Рішення № 65640404, 27.03.2017, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2332/16-ц

2/703/51/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Васильківської Т.В.

секретар судових засідань ОСОБА_1

за участю

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» Чорнобаївського району Черкаської області, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», третя особа ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення

встановив:

06 липня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, який уточнила 14 грудня 2016 року та просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на її користь матеріальну шкоду в сумі 2050 гривень та моральну шкоду в сумі 130000 гривень, якы завдані вчиненням кримінального правопорушення, а судові витрати розподілити відповідно до задоволених вимог.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 17 грудня 2014 року близько 14 год. 30 хв. водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем НОМЕР_1 з причіпом «СЗАП 8551 А», д.н.з. НОМЕР_2, що належить СТОВ «Маяк» Чорнобаївського району Черкаської області, з яким ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах, та рухаючись по вул. Комунарській в м. Сміла Черкаської області, неподалік будинку №132, порушив вимоги п.п.2.3 б) та 13.1 ПДР України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого не дотримався безпечної дистанції руху та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди остання отримала тілесні ушкодження, що небезпечні для життя. 17 грудня 2014 року вказане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за №12014250230001994 за ч.2 ст.286 КК України. Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 травня 2015 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено відповідне покарання. Даний вирок набрав законної сили 16 червня 2015 року. Під час проведення досудового розслідування по вищевказаному кримінальному провадженню була проведена судово-медична експертиза, відповідно до висновку якої, в наслідок ДТП позивач отримала численні тілесні ушкодження, які супроводжувалися загрозливою для життя масивною крововтратою і тому за даною ознакою вказані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. В результаті ДТП джерелом підвищеної небезпеки їй завдано матеріальної шкоди, яка складається з пошкодження велосипеда «ОСОБА_7 доржник женский» в розмірі 2000 гривень та витрат на проведення експертної оцінки велосипеда в розмірі 50 гривень. Також їй завдана значна моральна шкода, яка полягає у душевному болі, душевних стражданнях та переживаннях, нестерпному фізичному болі пережитих нею від отриманих травм, під час перебування у медичних лікувальних закладах, на амбулаторному лікуванні та у подальшому житті, яку вона оцінює у 130000 грн, та просить стягнути з власника джерела підвищеної небезпеки, яким їй цю шкоду завдано.

Позивач та її представник в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав. В своїх поясненнях зазначили, що третя особа - ОСОБА_6 та СТОВ «Маяк» сплачували кошти за лікування позивача в лікувальних закладах, в звязку з чим у позивач претензій матеріального характеру з приводу витрат на лікування не має. Крім того, зауважили, що позивачу відомо, що відповідний транспортний засіб застраховано, проте, вона бажає реалізувати своє право на звернення про відшкодування заподіяної їй шкоди саме з власника транспортного засобу. Що стосується страхової компанії, то вона не має до них претензій, оскільки не надала всього переліку документів, які вимагала страхова компанія, оскільки частина таких документів знаходиться у відповідача.

Представник відповідача СТОВ «Маяк» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, та пояснили, що обставини викладені у вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 травня 2015 року, яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ними не заперечуються. Винуватець ДТП ОСОБА_6, як на час вчинення кримінального правопорушення, так і на теперішній час перебуває в трудових правовідносинах з СТОВ «Маяк». Транспортний засіб «Камаз» з причепом, які є джерелом підвищеної небезпеки, на якому ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, належить СТОВ «Маяк» та застраховані в ТОВ «СТДВ «Глобус». На їх думку, так як транспортний засіб, на якому вчинено ДТП застрахований, то компенсувати матеріалу і моральну шкоду потерпілому має страхова компанія ТОВ «СТДВ «Глобус». Одночасно, звернули увагу, що СТОВ «Маяк» в добровільному порядку відшкодовувалися витрати позивача на лікування. Просять в задоволенні позовних вимог щодо СТОВ «Маяк» відмовити, а витрати стягнути зі співвідповідача ТОВ «СТДВ «Глобус».

Представник відповідача ТОВ «СТДВ «Глобус» в судове засідання не зявився, однак надав суду заяву, в якій просив судові засідання проводити без його участі, та письмові пояснення щодо позову, в яких зазначив, що 29 грудня 2013 року між СТДВ «Глобус» та СТОВ «Маяк» було укладено Договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6647627, предметом якого є страхування цивільно- правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу «КАМАЗ», державний реєстраційний номер СА0810Вію 17 грудня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу «КАМАЗ», яким керував ОСОБА_6 та велосипедистки ОСОБА_5 19 грудня 2014 року до СТДВ «Глобус» звернувся представник СТОВ «Маяк» із заявою за договором страхування. 24 лютого 2016 року до СТДВ «Глобус» звернувся представник ОСОБА_5 ОСОБА_2 з повідомленням про ДТП та заявою на виплату страхового відшкодування. 02 липня 2016 року СТДВ «Глобус» було надіслано на адресу ОСОБА_5 лист з проханням надати докумети для прийняття рішення по ДТП. 12 вересня 2016 року на адресу СТДВ «Глобус» надійшла відповідь на запит з доданими до неї документами. Крім того, було повідомлено, що вимога перед страховою компанією про страхове відшкодування на лікування ОСОБА_5 не ставилась, та відповідно документи не надавалися. В звязку з тим, що страхова виплата за шкоду, заподіяну здоровю СТДВ «Глобус» не здійснювалась та відповідні документи до страхової компанії не надавалися, отже у СТДВ «Глобус» відсутні юридичні підстави для відшкодування моральної шкоди. Також, в звязку з тим, що позивач звернувся до СТДВ «Глобус» із заявою про виплату страхового відшкодування після спливу однорічного терміну, у СТДВ «Глобус» відсутні юридичні підстави для виплати страхового відшкодування.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Врахувавши пояснення сторін, дослідивши надані документи і матеріали, оглянувши матеріали кримінального провадження №12014250230001994, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Так, у судовому засіданні достовірно встановлено, що 17 грудня 2014 року близько 14 год. 30 хв. водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем НОМЕР_1 із причепом «СЗАП 8551 А», д.н.з. НОМЕР_2, що належить СТОВ «Маяк» Чорнобаївського району Черкаської області, та рухаючись по вул. Комунарській в м. Сміла Черкаської області, неподалік будинку №132, порушив вимоги п.п.2.3 б) та 13.1 ПДР України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого не дотримався безпечної дистанції руху та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди остання отримала тілесні ушкодження, що небезпечні для життя. Спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень знаходяться в прямому причинному звязку з порушенням водієм автомобіля НОМЕР_1 з причіпом «СЗАП 8551 А», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України.

За вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12014250230001994 від 17 грудня 2014 року за ознаками вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.10).

Відповідно до копії вироку Смілянського міськрайонного суд Черкаської області від 14 травня 2015 року ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який набрав законної сили 16 червня 2015 року (а.с. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Факт невідшкодування позивачу матеріальних збитків та моральної шкоди сторонами не оспорюється, в звязку з чим доказуванню не підлягає.

Згідно копії протоколу огляду транспортного засобу велосипеду «Аист» від 11 листопада 2015 року складеного експертом автотоварознавцем ОСОБА_8, велосипед підлягає утилізації (а.с.15).

Відповідно до копії повідомлення судового експерта автотоварознавця ОСОБА_8 від 12 серпня 2016 року, велосипед «АИСТ» з відкритою рамою з терміном експлуатації до одного року може мати вартість 2000 (дві тисячі) гривень (а.с.93).

Відповідно до копії замовлення №002155, ОСОБА_5 на користь експерта ОСОБА_8 24 листопада 2015 року сплачено 50 (пятдесят) гривень за консультативні послуги огляд велосипеда «АИСТ» (а.с.17).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Факт належності джерела підвищеної небезпеки - автомобіля НОМЕР_1, сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Маяк» підтверджується копією полісу №АС/6647627 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.65) та не оспорюється відповідачем СТОВ «Маяк».

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи зазначене, а також те що джерело підвищеної небезпеки - автомобіль НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6 перебував у власності СТОВ «Маяк», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача СТОВ «Маяк» на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 2050 грн., є такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п.п.3,9 постанови від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень знаходяться в прямому причинному звязку з порушенням водієм автомобіля НОМЕР_1 з причіпом «СЗАП 8551 А», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України, та спричинені саме джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем НОМЕР_1, який перебував у власності СТОВ «Маяк». Відповідно до копії висновку експерта №452 від 17 березня 2015 року виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження супроводжувалися загрозливою для життя масивною крововтратою і тому за даною ознакою вказані ушкодження відносяться до категорії тяжких ушкоджень як такі, що небезпечні для життя. (а.с.11-14).

Згідно копій довідок про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспотній пригоді виданих ОСОБА_5 та виписок з історії хвороби №7368, №011836, №0253/32/141, вона з 17 грудня 2014 року по 30 грудня 2014 року, 30 грудня 2014 року, та з 19 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Смілянській центральній районній лікарні. (а.с.88,89,90,96,97,98).

В звязку з отриманням позивачем тяжких тілесних ушкоджень, перебуванням її у медичному лікувальному закладі, на амбулаторному лікуванні, що є наслідком вчинення кримінального правопорушення щодо позивача, вона зазнала душевного та фізичного болю, страждань та переживань, тому заподіяння позивачу в наслідок ДТП моральної шкоди, на думку суду, повністю знайшло своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Разом з тим, позивач не довела суду наявності моральної шкоди в заявленому обсязі. Ті докази, що вказують на загальний негативний стан здоровя позивача, та його погіршення, частково не стосуються періоду, щодо якого надані докази про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Крім того, варто зазначити, що відповідачем СТОВ «Маяк» добровільно відшкодовувалися позивачеві витрати на її лікування, що суттєво знижує моральну шкоду завдану в даному випадку. За таких обставин, відповідно до вимог ст.1167 ЦК України позов в цій частині підлягає до часткового задоволення, оскільки визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість страждань позивача, стан його здоров'я, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, а також, враховуючи майновий стан відповідача, вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 20000 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом.

Під час судового розгляду достовірно встановлено, що власником транспортних засобів (автомобіль та причеп) є відповідач, при цьому водій ОСОБА_6, який керував автомобілем та був у подальшому визнаний винним у спричиненні відповідної ДТП, перебував у трудових відносинах зі СТОВ «Маяк», та перебував на своєму робочому місці.

За таких обставин, обовязок по відшкодуванню заподіяної в наслідок ДТП шкоди Законом покладається на відповідача, при цьому твердження представників відповідача, про те, що позивач повинен звертатись із відповідними вимогами до страхової компанії, не відповідають правовій позиції яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Враховуючи, що позивач у позові ставить питання про стягнення заподіяної шкоди саме з відповідача СТОВ «Маяк», при цьому жодних позовних вимог до СТДВ «Глобус» зі сторони позивача не заявлено, то з урахуванням наведеної вище правової позиції ВСУ, суд приходить до висновку про необхідність стягнення коштів на відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП саме зі СТОВ «Маяк», що не позбавляє їх права звертатись у подальшому із відповідними позовними вимогами до СТДВ «Глобус».

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь судових витрат на правову допомогу отриману в межах кримінальної справи, а також під час підготовки матеріалів, що стосуються даного позову, та отриману під час розгляду судом даної цивільної справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК Українидо витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Відповідно до акту виконаних робіт у кримінальному провадженні №12014250230001994 внесеному до ЄРДР 17.12.2014 року та цивільному провадженні за угодою від 29.12.2014 року та угодою від 01.08.2016 року судові витрати позивача на правову допомогу складають 4200 гривень (а.с.118).

Згідно вказаного акту адвокатом ОСОБА_2 з 17 грудня 2014 року по 17 червня 2015 року надавалася правова допомога в межах кримінального провадження №12014250230001994.

Порядок відшкодування судових витрат в межах кримінальної справи, вирішується у відповідності до вимог Закону, в порядку якого було розглянуто кримінальну справу. Так, відповідно до вимог ст. 120 КПК України, визначено порядок відшкодування судових витрат та оплати праці адвокатів. В звязку з чим, питання оплати праці адвоката повинне було вирішуватися під час розгляду кримінального провадження №12014250230001994.

В звязку з викладеним, вимоги позивача про стягнення з відповідача СТОВ «Маяк» на її користь витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, тобто за виключенням оплати тих дій, що проводились в межах кримінального провадження. Та становлять 3740 грн. 29 коп. із розрахунку часу що був витрачений представником на надання правової допомоги та з урахуванням вартості такого часу у відповідні періоди (а.с.118).

Витрати по даній справі у вигляді судового збору становлять 1300 грн.. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволеню частково, то відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача СТОВ «Маяк» на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог. Так 20 000 грн. відповідає 6,5 % від заявленої ціни позову, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача (6,5% від 13000 грн. = 200 грн.)

Керуючись ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» Чорнобаївського району Черкаської області на користь ОСОБА_5 2 050 грн. -матеріальної шкоди, 20 000 грн. - моральної шкоди, 3740 грн. 29 коп. витрат на правову допомогу та 200 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий Т.В. Васильківська