Ухвала суду № 65659820, 30.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/2567/13 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.

Провадження № 22-ц/778/1145/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Гончар М.С.,

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2014 року про задоволення подання державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_2 як боржника, що має невиконані зобов'язання за судовим рішенням,

В С Т А Н О В И Л А:

Державний виконавець Заводського ВДВС Запорізького МУЮ звернувся до суду з поданням про обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_2

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2014 року подання Заводського ВДВС Запорізького МУЮ задоволено.

Обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 до погашення зобов'язань перед ПАТ «Родовід Банк» за виконавчими листами № 332/2657/13-ц, 2/332/991/13, виданими 28.10.2013 року Заводським районним судом м. Запоріжжя.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухвали, просив її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця Заводського ВДВС Запорізького МУЮ.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду подання) питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи, або керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає таке подання без виклику чи повідомлення сторін чи інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Встановлено, що на час розгляду подання на примусовому виконанні у державного виконавця Якименко Н.В. Заводського ВДВС Запорізького МУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 332/2567/13-ц, виданого 28.10.2013р. Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу у розмірі 141 576,82 грн.

19.09.2014р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим документом, накладено арешт на майно та оголошено заборону на його відчуження.

В поданні державний виконавець вказував, що боржник ОСОБА_2 рішення суду та законні вимоги державного виконавця не виконує. В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що боржник від сплати суми боргу ухиляється, оскільки на виклики не з'являється, що, на думку державного виконавця, підтверджується відповідним складеним ним актом. Згідно повідомлення АІС «Автомобіль» за боржником відсутня реєстрація автотранспортних засобів; згідно відповіді ДПІ у боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки та відомості про джерела доходів; згідно відповіді УПФУ у Заводському районі інформація щодо боржника відсутня; згідно відповіді ДТН сільськогосподарська техніка за боржником не зареєстрована; згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на нерухоме майно за боржником не зареєстроване. Тому державний виконавець просив обмежити боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон, оскільки останній за інформацією УДМС України в Запорізькій області має паспорт громадянина для виїзду за кордон.

Задовольняючи вказане подання, суддя вказував, що є підтвердженим факт ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов»язання щодо сплати заборгованості перед ПАТ «Родовіт Банк».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 наголошує на тому, що судом невірно встановлено факт його ухилення від виконання рішення суду, оскільки він не знав про заочне рішення, яким з нього стягнуто заборгованість перед ПАТ «Родовіт Банк», не знав про відкрите виконавче провадження з примусового виконання цього заочного рішення, ніякої кореспонденції з виконавчої служби він не отримував.

Перевіривши вказані доводи, колегія знаходить їх частково обґрунтованими з огляду на такі обставини.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" від 21 січня 1994 року (зі змінами), громадянин України може бути обмежений управі виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання, до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

В ухвалі, постановленої за наслідками вирішення подання державного виконавця, не вмотивовано та необґрунтовано висновки в частині ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов'язань.

Так, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, яке викладене державним виконавцем, не містить посилань на те, яким чином боржник ухиляється від виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

У поданні зазначено, що боржник ОСОБА_2 не виконує законні вимоги державного виконавця, проте взагалі не зазначено, які саме вимоги йому висувались, як вони були доведені до відома боржника.

З ухвали про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2014р. боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 26.09.2014р., проте до суду державний виконавець звернувся вже 10.11.2014 року, при цьому взагалі не зазначив які є підстави для вжиття до боржника заходів обмеження виїзду.

До справи доданий виконавчий лист, постанова про відкриття виконавчого провадження та 2 акти державного виконавця про відсутність боржника за місцем мешкання, складені одноособово державним виконавцем ( а.с. 62-67).

Жодних відомостей про те, що ОСОБА_2 отримував вимоги державного виконавця, постанову про відкриття виконавчого провадження та не виконував їх, тобто ухилявся від явки до ВДВС, від надання відомостей, які мають значення для примусового стягнення, або іншим чином ухилявся від виконання обов'язків за рішенням суду надано не було.

Згідно п. 11 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

В матеріалах справи немає доказів того, що боржник належним чином повідомлявся про необхідність з'явитися до державного виконавця, проте ухилявся від отримання кореспонденції про його виклик до виконавчої служби, не зявлявся на виклик без поважних причин. Ці дані не наводить держаний виконавець і у поданні.

Статтею 90 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Будь-які санкції за невиконання зазначених у ст. 90 Закону України "Про виконавче провадження" вимог державного виконавця при виконанні судового рішення державний виконавець до боржника не застосовував.

Проте зазначені обставини залишились поза увагою і будь-якої оцінки їм при розгляді подання надано не було.

За приписами ст. 377-1 ЦПК, суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

В справі немає повідомлень, які б свідчили про виклик до суду державного виконавця в судове засідання.

В ухвалі зазначено, що представник державної виконавчої служби підтримав подання.

Але з матеріалів справи не вбачається, що справа розглядалась в судовому засіданні, складом суду та з участю секретаря, а видно, що суддя постановив її одноособово, що є порушенням процесуального закону, яким врегульовано, що всі питання, які виникають в порядку виконання судового рішення, вирішуються в судовому засіданні.

При розгляді питання про наявність підстав для тимчасового обмеження виїзду боржника за кордон, суду слід було враховувати роз'яснення Верховного Суду України, викладені в узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, де зазначено, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Верховний Суд України дійшов висновку, що ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Однак, державний виконавець, не надавши виконавче провадження суду, а суд не викликавши державного виконавця до судового засідання з матеріалами виконавчого провадженням, дійшов передчасного висновку про доведеність факту ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення.

До апеляційної інстанції Заводським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області були спрямовані письмові заперечення, до яких були долучені копії документів з виконавчого провадження, але колегія позбавлена можливості дослідити їх через допущені процесуальні порушення розгляд подання у першій інстанції суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику державного виконавця.

Тому оскаржувана ухвала у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням подання державного виконавця на новий розгляд.

При новому розгляді подання слід дотриматись процесуальних вимог щодо порядку розгляду подання, а також встановити, які саме дії з примусового виконання постанови про стягнення грошових сум державним виконавцем на час звернення до суду були здійснені, відомості про направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та ретельно дослідити матеріали виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2014 року скасувати. Подання державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_2 повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_4