Ухвала суду № 65643394, 30.03.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/828/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30 Гончаренко Т. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.суддівБондаренка С. І., Храпка В. Д. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач звернувся до суду із даним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що 30.05.2015 року в 17.00 годин на автодорозі Почапинці - Звенигородка, ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та здійснив зіткнення з великою рогатою худобою (коровою), яку випасав позивач. По даному факту ОСОБА_6 30.06.2015 р. був притягнутий до адміністративної відповідальності Тальнівським районним судом за ст. 124 КпАП України і підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 340 грн.

В результаті ДТП його корова отримала травми внаслідок чого він змушений був здати її на забій. За корову він отримав 8048 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 10 000 матеріальної шкоди та 1 500 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічною позовною вимогою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги обгрунтовував тим, що дана ДТП сталася в результаті раптової появи корови ОСОБА_7 на проїзджій частині дороги. В результаті ДТП був пошкоджений його автомобіль. Відновлювальний ремонт автомобіля становить 11 545 грн, які ОСОБА_6 просив стягнути із ОСОБА_7 . Крім того, просив стягнути 3 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. н. НОМЕР_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. та моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн., а всього - 11000 (одинадцять тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 сплачений судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп., та витрати понесені за надання правової допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на порушення судом процесуальних та матеріальних норм права, упередженість та необ'єктивність суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_7 та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_7 відмовити , а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вважав доведеним розмір матеріальної шкоди заявлений позивачем за первісним позовом.

Згідно з ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 30.05.2015 року на автодорозі Почапинці-Звенигородка відбулося зіткнення автомобіля «Деу Ланос» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 з коровою ОСОБА_7, яка належала йому відповідно до паспорта великої рогатої худоби серії LА 104678 та довідкою, яка видана Хлипнівською сільською радою від 10.07.2015 року № 361 про те, що ОСОБА_7 в своєму домогосподарстві утримує велику рогату худобу в кількості дві голови в тому числі одну корову (а.с.5-6).

30.06.2015 року на підставі постанови Тальнівського районного суду Черкаської області відповідача ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. Дана постанова набрала законної сили ( а. с. 57, 58).

Тому колегія поділяє думку районного суду, що ОСОБА_6, як володілець транспортного засобу на час ДТП повинен відповідати за завдану шкоду.

Відповідно до акту завідуючого епізоотичним відділом Звенигородської ветеринарної лікарні Уляницького М.М. від 30.05.2015 року, внаслідок наїзду автомобілем на корову, яка перебувала у приватній власності ОСОБА_7, корова отримала травми в ділянці ребер та поперекового відділу з можливими переломами та внутрішніми кровотечами, та рекомендовано дану тварину здати на забій, оскільки дане утримання не доцільне. При розтині корови були встановлено розрив печінки, відірвана одна нирка, зламані три ребра, внутрішній крововилив, пошкодження хребта (а.с.10). В зв'язку з чим, позивач здав корову на забій.

Разом з тим, ОСОБА_7 під час ДТП не міг порушувати Правила дорожнього руху, а діяльність з утримання корови не є джерелом підвищеної небезпеки. Таким чином не зобов'язаний відшкодовувати шкоду завдану автомобілю ОСОБА_6 внаслідок ДТП.

Колегія суддів вважає доведеним розмір матеріальної шкоди заявлений позивачем за первісним позовом, оскільки він відповідає середнім цінам на корів у Черкаській області, що підтверджується доведеними доказами в судових засіданнях та не оспорюється відповідачем.

При визначені розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивачу за первісним позовом судом враховується характер правопорушення, глибина душевних та фізичних страждань потерпілої. Виходячи з засад розумності, справедливості та виваженості суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, підлягає зменшенню до 1000 грн.. Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Крім цього, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", відповідно до ст. 1 якого граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права.

Як роз'яснено в п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою

для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до вимог ст. 197 ЦПК України розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Представник позивача-відповідача ОСОБА_10 надав квитанцію до прибуткового касового ордера № 54 від 09.02.2017 року на загальну суму 3 000 грн., та підготував розрахунок, з якого вбачається, відповідно до договору про правову допомогу, в процесі підготовки позову до суду та розгляду справи судами, ОСОБА_7 виплатив приватному юристу ОСОБА_10 гонорар в сумі 3000грн., з яких попередня консультація, формування правової пропозиції, консультування щодо необхідності отримання документів для надання суду та роз'яснення зібрання необхідних доказів для підготовки позову, на що потрачено 1 годину - 200грн., підготовлення позову до суду, на що потрачено 3 години часу - 600грн..

Судові представництва (15.09.15р., 12.02.16р., 15.03.16р., 06.04.16р., 21.04.16р., 06.05.16р., 17.05.16р., 26.05.16р., 16.06.16р., 02.12.16р., 20.12.16р., 04.01.17р., 09.02.17р.) -5год. -1400грн.; в процесі розгляду справи в суді було підготовлено: заперечення зустрічного позову, на що потрачено 2години -400грн.; заперечення заяви про перегляд заочного рішення, на що потрачено 2 години - 400грн.; заперечення апеляційної скарги, на що потрачено 2 години - 405грн. Всього потрачено 15 годин часу на надання правової допомоги та отримано 3000грн.

Судом встановлено, що з вини відповідача по справі сталася дорожньо - транспортна пригода, що призвело до пошкодження майна позивача та безперечно призвело до незручностей, хвилювань та душевних страждань, а отже є підстави для захисту його порушених прав у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, тривалості порушення прав, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає, що належним розміром відшкодування позивачу матеріальної шкоди має бути 10000 грн., а моральної шкоди - 1000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача-позивача на користь позивача-відповідача.

З врахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що районний суд обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимогах.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп., а цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди задоволений повністю, тому суд обгрунтовано стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп., а також понесені позивачем-відповідачем ОСОБА_7 судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3000 грн.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :