Вирок № 65653619, 31.03.2017, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/3274/16-к

Провадження № 1-кп/192/35/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2017 р.Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне кримінальне провадження №12016040570000894, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2016 року відносно

ОСОБА_1, який народився 1970 року вересня місяця 19 числа в с.Кондоль, Кондольського району Пензенської області, Російська Федерація, зареєстрованого та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, який має середню освіту, одруженого, громадянина України, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Гаспаряна С.С.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 20 листопада 2016 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна із корисливих мотивів, поєднане з проникненням у приміщення, із корисливих спонукань, з метою особистої наживи відкрив ключами, які знайшов раніше, двері магазину по вул.Ватутіна, 26а в с.Якимівка Солонянського району Дніпропетровської області, який належить ОСОБА_2 без її дозволу та проник всередину магазину, де з-під прилавку здійснив крадіжку товару, а саме: однієї пляшки горілки обємом 0,5 л марки «Житомирська Душевна класична», вартістю 70 гривень 00 копійок; однієї пляшки горілки обємом 0,5 л марки «Житомирська Душевна люкс», вартістю 70 гривень 00 копійок; однієї пляшки горілки обємом 0,5 л марки «Западенка Орел», вартістю 70 гривень 00 копійок; однієї пляшки горілки обємом 0,5 л марки «Западенка Олень», вартістю 70 гривень 00 копійок; однієї пляшки горілки обємом 0,5 л марки «Западенка Ведмідь», вартістю 70 гривень 00 копійок; однієї пляшки коньяку «Потьомкін ***», обємом 0,5 л, вартістю 98 гривень 00 копійок, а всього на загальну суму 448 гривень.

Викрадене ОСОБА_1 помістив до поліетиленового пакету, який приніс із собою та з викраденим з місця скоєння злочину зник. В подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та своїми показаннями підтвердив фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що 20 листопада 2016 року приблизно о 20 годині 00 хвилин він прийшов до магазину по вул. Ватутіна, 26а в с.Якимівка, Солонянського району Дніпропетровської області, який належить ОСОБА_2 Ключами, які він знайшов раніше в сумці з продуктами, які йому дала ОСОБА_2 за виконану роботу, він відімкнув двері магазину, зайшов до нього та з-під прилавку викрав 5 пляшок горілки та 1 пляшку коньяку. Викрадене помістив у пакет, який був у нього з собою та пішов додому. Ввечері цього ж дня викрадене він випив разом зі своїм знайомим ОСОБА_4. У скоєному кається.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 3 ст. 185, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення.

Окрім визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду:

показами потерпілої ОСОБА_2, яка будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що вона є приватним підприємцем та здійснює роздрібну торгівлю в магазині по вул. Ватутіна, 26а в с.Якимівка, Солонянського району Дніпропетровської області. ОСОБА_1 неодноразово допомагав їй по домашньому господарству та вона розрахувалася з ним продуктами харчування. Зранку 21 листопада 2016 року вона виявила, що в її магазині під прилавком відсутні 5 пляшок горілки та одна пляшка коньяку, які вона купувала для власного вжитку, оскільки не здійснює торгівлю спиртними напоями. Одразу ж вона повідомила поліцію про скоєну крадіжку та пояснила, що підозрює в скоєному саме ОСОБА_1, який зі своїм знайомим ОСОБА_4 міг вчинити крадіжку, оскільки на протязі останніх 3-х років ключі від її магазину перебували у батька обвинуваченого, а після того як він помер, були передані матері ОСОБА_1, тому він неодноразово заходив самовільно до її магазину, відмикаючи вхідні двері цими ключами, а крадіжку вчинив групою осіб та викрав майна на загальну суму 15 000 гривень.

Показами свідка:

ОСОБА_4, який будучи допитаним в судовому засіданні показав, що він є рідним братом обвинуваченого по матері. В 20-х числах листопада 2016 року у другій половині дня він прийшов до своєї матері, де проживає його брат - ОСОБА_1, але в цей час брата вдома не було, а потім приблизно о 20 годині він повернувся з пакетом, в якому були пляшки горілки. Вони втрьох розпивали принесену ОСОБА_1 горілку. Коли свідок запитав у обвинуваченого де він взяв горілку, то ОСОБА_1 відповів, що взяв її в магазині ОСОБА_2

Письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22 листопада 2016 року, яким підтверджується звернення потерпілої до працівників поліції з повідомленням про вчинення крадіжки в ніч з 20 на 21 листопада 2016 року в магазині по вул. Ватутіна, 26а в с.Якимівка, Солонянського району Дніпропетровської області та заявою на добровільне проникнення до магазину (а.с.52,53);

протоколом огляду місця події від 22 листопада 2016 року та фото таблицями до нього, від 23 листопада 2016 року та фото таблицями до нього, протоколом проведення слідчого експерименту від 29 листопада 2016 року та фото таблицями до нього, якими підтверджується факт вчинення крадіжки в ніч з 20 на 21 листопада 2016 року в магазині по вул. Ватутіна, 26а в с.Якимівка, Солонянського району Дніпропетровської області та згідно яких ОСОБА_1 добровільно показав місце, звідки він здійснив крадіжку майна, що належать ОСОБА_2, а також спосіб здійснення крадіжки (а.с.54-55,56-59,73-77);

постановою про приєднання предметів до кримінального провадження як речових доказів від 23 листопада 2016 року, згідно якого ключі у звязці з двох ключів, які належать ОСОБА_2 та є ключами від замикаючих пристроїв магазину по вул. Ватутіна, 26а в с.Якимівка, Солонянського району Дніпропетровської області, які були добровільно видані ОСОБА_1 та повернуті потерпілій (а.с.60,61);

висновком судово-товарознавчої експертизи №2852 від 24 листопада 2016 року, згідно якого залишкова вартість викраденого майна у ОСОБА_2 станом на 20 листопада 2016 року складала 448 гривень. (а.с.63-66);

протоколом проведення слідчого експерименту від 27 квітня 2016 року з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що ОСОБА_1, добровільно показав місце звідки він здійснив крадіжку майна, що належать ОСОБА_2, а також розповів яким способом переніс викрадене майно (а.с. 104-106).

Дослідивши всебічно, повно й неупереджено в судовому засіданні обставини кримінального правопорушення та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження обставин злочину, є належними, допустимими та достовірними і в своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про вину обвинуваченого у вчинені злочину за предявленим обвинуваченням.

В той же час суд не приймає доводи потерпілої стосовно того, що крадіжка ОСОБА_1 вчинена була групою осіб, оскільки під час судового розгляду обвинувачення, яке предявлене ОСОБА_1 знайшло своє підтвердження, а доказів вчинення крадіжки групою осіб суду не надано і таке обвинувачення ОСОБА_1 не предявлено. Також судом не приймаються до уваги доводи потерпілої щодо того, що обвинувачений декілька разів вчинив крадіжку її майна на загальну суму 15000 гривень, з огляду на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а потерпіла не надала доказів завдання шкоди на вказану суму, оскільки згідно висновку судово-товарознавчої експертизи залишкова вартість викраденого майна у ОСОБА_2 станом на 20 листопада 2016 року складає 448 гривень 00 копійок.

Суд, оцінивши показання ОСОБА_1 в сукупності з відомостями про предмет злочину і про обставини його вчинення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст.18, ч. 2 ст.95 КПК Українивиключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Вина обвинуваченого в скоєнні ним злочину в судовому засіданні доказана повністю.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, групи інвалідності не має.

Обставиною, що помякшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, своїми показаннями сприяв встановленню істини у справі, щиро кається.

Обтяжуючих покарання обставин, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, його відношення до скоєного, суд вважає за необхідне й доцільне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст.185 КК України, вважаючи, що дане покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки призначенням саме такого виду покарання, враховуючи особу обвинуваченого, буде досягнуто мету покарання, що передбачена ст. 50 КК України.

В той же час суд вважає, що обвинувачений може бути виправлений і без ізоляції його від суспільства, знаходячись під контролем органів, що відають виконанням вироку. Тому, суд вважає доцільним звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Потерпіла ОСОБА_2 до початку судового розгляду предявила до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином та просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 448 гривень 00 копійок (а.с. 45-49). Цивільний позов в частині вимог про стягнення моральної шкоди згідно ухвали від 01 лютого 2017 року був повернутий позивачці (а.с.44).

В судовому засіданні заявлений цивільний позов цивільний позивач підтримала, обвинувачений проти задоволення цивільного позову не заперечував та визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Прокурор проти задоволення позову не заперечував.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи вважає, що цивільний позов слід задовольнити в повному обсязі з таких підстав.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 127 КПК України - шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_2 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду, що складається з вартості викраденого у неї майна на суму 448 гривень 00 копійок. При цьому в судовому засіданні під час судового розгляду встановлено, що вартість викраденого майна станом на 20 листопада 2016 року, тобто на час вчинення злочину, складала 448 гривень 00 копійок. Інших доказів на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди цивільний позивач суду не надала. Тому суд вважає, що на користь потерпілої з обвинуваченого підлягає стягненню вартість викраденого та неповерненого майна, а саме 448 гривень 00 копійок.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині розгляду цивільного позову, суд виходить з того, що згідно до п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тому згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640гривень 00 копійок, розмір якого визначений станом на день звернення з цивільним позовом до суду, слід стягнути з відповідача на користь держави.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст.100КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. В обвинувальному акті зазначено, що витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню №12016040570000894, відсутні. Проте згідно касового ордеру №2352 від 24 листопада 2016 року витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні склали 225 гривень 00 копійок.

Таким чином, оскільки матеріали кримінального провадження містять документально підтвердженні витрати держави на проведення експертизи, вони підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 в період іспитового строку повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, куди періодично зявлятися на реєстрацію.

Строк покарання рахувати з моменту початку його фактичного виконання.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 448 (чотириста сорок вісім) гривень 00 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Речові докази: ключі у звязці з двох ключів, які належать ОСОБА_2 та є ключами від замикаючих пристроїв магазину по вул. Ватутіна, 26а в с.Якимівка Солонянського району Дніпропетровської області, які були добровільно видані ОСОБА_1 та повернуті потерпілій залишити на зберіганні у потерпілої.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в частині розгляду цивільного позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 225 (двісті двадцять пять) гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій.

Головуючий: суддя Н.О.Щербина