Ухвала суду № 65648672, 24.03.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4321/17

Провадження № 1-кс/234/1551/17

УХВАЛА

24 березня 2017 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Пікалова Н.М., за участі секретаря Романенко К.П., прокурора Сопіної А.О., старшого слідчого Климович М.К. , підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2

розглянув клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області юриста 1 класу ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який працює на посаду інспектора-чергового відділу чергової служби Управління патрульної поліції в містах Краматорську та Словянську який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України , -

В С Т А Н О В И В :

До Краматорського міського суду надійшло клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області юриста 1 класу ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 42016050000000174 від 23.02.2017, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України.

Підозрюваний та йогої захисник отримали копію клопотання та матеріали, що обґрунтовують клопотання 24.03.2017 року о 12 годині 00 хвилин.

Першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017050000000174 від 23.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, щодо вимагання працівником правоохоронного органу неправомірної винагороди у ОСОБА_5 за сприяння у вирішенні питання щодо повернення його водійського посвідчення.

В клопотанні зазначено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора-чергового відділу чергової служби Управління патрульної поліції в містах Краматорську та Словянську наказом Департаменту патрульної поліції №32 о/с від 30.01.2017. На теперішній час тимчасово виконує обовязки, за вакантною посадою, старшого інспектора прес-служби Управління патрульної поліції в містах Краматорську та Словянську.

Відповідно до ст. ст. 1, 13, 17, 62 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1 примітки ст. 364 КК України ОСОБА_1, перебуваючи на займаній посаді, був службовою особою та постійно виконував функції офіційного представника державного органу виконавчої влади.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_1 є працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладено обовязки діяти лише відповідно до положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

В супереч зазначеним вимогам законодавства, на початку лютого 2017 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_1 виник умисел на отримання неправомірної вигоди, поєднаної з вимаганням, від ОСОБА_5, за сприяння у вирішенні питання щодо повернення останньому водійського посвідчення.

Так досудовим розслідуванням встановлено, що 23.12.2015 року, у відношенні ОСОБА_5 співробітниками ВРЕР ДАІ м. Краматорська складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП України. Під час його складання у заявника вилучено водійське посвідчення на право керування транспортним засобом. 20.01.2016 за скоєне правопорушення рішенням Краматорського міського суду Донецької області на заявника накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту терміном 7 діб, проте водійське посвідчення повернуто не було.

На початку лютого 2017 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 звернувся з питанням про повернення водійського посвідчення до ОСОБА_1.

Після чого, зазначений працівник поліції, зловживаючи своїм посадовим становищем, вступивши у попередню змову з невстановленими, на теперішній час, службовими особами регіонального сервісного центру МВС України, з корисливих мотивів, висунув вимогу ОСОБА_5 про передачу йому грошових коштів в розмірі 1000 доларів США або 27000 грн. за сприяння у вирішенні питання щодо повернення водійського посвідчення.

На вказану пропозицію ОСОБА_5 вимушено погодився, оскільки потребував у водійському посвідченні, а вирішити це питання в іншій, законний спосіб, як йому повідомив ОСОБА_1, у заявника не буде іншої можливості.

З метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_1, 23.02.2017 ОСОБА_5 звернувся з відповідною заявою до УВБ в Донецькій області ДВБ Національної поліції України та УСБУ в Донецькій області.

22.03.2017 приблизно о 17 годині 00 хвилин в ході особистої зустрічі ОСОБА_1 повторно висунув вимогу ОСОБА_5 про передачу йому грошових коштів в розмірі 27000 грн. за сприяння у вирішенні питання про повернення водійського посвідчення та домовився з останнім про зустріч 23.03.2017.

23.03.2017 приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1 телефоном домовився з ОСОБА_5 про зустріч о 17 годині 00 хвилин 23.03.2017, неподалік від будівлі Управління патрульної поліції в м. Краматорську та Словянську, з метою передачі грошових коштів в розмірі 1000 доларів США або 27000 грн. за сприяння у вирішенні питання про повернення водійського посвідчення.

Згодом, близько 15 години 40 хвилин 23.03.2017, ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_5 та призначив зустріч на більш ранній час.

23.03.2017 приблизно об 16 годині 27 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в автомобілі НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СХМ 140922 на праві приватної власності належить ОСОБА_6, в районі зупинки громадського транспорту на вулиці Совхозна в м. Краматорську, поряд з шляхопроводом та будівлею Управління патрульної поліції, діючи умисно, з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_5 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 27000 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаної з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненої за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

23.03.2017, о 16 год. 28 хв., ОСОБА_1 затримано на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення.

24.03.2017, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допитів свідка ОСОБА_5, який вказав на ОСОБА_1, як на особу якою вчинено вищеописане кримінальне правопорушення, протоколом огляду та врученням грошових коштів, протоколом огляду автомобілю, яким користувався ОСОБА_1

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і обґрунтуванням застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 є запобігання: спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так як останній раніше мешкав та зареєстрований на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме в м. Донецьку, Донецької області, виїзд ОСОБА_1 до якої, значно ускладнить розслідування кримінального провадження; знищити, сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та існують підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не повязані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки підозрюваного та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтю 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 не страждає на захворювання, які б могли перешкодити йому перебувати під вартою.

З метою запобігання ризикам, зазначеним в ст.. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, та просила його задовольнити.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ризики є формальними, ОСОБА_1 позитивно характеризується, має постійне місце мешкання, має вагітну дружину, працює, у нього міцні соціальні зв?язки, тому просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою. Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

ОСОБА_1. підтримав доводи свого захисника, та просив відмовити в задоволені клопотання прокурора.

Запобіжні заходи- це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.

Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення без належного зясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щонайбільше обмежує права громадянина, тому повинно бути викликаним реальною необхідністю, що знаходить свій вираз в обґрунтуванні та мотивуванні подання слідчого та постанові судді. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Смирнови проти Росії» вказав, що якщо держава не приведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої в правопорушенні особи, така особа завжди повинна бути звільнена після затримання і перебувати на свободі до початку судового розгляду її справи. У рішенні по справі «Лабіта проти Італії» Європейський Суд зазначив, що підстави, на які спиралися органи влади Італії, тобто небезпека чинення тиску на свідків та ризик фальсифікації доказів, небезпека з боку обвинуваченого, складність справи та вимоги розслідування мають надто загальний характер, хоча, на перший погляд, заслуговують на довіру. Судові органи не вказали жодного факту, який міг би довести, що зазначені підстави справді існували.Тобто, мають бути конкретні докази можливої неправомірної поведінки особи.

Тобто, всі висновки органів досудового слідства, які вони викладають у поданні про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають підтверджуватися такою сукупністю доказів, яка б, по-перше, переконувала б суд у тому, що особа вчинила злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки; по-друге, свідчила б про необхідність обрання до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу тримання під вартою. Це докази того, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) процесуальних обовязків і його належної поведінки.

Вказані вище дані мають бути підтверджені матеріалами кримінального провадження, зокрема - показаннями свідків, потерпілих, речовими доказами.

Закон не зобов'язує обирати запобіжний захід кожному підозрюваному, обвинуваченому. Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, то слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу (ч. 2 ст. 177 КПК).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд повинен також врахувати обставини, зазначені в ст. 178 КПК, а саме:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

- вік і стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого. Необхідно брати до уваги те, що особа є неповнолітньою чи похилого віку, наявність тяжких хвороб, інвалідності чи нездатність самостійно пересуватися;

- міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців. Слід враховувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості;

- наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

- репутацію підозрюваного, обвинуваченого. Необхідно брати до уваги надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання, дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері;

- майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Дана обставина має важливе значення при обранні запобіжного заходу у вигляді застави. Тому, доцільно враховувати наявність належних цій особі грошових банківських вкладів, їх розмір чи наявність нерухомого майна, транспортних засобів тощо;

- наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше. Слід врахувати дані про застосування інших запобіжних заходів як у цьому кримінальному провадженні, так і в інших;

- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Наведений вище перелік обставин не є вичерпним. Зокрема, слідчий суддя, суд може врахувати те, що особа сприяла розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодувала завдану потерпілому шкоду. Вказані обставини повинні ретельно аналізуватися в їх сукупності

Суд вважає, що не доведено наявності ризиків на котрі посилається в клопотанні слідчий, та котрі передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду на непідконтрольній Україні території; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1

Так, з матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 має місце роботи, має постійне місце мешкання, його дружина вагітна, не намагався втекти, має стійкі соціальні зв?язки.

Відповідно до ст.. 194 ч.4 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбаченічастиною пятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до приписів ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваного обвинуваченого залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, вагітну дружину, міцність соціальних зв'язків, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ,заборонивши залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, або суду в нічний час.

При розгляді клопотання, учасники процесуальної дії клопотання про застосування технічних засобів фіксування не робили. Відповідно до ст.107 КПК України фіксація судового розгляду клопотання, технічними засобами, не проводилась.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст 176-179, 181, 184,193,194 196, 197, 202, 205, 309, 395КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області юриста 1 класу ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за місцем фактичного проживання: Донецька область, м Краматорськ, смт Біленьке, вул. Астраханська,188, строком на два місяці, тобто з 24 березня 2017 року по 22 травня 2017 року, заборонивши йому залишати житло у період з 21 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КК України, зокрема, прибувати за викликом слідчих, прокурора або суду, не відлучатися із м. Краматорська без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Краматорське ВП ГУНП в Донецькій області.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконання після її проголошення.

Строк дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту становить 60 днів до 22 травня 2017 року, включно, якщо строк домашнього арешту не буде продовжено.

На ухвалу, протягом пяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно, після її проголошення.

Слідчий суддя: Н.М.Пікалова