Вирок № 65649784, 31.03.2017, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/417/14-к

54

1-кп/339/2/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2017 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Поляниця М. М.

з участю: секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

прокурора Сороківського М.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 17 лютого 2017 року у кримінальному провадженні №42014140000000107 внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 27 травня 2014 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого на проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не працюючого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.366 КК України, ч.1 ст.375 КК України ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, перебуваючи на посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, постановив завідомо неправосудні судові рішення, тобто вчинив злочин передбачений ч.1 ст.375 КК України, а також склав завідомо неправдиві офіційні документи, таким чином скоїв злочин передбачений ч.1 ст.366 КК України.

Ці злочини вчинив при таких обставинах.

Обвинувачений ОСОБА_1 Указом Президента України від 10 листопада 2009 року за № 918/2009 "Про призначення суддів" призначений на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області строком на 5 років. Присягу судді, ОСОБА_1, прийняв 07 грудня 2009 року, в якій урочисто присягнув чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Нормами статті 129 Конституції України (в редакції чинній на час вчинення інкримінованих злочинів) встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" (в редакції від 07 липня 2010 року, чинній на час вчинення інкримінованих обвинуваченому злочинів) суддя повинен додержуватися присяги та зобов'язаний зокрема своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Влітку 2011 року організованою групою в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, розроблено злочинну схему із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова шляхом звернення до Дрогобицького міськрайонного суду із фіктивними позовними заявами, що містили завідомо недостовірні відомості щодо предмета спору та інших суттєвих обставин, визначених ст.119 ЦПК України. Ініціювавши в ході розгляду указаних цивільних справ укладення мирових угод, що також містили завідомо недостовірні відомості про наявність договірних відносин між сторонами у справі, суддя Гайдук A.M. ухвалив п'ять завідомо неправосудних рішень про закриття провадження у справах у зв'язку з визнанням мирових угод, на підставі яких за фізичними особами, що виступали фіктивними сторонами у справах, визнано право власності на 12 приміщень, загальною площею 2452,4 м2., розташованих на території м. Львова та належних територіальній громаді м. Львова, після чого здійснено реєстрацію права власності на об'єкти в ОПК ЛОР «БТІ та ЕО» та реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції.

Зокрема, указана група 08 грудня 2011 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою, копії особистих документів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №25321 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на шість об'єктів нерухомості, розташованих у м. Львові на вулицях Личаківській, Зеленій, Городоцькій, Замарстинівській та Простій.

У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакета необхідних для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному суді документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, клопотання від імені ОСОБА_5 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно з якою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 погоджуються про визнання за ОСОБА_5 права власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: вул. Проста,12а, загальною площею 369,2 м2, вул. Замарстинівська,20, загальною площею 79,1 м2, вул. Городоцька,89, загальною площею 54,1 м2, - які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Зазначені вище документи 12 грудня 2011 року були подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи №2-2899/11 не перебували.

Обвинувачений ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 12 грудня 2011 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39, у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника, прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м. Львова із грубим порушенням вимог ст.21,213,214,215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу, якою закрив провадження у справі №2-2899/11 у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_5 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані в м. Львові за адресами: вул. Проста,12а, загальною площею 369,2 м2., вул. Замарстинівська,20, загальною площею 79,4 м2., вул. Городоцька,89, загальною площею 54,1 м2.

Постановлена ухвала підписана суддею Гайдуком A.M., скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя Гайдук A.M., перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, що розташовується по вул. Війтівська Гора, 39, у м. Дрогобичі Львівської області, підписав складений та підписаний секретарем Чолавін Н.П. протокол судового засідання від 12 грудня 2011 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, матеріали, щодо яких виділені в окреме провадження, 28 березня 2012 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №5449 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого у м. Львові на вул. Коновальця,4. Указаній цивільній справі 28 березня 2012 року присвоєно №1306/3038/2012. Визначений в порядку ст.111 ЦПК України для розгляду цієї справи, суддя Гайдук A.M., того ж дня виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 02 квітня 2012 року.

У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакета необхідних для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному суді документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, договір оренди з правом викупу від 01 березня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_7 передає в строкове платне користування ОСОБА_6 приміщення по вул. Коновальця,4 у м. Львові, повідомлення від ОСОБА_7 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про укладання мирової угоди, мирову угоду укладену між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_7 права власності на нежитлове приміщення площею 766 м2 по вул. Коновальця, 4 у м. Львові, - які підписані від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Зазначені вище документи 02 квітня 2012 року були подані невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи №1306/3038/2012 не перебували.

Надалі обвинувачений ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах Особи 3, щодо якої, матеріали виділені в окреме провадження та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 02 квітня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39 у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов із грубим порушенням вимог ст.210,213,214 та 215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів і правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу, якою закрив провадження у справі №1306/3038/2012 у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_7 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані в м. Львові по вул. Коновальця,4, загальною площею 767,4 м2 та одночасно зобов'язав ОПК ЛОР «БТІ та ЕО», яке не було стороною по справі, зареєструвати право власності на зазначене приміщення за ОСОБА_7

Постановлена ухвала підписана суддею Гайдуком A.M., скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації.

Окрім того, ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39, у м. Дрогобичі Львівської області, підписав складений та підписаний секретарем Чолавін Н.П. протокол судового засідання від 02 квітня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі в зазначеному судовому засіданні сторін у справі, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу судді Гайдука A.M. від 02 квітня 2012 року апеляційною інстанцією скасовано 25 квітня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону та порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.

Апеляційним судом Львівської області 25 квітня 2013 року постановлено окрему ухвалу щодо порушення суддею Гайдуком A.M. в ході розгляду вказаної цивільної справи норм закону, яка була скерована на адресу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Організована група в складі Особи 1, Особи 2 та Особи 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 13 серпня 2012 року подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. № 12373 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_9, підписи якого підробила особисто Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, до ОСОБА_10 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у м. Львові за адресами: вул. Лисеницька,13а, вул. Мазепи,46 та вул. Ніжинська,33. Зазначеній цивільній справі 13 серпня 2012 року присвоєно №1306/6653/2012. Визначений в порядку ст.111 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя Гайдук A.M. 13 серпня 2012 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 18 серпня 2012 року, а згідно з ухвалою від 09 жовтня 2012 про виправлення описки - на 17 серпня 2012 року.

У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакета документів необхідних для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному суді, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: клопотання від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, зустрічний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9, договір оренди з правом викупу від 01 серпня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_10 передає в строкове платне користування ОСОБА_9 приміщення, які розташовані у м. Львові по вул. Михальчука,4, вул. Мазепи,46 та по вул. Ніжинській,33, повідомлення від ОСОБА_10 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про укладання мирової угоди, мирову угоду, укладену між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_10 права власності на нежитлові приміщення по вул. Михальчука,4, вул. Ніжинська,33 та вул. Мазепи,46 у м. Львові, які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Зазначені вище документи 17 серпня 2012 року були подані невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи №1306/6653/2012 не перебували.

Надалі ОСОБА_3, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах Особи 3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39, у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов із грубим порушенням вимог ст.210,213, 214 та 215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, 17 серпня 2012 року виніс ухвалу, якою закрив провадження у справі №1306/6653/2012 у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_10 право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: вул. Михальчука,4, загальною площею 150,6 м2, вул. Ніжинська,33, загальною площею 47,5 м2., та вул. Мазепи,46, загальною площею 382,6 м2.

Постановлена ухвала підписана обвинуваченим, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.

Окрім того, суддя Гайдук A.M., перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем Чолавін Н.П. протокол судового засідання від 17 серпня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_9 та ОСОБА_10

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу від 17 серпня 2012 року апеляційною інстанцією скасовано 27 травня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.

Організована група в складі Особи 1, Особи 2 та Особи 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 22 серпня 2012 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_11 та ОСОБА_5, подали до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. № 12674 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_11 до ОСОБА_5 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на об'єкт нерухомості, розташований у м. Львові на вул. Збоїща,3. Указаній цивільній справі 22 серпня 2012 року присвоєно №1306/6830/2012. Визначений в порядку ст.111 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя Гайдук A.M. 22 серпня 2012 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 29 серпня 2012 року.

У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали, щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакету документів для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_11, клопотання від імені ОСОБА_5 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, заяву про укладення мирової угоди, мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_11, згідно з якою вони згоджуються на визнання за ОСОБА_5 права власності на приміщення по вул. Збоїща,3 в м. Львові, загальною площею 156,2 м2., які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_5 Зазначені вище документи 29 серпня 2012 року були подані невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_11 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи № 1306/6830/2012 не перебували.

Обвинувачений, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах Особи 3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 29 серпня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39 у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м. Львова із грубим порушенням вимог ст.210,213,214,215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів мирової угоди та визнав за ОСОБА_5 право власності на приміщення по вул. Збоїща,3 в м. Львові, загальною площею 156,2 м2.

Постановлена ухвала підписана обвинуваченим, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації.

Окрім того, суддя Гайдук A.M., перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39, у м. Дрогобичі Львівської області, підписав складений та підписаний секретарем Чолавін Н.П. протокол судового засідання від 29 серпня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_11 та ОСОБА_5

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу судді Гайдука A.M. від 29 серпня 2012 року апеляційною інстанцією скасовано 29 травня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону.

Організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 28 листопада 2012 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_9 та ОСОБА_12, подали до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №17114 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_9 до ОСОБА_12 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов'язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у м. Львові по вул. Зеленій,20, Донцова,2, Грінченка,4 та Ген. Юнаківа,14. Зазначеній цивільній справі 28 листопада 2012 року присвоєно №1306/9103/2012. Суддя Гайдук A.M. 28 листопада 2012 виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 04 грудня 2012 року.

У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакета необхідних для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному суді документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_9, заяву від ОСОБА_9 та ОСОБА_12. про укладання мирової угоди, мирову угоду укладену між ОСОБА_9 та ОСОБА_12, згідно з якою ОСОБА_9 та ОСОБА_12 погоджуються про визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: вул. Зелена,20, вул. Михальчука,4, вул. Грінченка,4 та вул. Ген. Юнаківа,14 - які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_12 Зазначені вище документи 04 грудня 2012 року були подані невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_12 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи №1306/9103/2012 не перебували.

Надалі суддя Гайдук A.M., будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах Особи 3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 04 грудня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39 у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов із грубим порушенням вимог ст.210,213,214,215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв'язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів і правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу, якою закрив провадження у справі №1306/9103/2012 у зв'язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_12 право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресою: вул. Зелена,20, загальною площею 131,2 м2, вул. Донцова,2, загальною площею 147,5 м2, вул. Грінченка,4, загальною площею 53,5 м2, вул. Ген. Юнаківа,14, загальною площею 113,2 м2.

Постановлена ухвала підписана обвинуваченим, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред'явлення в органи реєстрації.

Окрім того, ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, що розташовується по вул. Війтівська Гора, 39 у м. Дрогобичі Львівської області, підписав складений та підписаний секретарем Чолавін Н.П. протокол судового засідання від 04 грудня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_9 та ОСОБА_12

За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу судді Гайдука A.M. від 04 грудня 2012 року апеляційною інстанцією скасовано 28 травня 2013 року у зв'язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у предявленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що в листопаді 2009 року був призначений на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Протягом 2011-2012 років ним було розглянуто зазначені цивільні справи. Судові засідання не фіксувалися технічними засобами. За результатами розгляду справ ним винесено неправосудні ухвали. Не пригадує всіх обставин розгляду справ, однак ним не провірялись місця проживання позивачів і відповідачів по вказаних справах. Розкаюється у вчиненому. Зрозумів, що своїми неправомірними діями порушив діюче законодавство.

ОСОБА_1 заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів щодо обставин пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.366 та ч. 1 ст.375 Кримінального кодексу України, оскільки він не оспорює фактичні обставини справи, про що подав письмову заяву (т.6 а.с.124)

Прокурор не заперечив щодо недоцільності проводити дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та визнаються обвинуваченим.

Відповідно до ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України в зв`язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини, суд, врахувавши думку прокурора, визнав недоцільним досліджувати докази у справі щодо викладених в обвинувальному акті обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються.

З'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин і що немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а такожроз'яснено,що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.375 та ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, оскільки він перебуваючи на посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, постановив завідомо неправосудні судові рішення, а також склав завідомо неправдиві офіційні документи.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України та пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 Про практику призначення судами кримінального покарання, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд, відповідно до ст.65,66,67 Кримінального кодексу України бере до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини справи, що помякшують та обтяжують покарання.

Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно (т.4 а.с.33, т.6 а.с.122).

На утриманні ОСОБА_1 знаходяться двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6, батьківських прав щодо яких він не позбавлений (т.6 а.с.120-122).

Обвинувачений щиро покаявся у вчиненому і характер його поведінки під час розгляду кримінального провадження у суді свідчить про це. Зокрема, він повністю визнав вину, не оспорюючи фактичних обставин у справі, висловив щирий жаль з приводу вчиненого. Засуджуючи свою поведінку, вказав, що усвідомив, що вчинив неправильно.

До обставин, що помякшують покарання суд відносить те, що на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей.

При призначенні покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 Кримінального кодексу України, згідно якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Судом враховується ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, які складаються з пятьох епізодів, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд погоджується з думкою прокурора щодо призначення ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України у виді штрафу з позбавленням права займати посади судді, а за ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України - у виді обмеження волі, що передбачено санкцією зазначеної статті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України слід обрати покарання у виді штрафу передбаченого санкцією ч.1ст.366 Кримінального кодексу України з призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади судді, а за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України - покарання у виді обмеження волі в межах санкції передбаченої ч.1ст.375 Кримінального кодексу України.

Суд приходить до переконання, що призначені покарання будуть справедливими, необхідними і достатніми для виправлення засудженого та попередження нових злочинів та будуть відповідати принципу Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.

В пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначено, що виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, судам при постановленні вироку слід обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді судді, виніс завідомо неправосудні рішення, що унеможливлює здійснення ним правосуддя від імені держави, приходить до висновку за необхідне застосувати у відповідності до ч.2 ст.55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посаду судді, яке не передбачене санкцією ч.1 ст. 375 КК України.

Відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України в редакції на час скоєння обвинуваченим інкримінованих злочинів, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

ОСОБА_1 вчинив злочини передбачені ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, за які передбачено покарання у виді штрафу до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та ч.1 ст.375 КК України у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 подав письмове клопотання, в якому просить застосувати за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України строки давності (т.6 а.с.125).

У відповідності до норм ст.12 Кримінального кодексу Українизлочин, передбачений ч.1ст.366 КК України ( в редакції на час вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину), є злочином невеликої тяжкості.

Згідно п.2 ч.1ст.49 Кримінального кодексу Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Частиною п'ятоюстатті 74 Кримінального кодексу Українипередбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання та його відбування на підставах, передбаченихстаттею 49 цього Кодексу.

Суд також враховує роз'яснення, що надані в пункті 8Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року, а саме, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності та відбування покарання за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України у 2011-2012 роках. Не ухилявся від слідства і суду, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

У зв'язку з чим, суд, призначивши покарання за ч.1ст.366 Кримінального кодексу України, враховуючи вимоги п.2 ч.1ст.49 Кримінального кодексу Українита ч.5ст.74 КК України приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного за вироком покарання (основного і додаткового) за ч.1ст.366 Кримінального кодексу України, оскільки з часу вчинення обвинуваченим зазначеного злочину минуло понад три роки.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 подав письмове клопотання, в якому просить застосувати за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України Закон України «Про амністію у 2014 році» (т.6 а.с.125).

У відповідності до ст.12 Кримінального кодексу України вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України ( в редакції на час вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину), є злочином середньої тяжкості.

Пунктом в) статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Стаття 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» встановлює, що амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про амністію у 2014 році» дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Нормами ст.14 зазначеного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією, не повертається.

ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України у 2011-2012 роках, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році».

На час набрання чинності зазначеним Законом обвинувачений мав на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6, батьківських прав, щодо яких він не позбавлений (т.4 а.с.38, т.6 а.с.120-122). Раніше не притягувався до кримінальної відповідальності( т.4 а.с.33)

Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1, як особа та вчинений ним злочин передбачений ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України підпадають під дію Закону України «Про амністію у 2014 році» та Закону України «Про застосування амністії в Україні», а тому його заява про застосування, щодо нього амністії підлягає до задоволення.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Відповідно дост.124-126 КПК України, витрати органу досудового розслідування на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого повністю.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 в ході судового розгляду не обирався.

Керуючись ст.368,370,374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, частиною 1 статті 375 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривеньз позбавленням права займати посаду судді на строк два роки .

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання (основного і додаткового) за частиною 1статті 366 Кримінального кодексу України, на підставі частини 5статті 74 Кримінального кодексу України у зв'язку із закінченням строків давності визначених пунктом 2 частини 1статті 49 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за частиною 1 статті 375 Кримінального кодексу України із застосуванням частини 2 статті 55 Кримінального кодексу України чотири роки обмеження волі з позбавленням права займати посаду судді на строк три роки.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання (основного і додаткового) за частиною 1статті 375 Кримінального кодексу України на підставі пункту в) статті 1 Закону України «Про амністую у 2014 році».

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1475 (одну тисячу чотириста сімдесят пять) грн. 04 коп. судових витрат затрачених на проведення експертиз.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя М.М. Поляниця