Постанова № 65657762, 16.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2017 рокусправа № 804/8400/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участю прокурора Дичко С.М., представника позивача-1 Куртмоллаєва А.Е., представника позивача-2 Куценко Д.Г., представника відповідача Сагайдак В.А., представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі № 804/8400/16 за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Позивач 1), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (позивач 2) до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5, Пат «Акціонерний банк «РадаБанк», ТОВ «Підприємство Будвироби»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- зобов'язати відповідача скасувати записи № 6925074, № 12481767, № 12483480 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на котеджі № 2, 4, 6, 8 розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про скасування Свідоцтв про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 11.12.2015, НОМЕР_2 від 11.12.2015, НОМЕР_3 від 08.09.2014, НОМЕР_4 від 08.09.2014, НОМЕР_5 від 08.09.2014, НОМЕР_5 від 08.09.2014, НОМЕР_6 від 08.09.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно державного акту на право безстрокового користування земельною ділянкою, виданого у 1998 році земельна ділянка площею 20 447.0 гектарів в межі якої входить у тому числі земельна ділянка площею 4,2 га, яка розташована по АДРЕСА_1 передана Дніпропетровській квартирно-експлуатаційній частині, правонаступником якої є квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська. У зв'язку з чим з 1988 року зазначена земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Міністерства оборони України. (а.с. 8-12).

В лютому 2008 року ОСОБА_6 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Новомосковської райдержадміністрації та відділу земельних ресурсів з позовом про зобов'язання відділ земельних ресурсів вилучити земельну ділянку площею 4,2 га зі складу земель оборони і перевести її в землі запасу для рекреаційних цілей, а також зобов'язати Новомосковську райдержадміністрацію укласти з ним договір оренди вказаної ділянки.

Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2008 року у справі № 2а-448/08/0427 позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено: зобов`язано відділ земельних ресурсів Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області вилучити земельну ділянку площею 4,2 га, яка розташована по АДРЕСА_1 зі складу земель Міністерства Оборони України і перевести в землі запасу для рекреаційних цілей, зобов`язано відділ земельних ресурсів Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області внести відповідні зміни до обліку земель, зобов`язано Новомосковську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області укласти з ОСОБА_6 договір оренди земельної ділянки площею 4,2 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення у квітні 2008 року головою Новомосковської райдержадміністрації видано розпорядження про вилучення земельної ділянки площею 4,2 га зі складу земель оборони України і переведення її в землі рекреаційного призначення на території Черкаської селищної ради.

15.07.2008 року у відповідності до технічної документації, виготовленої на підставі вищезазначеного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а також розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації Дніпропетровської області № 1080-р-08 від 02 липня 2008 року, було укладено договір від 15.07.2008 року оренди вказаної ділянки площею 4,2 га під будівлями та спорудами з ОСОБА_6 та земельна ділянка передана орендарю.

Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 16.06.2009 року № 846-р-09 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дозволено виконання проектних робіт з реконструкції бази відпочинку за вказаною адресою.

Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21.08.2009 року № 1075-р-09 надано завдання на виконання проектних робіт по реконструкції заміської бази відпочинку в смт. Черкаське, Новомосковського району, Дніпропетровської області, тому вказане вище розпорядження втратило свою чинність.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-448/08/0427 від 1 березня 2011 року за апеляційною скаргою Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2008 року скасовано і в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, внаслідок чого земельна ділянка площею 4,2 га, яка розташована по АДРЕСА_1 фактично повернута до земель оборони.

Проте вже 2 березня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - заміської бази «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка розташована на земельній ділянці загальною площею 4,2 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2012 року відмовлено у задоволені позову Дніпропетровського прокурора за наглядом за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, який подано в інтересах Міністерства оборони, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, до Новомосковської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди вказаної земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2013 року у провадженні № 22-ц/774/1626/13, яку ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2013 року залишено без змін, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,2 га, яка розташована по АДРЕСА_1, який укладений 15 липня 2008 року, та зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_5 повернути вищезазначену земельну ділянку площею 4.2 га належному землекористувачу - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Дніпропетровська. (а.с. 13-18)

Незважаючи на існування вказаних судових рішень, які набрали законної сили, третіми особами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжувалось будівництво на вказаній земельній ділянці та збудувала 4 капітальні будівлі та у подальшому, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області наступні декларації про готовність об'єкта до експлуатації, які були зареєстровані, а саме:

- побудованого котеджу № 2, декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 18.12.2013 року № ДП 142133521200; (а.с. 30-35)

- побудованого котеджу № 4, декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 30.10.2013 року № ДП 142133030040; (а.с. 24-29)

- побудованого котеджу № 6, декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 09.10.2013 року № ДП 142132821087; (а.с. 42-47)

- побудованого котеджу № 8, декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 01.11.2013 року № ДП 142133050077.(а.с. 36-41).

При цьому в якості документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою у всіх деклараціях зазначено договір оренди від 15.07.2008 року, який визнаний судом недійсним.

На підставі вказаних декларацій про готовність об'єктів до експлуатації Новомосковським міськрайонним управлінням юстиції Дніпропетровської області прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):

- від 08.09.2014 року індексні номери № 15639364, № 15635516, № 15637748 та № 15644528 щодо котеджу № 2;

- від 11.12.2015 року № 26977948 та № 26983138 щодо котеджів № 4 та 6 відповідно;

- від 28.01.2016 року № 27974480 щодо котеджу № 8 по АДРЕСА_1

та внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с. 68-69, 71-72, 74-75, 80-81, 83-84, 91-104), після чого видані свідоцтва про право власності.

Після виявлення викладених фактів наказом заступника Директора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області №148-Н від 22 липня 2016 року «Про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації» скасовано вищевказані декларації, а саме: від 18.12.2013 року № ДП 142133521200, від 30.10.2013 року № ДП 142133030040, від 09.10.2013 року № ДП 142132821087, від 01.11.2013 року № ДП 142133050077.

Листом № 3-6-4662/2 вих-16 від 28.07.2016 року військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону звернулась до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування Свідоцтв про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 11.12.2015 року, НОМЕР_2 від 11.12.2015 року, НОМЕР_3 від 08.09.2014 року, НОМЕР_4 від 08.09.2014 року, НОМЕР_5 від 08.09.2014 року, НОМЕР_5 від 08.09.2014 року, НОМЕР_7 від 01.11.2013 року.

Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області надало відповідь за № 26605/03.3-57/3267 від 26.08.2016 року, зазначивши, що функції державної реєстрації на нерухоме майно передані виконавчим комітетам місцевих рад та районним державним адміністраціям.

Листом № 02-08-3097/0/327-16 від 26.08.2016 року Новомосковська районна державна адміністрація Дніпропетровської області відмовила у скасуванні вказаних свідоцтв про право власності та внесенні відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пославшись на положення статей 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та необхідністю оскарження дій і рішень державного реєстратора в судовому порядку. (а.с. 53-54).

Також, ОСОБА_6 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до інспекції департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації № 148-ск від 22.07.2016 року.

Постановою суду першої інстанції від 08.11.2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаного рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, постанову суду першої інстанції від 08.11.2016 року скасовано, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації № 148-ск від 22.07.2016 року.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Преамбулою Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно статті 1 Закону № 1952-ІV в редакції станом на час вчинення реєстраційних дій державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-ІV, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-ІV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Таким чином, державний реєстратор після отримання відповідного пакету документів від заявника повинен здійснити певний алгоритм дій та і як суб'єкт владних повноважень прийняти відповідне рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації прав заявника.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 1952 Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вказаний перелік на час прийняття рішень про державну реєстрацію був визначений Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 ( далі - Порядок № 868).

Відповідно до п. 49 Порядку № 868 у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник повинен подати, зокрема,

- документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Заявниками для проведення державної реєстрації вказаних котеджем подано вказані вище декларації про готовність об'єктів до експлуатації та договір оренди земельної ділянки від 15.07.2008 № 904.

Проте, як зазначалось вище, на час прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію вказаний договір судом визнаний недійсним, тобто не підтверджував речові права заявників на вказану земельну ділянку.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Колегія суддів вважає, що фактично заявниками не подано державному реєстрацію документа, який передбачений переліком в якості обов'язкового для здійснення державним реєстратором відповідних дій та прийняття позитивного рішення про державну реєстрацію.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що відсутність у заявників належного правовстановлюючого документа на земельну ділянку унеможлювливала здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо новозбудованого майна, а саме, прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на це нерухоме майно.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

За приписами частини 2 статті 26 цього Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивачів є скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав, оскільки записи до Державного реєстру прав вносяться саме на підставі такого рішення. Скасування ж рішення має наслідком скасування запису в реєстрі про державну реєстрацію прав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на час прийняття рішення судом першої інстанції Закон № 1952 діяв в новій редакції, яка взагалі не містить положень про видачу особам свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а відповідно і повноважень державного реєстратора щодо скасування раніше виданих свідоцтв, у зв'язку з чим вимоги про зобов'язання відповідача скасувати видані свідоцтва є безпідставними.

Таким чином, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про необхідність зобов'язання відповідача скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оскільки належним способом захисту прав позивача у даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, яке і породжує відповідні права та обов'язки, у зв'язку з чим суд для повного захисту прав і свобод позивачів відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов саме у зазначений спосіб.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Повний текст виготовлено 21 березня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі № 804/8400/16 скасувати.

Позов Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті державним реєстратором Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, від 08.09.2014 року індексні номери № 15639364, № 15635516, № 15637748 та № 15644528 щодо котеджу № 2, від 11.12.2015 року № 26977948 та № 26983138 щодо котеджів № 4 та 6 відповідно, від 28.01.2016 року № 27974480 щодо котеджу № 8 по АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко