 року №21-02/20 відсутні правові підстави щодо зарахування до 20-ти річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця згідно з п. 12 Прикінцевих положень Закону №889, період роботи на посадах судді та прокурора. Таким чином, рішенням Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 04.01.2017р. ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону №889. Про що, ОСОБА_3 була повідомлена листом від 10.01.2017 року №67-02/39.

27.09.2016 року ОСОБА_3 надала до управління заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону «Про державну службу» №889, тим самим визначивши свій вибір виду довічної пенсії. Тобто ОСОБА_3 скористалась своїм правом вибору виду довічної пенсії, передбачене приписами ч. 2 ст. 10 Закону №1058, побажавши призначити пенсію за Законом №889. Тож, вимога ОСОБА_3 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 за заявою від 27.09.2016 року вважають незаконними, безпідставними та не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно заяви від 10.01.2017 року про призначення пенсії за віком відповідно Закону №1058, управлінням було призначено ОСОБА_3 пенсію за віком з 10.01.2017 року (з дня звернення), в строки передбачені абз. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058.

Суд відмічає, що розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд відмічає, що позивачем не зазначено та не доведено фактичних обставин щодо порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів з боку відповідача у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, яке прийнято у порядок та спосіб, передбачений Законом.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 158 - 163 КАС України, суд -

постановив:

У позові ОСОБА_3 до Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л. О. Якименко