Ухвала суду № 65637931, 22.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1726/16-ц Головуючий у І інстанції Лісовенко П. І.Провадження № 22-ц/780/1210/17 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 38 22.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М, Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, розміром 8,4095га, розташованої на території П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року провадження у справі зупинено на підставі п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України.

Не погодившись з висновками, наведеними в ухвалі суду, апелянт звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303, ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження в справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішується справа за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 13.07.2016 року в цивільній справі №380/1833/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи:відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції в Київській області, про визнання шлюбу недійсним та анулювання актового запису.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема,враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенцію, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У справі, яка переглядається, предметом спору визнання ОСОБА_3 право власності спадкоємця на спадкове майно у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так колегією суддів достовірно встановлено, що підставою для зупинення провадження у справі став факт подання касаційної скарги на рішення суду, яким визнано недійсним шлюб та анульовано актовий запис.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, який порушуючи вимоги пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України, та зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним шлюбу та анулювання актового запису виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовувала свої вимоги, та можливості визнання права власності на спадкове майно у порядку статті 392 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 пред'явлено позов саме з таких підстав.

Тим самим зупинивши провадження у справі, судом першої інстанції порушено право позивача на розумні строки розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції вказаних обставин не врахував і постановив необгрунтовану ухвалу про зупинення провадження.

Відповідно до ст.312 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушенння норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції підлягає до скасування, а справа направленню для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: