Постанова № 65635934, 31.03.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1115/17

провадження № 2-а/361/212/17

31.03.2017

Постанова

Іменем України

31 березня 2017 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Сердинський В.С., розглянувши у приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобовязання вчинити певні дії,

установив:

У лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобовязання вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2016 р. в справі №361/5060/2016-а, яка набрала законної сили, зобовязано Броварське обєднане управління Пенсійного фонду Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001р.) з 21.07.2016р., виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Заявою від 24 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити його про стан виконання рішення суду, а також щодо розміру нарахованої та призначеної до виплати пенсії.

03 лютого 2017 року він отримав відповідь за №83/В-01 від 31 січня 2016 року та копію розпорядження ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16 грудня 2016 року, відповідно до яких відповідачем на виконання рішення суду обчислено розмір пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 14.07.2016р. №18-1077зп, виходячи із розміру заробітної плати в сумі 23727,15 грн. із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, за останні 60 календарних місяців роботи. При цьому, розмір пенсії до виплати визначено у сумі 10740 грн.

Зазначене обмеження розміру пенсії відповідач обґрунтовує Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік».

Вважає, що дії відповідача щодо обмеження розміру призначеної йому пенсії до виплати у сумі 10740 грн. є протиправними, а Розпорядження в цій частині незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду Київської області щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001р.), скасувати Розпорядження ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду в Київській області від 16 грудня 2016 року в частині призначення до виплати пенсії в розмірі 10740 грн. та зобовязати Броварське обєднане управління Пенсійного фонду в Київській області призначити позивачу ОСОБА_1 пенсію до виплати за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001р.) з 21.07.2016р., виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 14.07.2016р. № 18-1077зп., що складає 21354,44 грн.

27 березня 2017 року до суду надійшло заперечення ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на адміністративний позов, в якому зазначено про невизнання позовних вимог з огляду на ті обставини, що відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р., зміни відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 1774, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат та надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Закону № 3668-УІ від 08.07.2011 р., обмеження максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності зазначеним Законом.

Позивачу пенсія була призначена після набрання чинності даним законом, тому останній не має права на таке положення.

З 01.01.2017р. набрали чинності закони України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 25.12.2016р. № 928 -VIII, «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015р. № 909-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від № 1774-УІІІ, якими врегульовано питання пенсійного забезпечення у 2017 році.

На виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області позивачу, було проведено перерахунок, а не призначення пенсії, а станом на 01.01.2011 р., розмір його пенсії не перевищував максимального розміру, визначеного на 2011 рік.

Управління діє лише в межах Законів та норм, які не визнавалися Конституційним судом неконституційними.

Посилаючись на викладене, просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2016 р. в справі №361/5060/2016-а, яка набрала законної сили, зобовязано Броварське обєднане управління Пенсійного фонду Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001р.) з 21.07.2016р., виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Заявою від 24 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду Київської області з проханням повідомити його про стан виконання рішення суду, а також щодо розміру нарахованої та призначеної до виплати пенсії.

03 лютого 2017 року він отримав відповідь за №83/В-01 від 31 січня 2016 року та копію розпорядження ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16 грудня 2016 року, відповідно до яких відповідачем на виконання рішення суду обчислено розмір пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 14.07.2016р. №18-1077зп, виходячи із розміру заробітної плати в сумі 23727,15 грн. із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, за останні 60 календарних місяців роботи. При цьому, розмір пенсії до виплати визначено у сумі 10740 грн.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо визначення виплати позивачу ОСОБА_1 пенсії в обмеженому розмірі є протиправними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», як на правову підставу обмеження пенсії до виплати розміром 10740 грн. є необґрунтованим, оскільки вказаним законом обмеження розміру пенсії працівникам прокуратури не встановлені.

Натомість, обмеження розміру пенсії, що призначається відповідно до Закону України «Про прокуратуру», встановлювалось Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» № 3668-УІ від 08.07.2011 р. та ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10. 2014 р.

Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N911-VIII від 24.12.2015 р. внесено зміни до ч. 1 Закону Про заходи реформування та ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ, відповідно до яких встановлювалось, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених у законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

При цьому, будь-які зміни в частині встановлення такого обмеження розміру пенсії у разі її призначення відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р. не вносились.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених правових норм, на осіб, яким пенсія була призначена на підставі Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991р. (зокрема в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001р.) дія обмеження максимального розміру пенсії не поширюється.

Оскільки, відповідно до рішення суду пенсія позивачу ОСОБА_1 призначена згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991р. (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001р.), позивач не є особою, на яку поширюється дія обмеження пенсії максимальним розміром.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р. дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного суду України N 3-рп/2001 від 05.04.2001р. зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави».

На дату прийняття оспорюваного Розпорядження діяла стаття 2 Закону «Про заходи щодо реформування» в редакції Закону N911-VIII, відповідно до якої встановлювався строк дії обмеження пенсії максимальним розміром 10740 грн. тимчасово з 1 січня по 31 грудня 2016 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 1774-УІІІ від 06.12.2016р. внесено зміни до ст.2 Закону «Про заходи реформування» та встановлено строк дії обмеження розміру пенсії по 31 грудня 2017 року.

При цьому, відповідно до п.1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 1774-УІІІ від 06.12.2016р. зазначені зміни набули чинности з 1-го січня 2017 року, що автоматично привело до втрати чинності попередньої редакції ст.2 Закону Про заходи реформування щодо дії обмежень розміру пенсій протягом 2016 року.

Частино 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про заходи реформування» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Розпорядженням ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16.12.2016 р. позивачу призначено пенсію з 21 липня 2016 року у розмір 21354,44 грн.

За таких обставин строк дії тимчасового обмеження пенсії максимальним розміром у 10740 грн., встановлений протягом 2016 року, сплинув 31 грудня 2016 року. З врахуванням положень ст. 58 Конституції України щодо дії закону у часі та вимог ч. 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про заходи реформування» починаючи з 01 січня 2017 року подальше обмеження максимальним розміром призначеної мені пенсії є незаконним.

Конституційний суд України неодноразово розглядав питання повязанні із реалізацією права на соціальний захист і сформулював позицію, згідно якої Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, в органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002).

При цьому, необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно правових позицій Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Невиконання державою взятих на себе соціальних зобовязань порушує принцип соціальної, правової держави, а встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України, в державі визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Правові позиції Конституційного Суду України, викладені в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011, вказують на те, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Отже, позивач ОСОБА_1, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001р.) без обмежень максимального розміру.

Право позивача на отримання такої пенсії без обмеження її розміру відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001р.) було підтверджено в судовому порядку (постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.09.2016р., справа №361/5060/2016-а).

Проте, зазначене соціальне право (гарантії) порушено Розпорядженням ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської від 16 грудня 2016 року в частині обмеження пенсії максимальним розміром.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії є протиправними, а Розпорядження в цій частині незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про прокуратуру», ст.ст. 7, 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 158-163, 256 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду Київської області щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років, призначеної ОСОБА_1, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001р.).

Скасувати Розпорядження ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду Київської області від 16 грудня 2016 року в частині призначення ОСОБА_1 до виплати пенсії в розмірі 10740 грн.

Зобовязати Броварське обєднане управління Пенсійного фонду Київської області з 21 липня 2016 року провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сердинський В. С.