Ухвала суду № 65651718, 28.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/233/2017(м)

265/238/17

Головуючий в 1 інстанції Міхєєва І.М.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28" березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Баркова В.М., Кочегарової Л.М.

за участю секретаря : Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розділ майна подружжя.

25 січня 2017 року ОСОБА_2 надала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.

Заборонено відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради та іншим суб'єктам реєстрації прав власності на нерухоме майно вчиняти дії, пов*язані із державною реєстрацією права власності та інших речових прав на 3/25 частини комплексу нежитлових приміщень ринку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 19 листопада 2004 року приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Скалун Р.В. за № 3836.

Заборонено Територіальному сервісному центру 1441 Регіонального сервісного центра МВС України вчиняти дії пов'язані із державною реєстрацією права власності на транспортні засоби: RENAULTKANGOO, тип кузова - Фургон Малотонажний-В, № кузова НОМЕР_3, д/н НОМЕР_1, та RENAULTKANGOO, тип кузова - Фургон Малотонажний-В, № кузова НОМЕР_4, д/н НОМЕР_2, які належать ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів виданих 22.07.2014 року.

Зупинено виконання виконавчого провадження № 53077313 від 08.12.2016 року, що перебуває в провадженні Лівобережного ВДВС м.Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області відкритого на підставі виконавчого листа № 265/4699/16-ц від 06.12.2016року, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 340 000 грн. та виконавчого листа № 2/265/1867/16 від 06.12.2016 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_3 судового збору на користь держави в сумі 3 400 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1, як особа, що не брала участі у справі, в порядку ст. 292 ЦПК України,звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила зазначену ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів скарги зазначила, що оскаржуване судове рішення прийняте без залучення її в якості третьої особи, що порушує її права, оскільки вказаною ухвалою зупинено виконавче провадження, яке відкрито на підставі виконавчого листа № 265/4699/16-ц від 06 грудня 2016 року, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 на її користь суми боргу розміром 340 000 грн. Крім того, зазначила, що з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2. не носять конкретний характер, ціна позовних вимог не визначена, через що не можна прийти до висновку про відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. Зауважила, що звертаючись до суду з такою заявою, подружжя ОСОБА_2 намагається ухилитися від виконання судового рішення, яке набуло чинності і підлягає обов'язковому виконанню.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1,що діє на підставі довіреності ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з*явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання 22 березня 2017 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 533 та шляхом отримання судової повістки (а.с. 100-101,102-103,109-110).

ОСОБА_2 надано заяву про відкладення розгляду справи у зв*язку з виїздом до м.Києва для ознайомлення разом з старшою донькою з вступом до вищого закладу (а.с.104).

Відхиляючи задоволення заяви ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи,апеляційний суд виходив з відсутності будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин її неявки у судове засідання та приймаючи до уваги встановлені ст.303-1 ЦПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК України, розглянув справу за відсутності осіб, що не з*явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_7, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості та вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.

Однак такий висновок суд зробив через порушення порядку, встановленого для вирішення данного питання.

Так, відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії .

В пунктах 1,2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звернуто увагу судів на те,що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб,котрі беруть участь у справі.

Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову ,суди повинні виходити з того,що наведений у ч.1 ст.152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним,тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види,але з урахуванням обмежень,установлених ч.4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень,що набрали законної сили .

В п.4 цієї ж постанови зазначено ,що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з*ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

В п.9 цієї ж постанови зазначено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Отже, виходячи із зазначеного, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, зазначені вимоги закону та рекомендації Пленуму Верховного суду України суд першої інстанції залишив поза увагою.

Так,згідно позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ майна подружжя,позивач просив поділити майно ,що є спільною сумісною власністю подружжя,виділивши їй в натурі 3/25 частини комплексу нежитлових приміщень ринку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.Виділити відповідачу транспортні засоби: RENAULTKANGOO, д/н НОМЕР_1 та RENAULTKANGOO д/н НОМЕР_2.

В заяві від 25 січня 2017 року позивач просила винести ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, пов*язані із державною реєстрацією права власності та інших речових прав на 3/25 частини комплексу нежитлових приміщень ринку «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя; заборони вчиняти дії, пов*язані із державною реєстрацією права власності на транспортні засоби: RENAULTKANGOO, д/н НОМЕР_1 та RENAULTKANGOO, д/н НОМЕР_2, які належать ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя; зупинення виконання виконавчих листів та виконавчих проваджень, що перебувають в провадженні Лівобережного ВДВС м.Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області: № 265/4699/16-ц від 06.12.2016року , виданих Орджонікідзевським райсудом м.Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 340 000 грн. та судового збору на користь держави в сумі 3 400 грн.; виконавчого провадження № 53077313 від 08.12.2016р. про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 34 000 грн.

Позивач посилалася на те, що відповідач за вказаним позовом може реалізувати вказане майно, що у подальшому унеможливить виконання рішення суду за поданим позовом, у разі його задоволення судом. Крім того, на теперішній час Лівобережним ВДВС м.Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області на підставі вказаних виконавчих листів проводиться примусове стягнення та все спільне сумісне майно подружжя заарештовано.

Забороняючи вчинення певних дій,суд в ухвалі посилався на норми процесуального права п.1.ч.1 ст.152 ЦПК України. Проте ,не з*ясував причин потреби виду забезпечення позову-шляхом заборони вчинення певних дій( п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України).В мотивувальній частині ухвали ,суд взагалі не навів ніяких мотивів того,чому невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Крім того,суд першої інстанції не встановив та не дослідив відомостей про державну реєстрацію обтяжень,відомостей щодо виконання судового рішення ,яке набрало законної сили, відомостей щодо інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забороняючи вчинення певних дій ,суд першої інстанції не звернув увагу на те,що відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд не перевірив та не навів в ухвалі мотивів щодо співмірності із заявленими позивачем вимогами. Фактично питання про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову в даному випадку залишилося недослідженим.

Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Зважаючи на викладене,апеляційний суд приходить до висновку, що ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року слід скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді :