Ухвала суду № 65662101, 28.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/27059/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Макаренко І.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Київського міського військового комісаріату на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату про зобов'язання здійснити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 28 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату про зобов'язання видати посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби» задоволено, зобов'язано Київський міський військовий комісаріат видати підполковнику юстиції запасу ОСОБА_2 посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в наказі Міністерства оборони України (по особовому складу) від 29 вересня 2010 року №1036 про звільнення позивача з військової служби відсутній запис про те, що він звільняється з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 01 серпня 1986 року проходив військову службу у Збройних Силах України на офіцерських посадах, остання - суддя військового місцевого суду Київського гарнізону.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.106 Конституції України, ст.19 та п.4 р.ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Указом Президента України №900/2010 від 14 вересня 2010 року «Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів» було ліквідовано, зокрема, військовий місцевий суд Київського гарнізону.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 29 вересня 2010 року наказом Міністера оборони України №1036 (по особовому складу) підполковника юстиції ОСОБА_2, суддю військового місцевого суду Київського гарнізону, було звільнено з військової служби у запас за п.«г» ч.7 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із проведенням організаційних заходів).

Наказом голови військового місцевого суду Київського гарнізону від 14 жовтня 2010 року №43-к позивача було виключено із списків особового складу військовослужбовців військового місцевого суду Київського гарнізону та знято з усіх видів забезпечення з 14 жовтня 2010 року, направлено на військовий облік до Святошинського районного у м.Києві військового комісаріату.

За наслідком звернення позивача до Київського міського військового комісаріату із заявою від 11 липня 2016 року про видачу (вручення) йому посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран військової служби» листом відповідача від 20 липня 2016 року №ВСЗ/1742 ОСОБА_2 повідомлено, що відповідно до п.12 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчислення, натомість, ні в наказі про звільнення позивача, ні в послужному списку особової справи не зазначено, що він звільнений з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, а тому встановити йому статус ветерана військової служби та видати посвідчення підстави відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що календарна вислуга років ОСОБА_3 у Збройних Силах України на момент його звільнення становила понад 24 роки.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач перебував на військовій службі більше 20 років у календарному обчисленні, був звільнений з військової служби у зв'язку з ліквідацією військових судів, які входили до штатної численності Збройних Сил України, та у зв'язку з їх реформуванням є всі підстави для набуття позивачем статусу ветерана військової служби відповідно до Законів України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей» та «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який, зокрема, встановлює статус ветеранів військової служби, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві, Законом України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей», який встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.12 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей» особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, надаються гаратнії соціального захисту, зокрема, військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчисленні;

Відповідно до п.5 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.

Відповідно до п.1 наказу Міністра оборони України від 29 грудня 2006 року №774 «Про вдосконалення заходів з кадрового забезпечення Збройних Сил України на період 2007-2011 років» з 01 січня 2007 року військовослужбовцями, звільненими з військової служби у зв'язку з реформуванням 3бройних Сил України, вважаються військовослужбовці, які звільнені з військових частин, що розформовуються, а також у разі скорочення посад на підставі відповідних директив Міністра оборони України про проведення організаційних заходів. Звільнення цих військовослужбовців проводиться з підстав, що визначені підпунктом «г» частини сьомої статті 26 3акону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі).

Зазначений наказ Міністра оборони України на час звільнення позивача з військової служби був чинним, а тому його положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З аналізу наведених норм вбачається, що звільнення ОСОБА_2 з військової служби (з вислугою років у Збройних Силах більше 24 років у календарному обчисленні) відбулося у зв'язку з повною ліквідацією військових судів, що передбачено п.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, які входили до штатної чисельності Збройних Сил України, тобто у зв'язку із реформуванням останніх, у зв'язку з чим наявні правові підстави для набуття позивачем статусу ветерана військової служби та видачі йому посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран військової служби» відповідно до норм Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» та Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Таким чином, відмова Київського міського військового комісаріату у наданні позивачу статусу ветерана військової служби та видачі посвідчення і нагрудного знаку «Ветеран військової служби» є протиправною.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність у наказі про звільнення ОСОБА_2 посилання про його звільнення у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, разом з тим, формулювання причин звільнення на підставі п.«г» ч.7 ст.26 3акону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з проведенням організаційних заходів) не спростовує обставин фактичного реформування Збройних Сил України шляхом ліквідації військових судів.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», а також жодним іншим законом, що здійснює правове регулювання відносин стосовно проходження в Україні військової служби, не визначено такої підстави звільнення з військової служби як реформування Збройних Сил України, а тому посилання апелянта на відсутність у наказі про звільнення позивача зазначення про його звільнення у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до п.1 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601, посвідчення та нагрудні знаки «Ветеран військової служби» видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист».

Пунктами 2-4 вказаного Порядку передбачено, що посвідчення «Ветеран військової служби» є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист», іншими актами законодавства.

Підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю «Ветеран Вооруженных Сил СССР».

Посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби» вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.

Таким чином, оскільки позивач набув статус ветерана військової служби, йому має бути видані (вручені) відповідне посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби», що здійснюється військовим комісаріатом.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача видати підполковнику юстиції запасу ОСОБА_2 посвідчення та нагрудний знак «Ветеран військової служби».

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київського міського військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 28 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 31 березня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.