Рішення № 65659854, 14.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 331/2193/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Федченко І.М.

Провадження № 22-ц/778/117/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

За участю секретаря: Бєлової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2013 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Концерн «МТМ» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, розмір позовних вимог протягом часу розгляду справи було збільшено.

В обґрунтування позову представник Концерну «МТМ» зазначав, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Позивач у період з березня 2010р. по березень 2013р. надав відповідачу послуги з централізованого опалення у приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Проте відповідач здійснив лише часткову оплату за надані послуги, сума заборгованості станом на 01.04.2013р. становить 5 762,03 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за надані послуги у розмірі 5 762,03 грн. та судовий збір в сумі 344,10 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2013 року позов Концерну «МТМ» в особі Філії Концерну «МТМ» Жовтневого району задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 5 762,03 грн. та судовий збір в розмірі 344,10 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відносини споживача та постачальника житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року та інш.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Такий обов'язок несе споживач теплової енергії також за вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя з 01.01.2009р. виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності, з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «Міські теплові мережі» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну (а.с. 11).

Тобто, відносно квартири АДРЕСА_1, Концерн «Міські теплові мережі» став виконавцем вказаних послуг з 01.01.2009 року.

Квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві власності, у вказаній квартирі на реєстраційному обліку ніхто не перебуває (а.с. 5, 6).

Заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2013 року включно становить 5672,03 грн. (а.с. 19-21, 102, 103-104).

Суд дійшов правильного висновку, що у порушення вищезазначених норм правау період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2013 року включно відповідач не в повному обсязі сплачував кошти за надані послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Проте, сума заборгованості судом помилково визначена в розмірі 5 762,03 грн. Так, як зазначалося вище, заборгованість за надані послуги з централізованого опалення станом на 01 квітня 2013 року становить 5672,03 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 19-21, 102, 103-104).

За таких обставин, рішення суду підлягає зміні, необхідно зменшити суму стягнення з 5 762,03 грн. до 5672,03 грн.

Посилання в апеляційній скарги на те, що відповідач не проживав у квартирі у вищевказаний період (взагалі був відсутній на території України, про що свідчать копії сторінок його закордонного паспорту), на реєстраційному обліку у квартирі ніхто не перебуває, тому суд помилково стягнув заборгованість, висновки суду по суті спору не спростовують.

Так, за положеннями ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За нормами ч. 3 ст. 13 Конституції України, ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобовязує.

За ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йомуналежить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власник майна не тільки має право на свій розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, але й повинен виконувати певні обов'язки, зокрема, утримувати майно, та нести витрати, необхідні для збереження майна, та вживати всіх заходів, пов'язаних із забезпеченням належного стану майна.

Вказана норма встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Місце реєстрації та проживання власника на зміст права власності не впливає.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскільки договору про надання житлово-комунальних послуг між сторонами по справі не існує, то, відповідно, ОСОБА_3 не зобов'язаний сплачувати за надані послуги, не є підставою для скасування рішення суду.

Так, свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення позивач виконав. Відповідно до діючого законодавства про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Доводи апеляційної скарги про «фальшивість» наданих позивачем доказів суперечить ч. 4ст. 60 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи або зводяться до особистої незгоди з висновками суду щодо оцінки доказів. Заперечення проти висновків рішення суду першої інстанції полягають у переоцінці доказів, за умови відсутності підстав для такої переоцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Крім того, при подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 не сплатив судовий збір.

Згідно ч. 3 ст. 2 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду оплачується, виходячи з 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За вимогами п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зі змінами (на час подання уточненої позовної заяви) судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 2013 року становить 1 147 грн.

Отже, судовий збір за подачу апеляційної скарги з урахуванням 110 % ставки щодо вимог майнового характеру становить 252,34 грн.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України несплачена сума судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 252,34 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2013 року по цій справі змінити, зменшити суму стягнення до 5672 (пять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 252 (двісті пятдесят дві) грн. 34 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: