Ухвала суду № 65659624, 21.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №314/2588/15 Головуючий у 1 інстанції: Капітонов Є.М.

Провадження № 22-ц/778/1124/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Дзярука М.П.

ОСОБА_2

суддів: Трофимової Д.А.

за участі секретаря: Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою виконувача обовязків керівника Токмацької Місцевої прокуратури Запорізької області на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року

за заявою Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про відмову стягувача від примусового виконання рішення суду відносно боржника ОСОБА_3 у справі за позовом прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року прокурор Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 17614,64 грн.

Гнаровська сільська рада Вільнянського району Запорізької області звернулася до суду з заявою про відмову стягувача від примусового виконання рішення суду відносно боржника ОСОБА_3.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року прийнято відмову стягувача від примусового виконання судового рішення, про стягнення коштів з ОСОБА_3 на її користь в розмірі 17614,64 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, в.о. керівника Токмацької Місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу щодо неприйняття відмови стягувача від примусового виконання рішення суду. Стягнути з Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури кошти витрачені на сплату судового збору у сумі 1600 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів вбачається, що в провадженні Вільнянського районного ВДВС ГТУ юстиції в Запорізькій області знаходиться виконавче провадження щодо виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2015р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області коштів у розмірі 17614,64 грн.

11.04.2016р. державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_4 звернулася до суду з проханням розглянути заяву стягувача про відмову від примусового виконання зазначеного вище рішення суду (т.1 а.с. 109-112).

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України передбачено, що мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб (ч.2).

Вирішуючи питання про прийняття відмови стягувача Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від примусового виконання рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_3 на її користь коштів у розмірі 17614,64 грн., суд першої інстанції виходив із того, що відмова не суперечить законодавству, не порушує права, свободи чи інтереси боржника, стягувача чи інших осіб.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Дане положення закріплене в ст. 3 Європейської Хартії місцевого самоврядування де зокрема зазначено, що місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також обєкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 4 Хартії головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Сільська рада є колегіальним органом і всі рішення приймаються на сесіях сільської ради.

Ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Виходячи з вищевикладеного стягувач Гнаровська сільська рада Вільнянського району Запорізької області 08.04.2016р. на сесії ради прийняла рішення №8 про відмову від примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_3 на її користь, про що надала заяву до державної служби. На теперішній час рішення №8 від 08.04.2016р. є дійсним.

Депутати сільської ради є представниками громадян сіл Гнаровської сільської ради, які були обрані прямим голосуванням цими ж громадянами і висвітлюють волю цих громадян та несуть перед ними обовязки, тому доводи апелянта про порушення прав кожного мешканця Гнаровської сільської ради відмовою останньою від примусового виконання є безпідставними.

Також з матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом з протоколу №30 від 10.06.2015р. тридцять першої (позачергової) сесії засідання Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 6 скликання з приводу питання щодо заходів спрямованих на відшкодування коштів витрачених бюджетом на виконання рішення Вільнянського районного суду від 04.06.2014р. по справі №314/5726/13 зясовано, що за зазначеним рішенням суду Гнаровська сільська рада відшкодувала ОСОБА_5 17614,54 грн. у 2014 році. Виплата цих коштів не нанесла шкоди громаді в аспекті перерозподілу на даний захід бюджетних коштів з інших статей видатків, на які сільською радою були затверджені асигнування. Виплата була проведена саме з фонду заробітної плати на 2014 рік за рахунок його економії. Кошти фонду заробітної плати мають цільове призначення і в даному випадку вони були використані за своїм цільовим призначенням. Поряд з цим працівниками апарату Гнаровської сільської ради не виставлено офіційної претензії до керівництва сільської ради щодо терміну та обєму виплаченої їм заробітної плати у 2014 році. Таким чином, доводи апеляції про порушення економічних інтересів територіальної громади Гнаровської сільської ради у вигляді нанесення збитків у розмірі 17616,64 грн. не відповідають дійсності.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що є підстави для прийняття відмови Гнаровської сільської ради від примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_3 на її користь в розмірі 17614,64 грн., оскільки вона не суперечить закону і не порушує права чи свободи інших осіб, зокрема територіальної громади. Ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу виконувача обовязків керівника Токмацької Місцевої прокуратури Запорізької області - відхилити.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: