Ухвала суду № 65640401, 21.03.2017, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4811/15-ц

2-р/703/1/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Калашника В.П.

з участю секретаря Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла заяву ОСОБА_1 про розяснення рішення суду по справі № 703/4811/15-ц за його позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

установив:

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 12 січня 2016 року зобовязано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в участі у вихованні їх сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначено порядок зустрічей ОСОБА_1 з сином:

до досягнення дитиною віку 3 років з 15 до 18 години в присутності ОСОБА_2 кожну непарну (першу, третю, пяту за наявності такої у відповідному місяці) суботу за місцем проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, а кожну парну суботу за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, в цьому місті;

після досягнення дитиною трирічного віку щосуботи з 10 до 16 години за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 або у громадських місцях (парках, скверах, місцях відпочинку) без присутності ОСОБА_2

Ці зустрічі належить проводити з урахуванням стану здоровя ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року рішення Смілянського міськрайонного суду залишено без змін.

13 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив розяснити резолютивну частину рішення та зазначити чи заборонені будь-які перешкоди у спілкуванні ті вихованні дитини у визначені рішенням дні; чи забороняє вказане рішення бачити дитину в інший час та в іншому місці; на кого покладено обовязок привозити дитину кожну парну суботу до тимчасового проживання позивача; чи відноситься час на дорогу до тимчасового місця проживання позивача до часу на зустрічі з дитиною; яким чином організовувати зустрічі, якщо у рішенні суду зазначено, що можливість організації зустрічей з дитиною за домовленістю за допомогою телефону з відповідачем виключена.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Зі змісту ст. 221 ЦПК України випливає, що за роз'ясненням рішення суду можуть звертатися особи, які брали участь у справі, або державний виконавець у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. В заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, передбачено, що роз'яснення рішення суду, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Таким чином, законодавець вказує на те, що суд може роз'яснити своє рішення або зміст виконавчого документа, якщо вони містить в собі незрозумілості або ускладнює його реалізацію, при цьому, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

За змістом зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Зі змісту рішення Смілянського міськрайонного суду від 12 січня 2016 року вбачається, що воно є зрозумілим та чітким, відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України. Судом зазначено мотиви, з яких він виходив, визначаючи порядок участі позивача у вихованні дитини. Судом також було визначено у який спосіб та яким чином батько має виконувати свої батьківські обов'язки по вихованню дитини та реалізовувати своє право на особисте спілкування з нею.

Рішення суду для ОСОБА_2 має зобовязальний характер, оскільки встановлення днів та часу спілкування ОСОБА_1В з дитиною не містить будь-яких обмежень щодо строку виконання, так як дані правовідносини носять немайновий характер із встановленою циклічністю реалізації немайнового права щодо участі у вихованні дитини. За домовленістю між батьками участь ОСОБА_1 у вихованні дитини може бути змінена. При цьому, резолютивна частина рішення суду не містить ні будь-яких заборон, ні дозволів щодо вчинення певних дій, або щодо утримання від таких дій. Рішення суду зобовязовує відповідача не чинити перешкод в участі ОСОБА_1 у вихованні дитини і визначає для позивача певний порядок цих зустрічей, дотримання якого є обовязковим як для відповідача, так і для позивача. Порядок зустрічей, визначений рішенням суду, не може бути змінений в одноосібному порядку.

В заяві ОСОБА_1 ставить питання про розяснення резолютивної частини рішення суду, однак в заяві просить вказати конкретні заходи примусового виконання рішення суду.

Суд приходить до переконання, що судове рішення викладено повно і чітко, резолютивна частина викладена конкретно, а в поданій заяві обставин, що підтверджують наявність труднощів його розуміння не наведено.

В зв'язку з викладеним суд вважає, що підстав для задоволення заяви немає.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що якщо мати дитини перешкоджає батьку приймати участь у вихованні дитини відповідно до рішення суду, то у відповідності до ч. ч. 4 і 5 ст. 159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому із батьків, хто проживає окремо.

Керуючись ч. 2 ст. 197, ст. 209, 210, 221 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 в розясненні рішення суду по справі № 703/4811/15-ц за його позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарженняпісля розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Головуючий: В. П. Калашник