Ухвала суду № 65649762, 29.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/4021/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/629/К/17 суддя Ткаченко С.В.

Категорія - 50 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

Іменем України

29 березня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М

за участю секретаря - Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

відповідач ОСОБА_2,

позивач ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

06 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив стягнути з відповідача аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно на період навчання з 06.09.2016 року по 01.03.2018 року, посилаючись на те, що він навчається на денному відділенні Криворізького професійно-технічного гірничо-металургійного ліцею, потребує матеріальної допомоги батьків, мати таку допомогу надає, а відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу добровільно.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), починати стягнення з дня пред'явлення позову з 06.09.2016 року і до закінчення навчання, а саме до 01.03.2018 року.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині визначеного розміру аліментів, зменшивши його до 300,00 грн., посилаючись на те, що судом не було враховано всі обставини справи. Так, суд не врахував, що ОСОБА_3 змінив прізвище, чим образив батька, навчання відвідує не регулярно та раніше вже був відрахований із вищого навчального закладу через пропуски лекцій та семінарів. Також, суд не врахував, що на його утриманні перебуває мати пенсійного віку, яка отримує мінімальну пенсію, після сплати комунальних платежів у нього залишається сума коштів, якої явно недостатньо для сплати аліментів на утримання повнолітнього сина, який може працювати та забезпечувати себе самостійно. Також, звертає увагу суду на те, що в 2015 році він подарував сину квартиру, в якій на сьогоднішній час останній проживає, а тому подальше утримання сина має здійснювати його мати. При цьому, зазначає, що мати позивача працює неофіційно та має дохід, який дозволяє їй надавати допомогу на утримання сина.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_3, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач по справі, який народився 15.04.1995 року, являється сином відповідача (а.с. 2,3) та проживає разом з матір`ю - ОСОБА_5 (а.с.5).

З 01.09.2016 року по теперішній час позивач навчається за денною формою навчання за держзамовленням на першому курсі Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею, строк навчання закінчується 01.03.2018 року. (а.с.6).

Задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача на його користь аліменти на період навчання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 06.09.2016 року, і до закінчення навчання, суд першої інстанції виходив з майнового стану сторін, обов`язку батьків утримувати своїх повнолітніх дітей за умови навчання в учбовому закладі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь повнолітнього сина ОСОБА_3 аліментів на період його навчання, що повністю узгоджується з приписами ч. 1 ст. 199 СК України та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.

Спір виник щодо розміру аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 на період його навчання.

Відповідно до ч.1 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд враховує обставини, зазначені у ст. 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як вбачається з матеріалів справи, повнолітній ОСОБА_3 самостійного заробітку не має, продовжує навчання за держзамовленням на денній формі навчання на першому курсі Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею, отримує стипендію у розмірі 600,00 грн. щомісяця, що є меншим від щомісячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн.), визначеного ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 є пенсіонером за віком (а.с. 11) та працює на посаді слюсара-ремонтника п'ятого розряду ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча» та його середньомісячний заробіток станом на час ухвалення рішення суду становив 5 677,36 грн. (а.с. 45), що свідчить про його здатність надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_3

Мати позивача - ОСОБА_5 має заробіток щомісяця приблизно у сумі 2 000,00 грн.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, суд встановив й врахував вищезазначені обставини, що мають значення по справі, та прийшов до вірного висновку про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частини всіх його доходів щомісяця.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 подарував сину квартира, а тому не повинен сплачувати аліменти, колегією суддів відхиляються, оскільки, згідно ст. 190 СК України, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, звільняється від обов'язку сплачувати аліменти на утримання дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно лише у разі укладення відповідного договору, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а сторони не укладали між собою договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно. Передача ж нерухомого майна дитині у вигляді подарунку жодним чином не звільняє від виконання батьківських обов'язків щодо утримання дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що повнолітній ОСОБА_3 може працювати та забезпечувати себе самостійно колегією суддів відхиляються, як такі, що не ґрунтуються на Законі, оскільки норми Сімейного кодексу України передбачають обов'язок утримання батьками своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, та не ставлять цей обов'язок у залежність із здатністю дитини працювати.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції перебування на утриманні відповідача непрацездатної матері колегією суддів відхиляються, оскільки ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів щодо надання допомоги своїй матері, як не надано жодних відомостей щодо щомісячного розміру такої допомоги.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: