Ухвала суду № 65630781, 30.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1533/16-ц 30.03.2017 30.03.2017 30.03.2017

Провадження №22-ц/784/778/17

Провадження № 22-ц/784/778/17 Суддя першої інстанції Андрощук В.В.

Справа № 487/1533/16-ц Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.,

із секретаремТищенком Л.С.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що їй на праві власності належить кімната в двокімнатній квартирі спільного заселення № 96 в будинку № 51 по вул.8-го Березня у м. Миколаєві. Власником іншої кімнати у порядку спадкування після смерті свого батька є відповідач.

На даний час, ОСОБА_4 самовільно змінив замок на вхідних дверях, чим перешкоджає їй у проживанні. Постійно створює конфліктні ситуації та погрожує фізичною розправою, внаслідок чого вона змушена була переїхати на інше місце проживання.

Вказаними неправомірними діями відповідач порушує її права як власника житла на користування та володіння належним майном.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні та розпорядженні вказаним житлом, вселивши її до цього помешкання.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалено вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1.

Зобовязано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_2 користуватися і володіти її кімнатою в АДРЕСА_2 та надати ОСОБА_2 ключ від замка до вхідних дверей вказаної квартири. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, на думку заявника, суд не врахував, що саме позивачка тривалий час перешкоджала йому користуватися успадкованим майном, що змушувало його звертатися до судових органів для захистом своїх прав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення цивільного права - це результат протиправних дій, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

За змістом ст. 3 ЦПК України будь-яка особа може звернутися до суду з позовом із необхідністю захисту свого права.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених прав та вплив на правопорушника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, двокімнатна квартира АДРЕСА_3, розташована на 7 поверсі девятиповерхового будинку є квартирою загального заселення. Загальною площа квартири 50,5 кв.м, житлова площа 24,8 кв.м, зокрема: відокремлені житлові кімнати площею 11,6 кв.м належить позивачки, а площею 13,2 кв.м. відповідачу. У спільному користування перебуває: коридор, кладова, ванна, вбиральня, кухня та балкон (а.с. 36).

Позивачці зазначена кімната належить на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 18 серпня 1999 року, виданого службою приватизації житлового фонду ДП «ЖКУ», на підставі розпорядження № 16/26 від 18 серпня 1999 року (а.с. 3).

Інша кімната у зазначеній квартирі належить на праві власності ОСОБА_5 внаслідок успадкування за законом після смерті 6 березня 2013 року його батька ОСОБА_5 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2014 року (а.с.49).

Судом першої інстанції встановлено, що на даний час ОСОБА_4 чинить перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною їй на праві власності кімнатою в квартирі спільного заселення, змінив замок на вхідних дверях, перешкоджаючи позивачці у вселенні.

Вказана обставина підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами по справі, а саме: заявами позивачки до правоохоронних органів, щодо прийняття мір реагування до відповідача з приводу створення перешкод у користуванні її власністю у період 2013 2016 років, витягом з кримінального провадження №12015150030005868 (а.с. 14-19, 20).

Відповідач не заперечував факту заміни замків на вхідних дверях квартири, однак пояснював це необхідністю користування своє кімнатою, оскільки саме позивачка йому в цьому перешкоджала.

З огляду на наведені правові норми та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду, що з боку відповідача власника однієї із кімнат вище вказаної квартири мало місце порушення прав позивачки щодо вільного доступу до свого нерухомого майна, а відтак суд обґрунтовано поновив порушені права ОСОБА_2 шляхом вселення до спірного житла та зобовязав відповідача надати позивачці ключ від вхідних дверей квартири.

Отже, саме дії відповідача позбавили позивачку, як власника однієї кімнати, вільного доступу у будь-який час до свого нерухомого майна.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що саме конфліктні дії позивачки з приводу успадкування ним кімнати у спірній квартирі викликали його дії по заміні замка вхідних дверей та обмежені доступу позивачки до її кімнати не можуть бути взяті до уваги, оскільки зазначені обставини не звільняють відповідача від цивільно-правової відповідальності за порушення прав ОСОБА_2 на користування її майном.

Посилання відповідача на те, що позивачка не має наміру проживати в належній їй кімнаті з огляду на те, що тривалий час здає її в оренду, а її зверненням до суду має бути розцінено як намір заволодіти його кімнатою також є безпідставними, оскільки в правовому розумінні власник майна не може бути протиправно позбавлений права користування своїм майном чи обмежений у його здійсненні.

За такого, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді:В.І. Козаченко

ОСОБА_6