Ухвала суду № 65638101, 28.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2461/16-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/1219/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 28.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказувало, що 19 березня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_5 кредит № б/н у розмірі 13000 грн., а відповідач зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, які встановлені кредитним договором.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з анкети-заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином відповідач зобовязання за вказаним договором не виконала.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 04 серпня 2016 року року має заборгованість 66 262 грн., яка складається з наступного: 7 326,48 грн. заборгованість за кредитом; 52 204 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 100 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова); 3 131,52 грн. штраф (процентна складова).

Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 березня 2011 року в сумі 66 262 грн. та вирішити питання щодо судових витрат.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 березня 2011 року в розмірі 66262 грн., що станом на 04.08.2016 року складається із заборгованості за кредитом розмірі 7 326,48 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 55 204 грн., заборгованості за пенею і комісією в розмірі 3100 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 3131,52 грн., а також судові витрати в розмірі 1378 грн., а всього 67 640 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2011 року між сторонами був укладений договір № б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 13 000 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту.

Заявою, іншими матеріалами справи підтверджується факт одержання відповідачем передбачених кредитним договором коштів, що також вказує на виконання умов договору позивачем.

Розрахунком заборгованості підтверджується факт невиконання відповідачем умов договору та наявність боргу в розмірі 66 262 грн., що станом на 04.08.2016 року складається із заборгованості за кредитом розмірі 7 326,48 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 55 204 грн., заборгованості за пенею і комісією в розмірі 3 100 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 3131,52 грн..

Вказані обставини відповідають матеріалам справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказував, що позивач свої обовязки за кредитним договором виконав, а відповідач в односторонньому порядку не виконує договірні зобовязання і проводить погашення кредитних коштів з порушенням строку.

Судова колегія погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04 серпня 2016 року відповідач має заборгованість 66 262 грн., яка складається з наступного: 7326,48 грн. заборгованість за кредитом; 52204 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова); 3131,52 грн. штраф (процентна складова).

Даний розмір заборгованості не було спростовано відповідачем жодним належним та допустимим доказом, а тому поданий до суду розрахунок приймається колегією суддів до уваги.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, щодо необхідності застосування строків позовної давності, то вони судовою колегією не приймаються до уваги, виходячи із наступного.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки ст. 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року (справа № 6-780цс15), яка відповідно вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи, що відповідачем не подавалася до суду першої інстанції заява про застосування строку позовної давності, апеляційний суд не може прийняти та розглядати дану нову матеріально-правову вимогу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було відомо про розгляд справи судом першої інстанції, оскільки виклик до суду у судове засідання на 07 листопада 2016 року було нею отримано (а.с.47). При цьому відповідач не скористалася своїм правом та не подала до суду першої інстанції відповідну заяву про застосування строків позовної давності.

Інших доводів неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційна скарга не містить.

Оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляції задоволені бути не можуть.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Ю.О.Матвієнко

ОСОБА_3