Рішення № 65651265, 30.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/21891/16-ц Провадження № 22-ц/772/298/2017Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.Категорія 2 Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Медяного В.М., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 і його представника - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні і визнання права власності,

В с т а н о в и л а :

12 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні і про визнання права власності та зняття з реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить 3/4 частки квартири АДРЕСА_1, а відповідачу, який є її бувшим чоловіком, належить 1/4 частка цієї квартири. Шлюб між ними розірваний 11.03.2005 року. Відповідач у 2003 році залишив її з дітьми, створив іншу сім'ю і з цього часу по теперішній час не проживає у квартирі, не здійснює за нею догляд. Виділити його частку в натурі з огляду на її малозначимість і конструктивні особливості квартири не можливо.

З урахуванням незначної частки відповідача, яка не може бути виділена йому в натурі, що річ є неподільною, спільне володіння і користування нею є неможливим по тій причині, що відповідач їй чужа людина і який не бажає вкладати кошти в ремонт квартири, а припинення не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки йому буде сплачена відповідна грошова компенсація за його частку, йому є де проживати з новою сім'єю, просила припинити право власності відповідача на 1/4 частку квартири і визнати за нею право власності на цю ? частку квартири та зняти відповідача з реєстрації місця проживання у даній квартирі.

9 грудня 2016 року позивач подала до суду заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог про зняття відповідача з реєстрації місця проживання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року заяву ОСОБА_5 задоволено.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в частині позовних вимог про зняття з реєстрації з місця проживання, залишено без розгляду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 в розмірі 60 242 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1153,62 гр. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до нього відмовити та стягнути з неї на його користь понесені судові витрати.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а саме рішення не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

У судовому засіданні відповідач і його представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити і залишити в силі законне, обгрунтоване та справедливе по суті рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

По справі встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради народних депутатів згідно рішення від 29.09.1994 року № 830 ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_5. Частка співвласників склала 21/100. Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири - 36,9 кв. м. (а. с. 4).

11 березня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області ОСОБА_5 видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, актовий запис № 285 від 11 березня 2005 року (а. с. 65).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1.12.2015 року, яке набрало законної сили 12.12.2015 року, визначено, що розмір часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_6 становить: ОСОБА_5 - 1/4 , ОСОБА_7 - 1/4, ОСОБА_6 - 1/4, ОСОБА_3 - 1/4 (а. с. 5-6).

За договором купівлі-продажу частини квартири, посвідченого 19 вересня 2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 (ОСОБА_7) передали у власність (продали) належну кожній по 1/4 частці квартири, а ОСОБА_5 прийняла у власність (купила) 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 36,9 кв. м., житловою площею 26,4 кв. м. (а. с. 7, 8).

Таким чином квартира АДРЕСА_6 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 - 3/4 частки, ОСОБА_3 - 1/4.

Із довідки № 44 від 3.10.2016 року, виданої ТОВ «Приват-БТІ» вбачається, що за результатами технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_1 виділити в натурі 1/4 частку з квартири АДРЕСА_6, неможливо (а. с. 29).

У 2005 році ОСОБА_5, діючи у своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зверталася в суд із позовом до ОСОБА_3 про поділ квартири АДРЕСА_6. В ході розгляду справи була проведена судова будівельно-технічна експертиза №302/303 від 22.08.2005 року, яка надала висновок про те, що дана квартира знаходиться на першому поверсі одноповерхового житлового будинку, побудованого до 1917 року; виділити в окреме користування по ? частині від площі квартири не визнається за можливе та надала можливі варіанти виділу приміщень у співвідношеннях на 1/2 і 1/2 та на 1/4 і 3/4 ідеальні частки (а. с. 66-84).

Листом № 21-895 від 06.03.2006 року Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради повідомило, що оскільки зазначена квартира знаходиться в будинку, побудованому півстоліття тому, а також зазначений розподіл в майбутньому може призвести до нових непорозумінь між власниками, вважає за доцільне розподіл майна провести шляхом грошового відшкодування (а. с. 89).

Остаточним рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2006 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_5 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7, до ОСОБА_3 про розподіл квартири, відмовлено (а. с. 93-94).

ОСОБА_5 9 грудня 2016 року на депозитний рахунок суду платіжним дорученням № 1 внесла грошові кошти у сумі вартості 1/4 частки квартири в розмірі 60 242,00 гр. (а. с. 60).

Відповідно до змісту статей 21, 24, 41 Конституції України та статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Таким чином, припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 частини 1 статті 365 ЦК України умов та з урахуванням того, чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року N 6-81цс11, яка в силу ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Вирішуючи дану справу, слід зробити висновок про те, що відповідач іншого крім оспорюваної, належної йому на праві власності частини квартири, житла не має, а тому припинення права відповідача на частку у спірній квартирі завдасть йому істотної шкоди.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України: від 15 травня 2013 року по цивільній справі № 6-37цс13 і від 2 липня 2014 року по цивільній справі № 6-68цс14, про те, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Як свідчать матеріали справи частка відповідача ОСОБА_3 у спільному майні складає 1/4, а частка позивача ОСОБА_5 складає 3/4.

Із технічної характеристики квартири вбачається, що вона розташована на першому поверсі одноповерхового будинку та складається із 2-х кімнат житловою площею 26,4 кв. м., у тому числі: 1-а кімната - 9,9 кв.м., 2-а кімната - 16,5 кв.м.; кухні - 6,1 кв.м., коридору - 4,4 кв.м. і тамбура - 4,0 кв.м. Загальна площа квартири - 36,9 кв.м. (а. с. 20).

Із наведеного можна зробити висновок про те, що частка відповідача ОСОБА_3 в розмірі 1/4 є незначною та виходячи із загальної площі складає 9,2 кв. м., а з житлової площі складає 6,6 кв. м. і вона не може бути виділена йому в натурі, що встановлено судовим рішенням - рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2006 року, яке набрало законної сили 23.05.2006 року, та згідно вимог частини 3 статті 61 ЦПК України є доказом встановлених по справі таких обставин.

Також судом встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 57).

Позивач при подачі у жовтні 2016 року позову зазначив місце проживання відповідача: м. Вінниця вул. 30-річчя Перемоги, 35 гуртожиток, кімната 205 (а. с. 2).

Із пояснень відповідача у судовому засіданні вбачається, що він на даний час проживає у спірній квартирі, в той же час тимчасово проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 разом із своєю дружиною ОСОБА_10 та своїм сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вони займають одну кімнату площею 20,50 кв. м. Наймачем житла являється його дружина ОСОБА_10 Кімната не приватизована та перебуває у власності міської ради. Син уже дорослий, тому він змушений більше проживати у своїй квартирі. Такі свої пояснення підтвердив довідкою № 05-21/83 від 21.02.2017 року, виданою МКП «Житлово-експлуатаційна контора № 7».

Згідно вимог статей 11, 10, 60 та статей 57-64 ЦПК України, доказів, які б підтверджували наявність у відповідача іншого постійного житла, позивачем не надано.

Отже, із наведеного слідує висновок про те, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача, а припинення права відповідача на ? частку цієї квартири завдасть істотної шкоди його інтересам.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що у випадку задоволення позову буде порушено принцип рівності прав співвласників, оскільки правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, а тому апеляційна скарга відповідача грунтується на вимогах норм матеріального права та підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Відповідно до частини 1 і 5 статті 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив 1 268,98 гр. (а. с. 101), які підлягають стягненню із позивача на користь відповідача, виходячи із задоволених вимог апеляційної скарги відповідача та ухвалення нового рішення на користь відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 365 ЦК України, ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні і визнання права власності, відмовити.

Повернути ОСОБА_5 з депозитного рахунку Вінницького міського суду Вінницької області № 37315033000401, отримувач ТУ ДСА у Вінницькій області, код отримувача 26286152, банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача: 820172 (платіжне доручення № 1 від 9 грудня 2016 року ПАТ «Сбербанк») грошові кошти в сумі 60 242,00 гр. (шістдесят тисяч двісті сорок дві гривні 00 копійок), які внесені на депозитний рахунок платником ОСОБА_5 через її представника ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1 268,9 гр. у повернення судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.М. Медяний

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська