Ухвала суду № 65626628, 28.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/2030/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Федотов І.В., Коротких А.Ю.,

за участю секретаря: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, третя особа: Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (відповідач-1), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві (відповідач-2), Апеляційної атестаційної комісії північного регіону (відповідач-3), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування:

- рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві №4 від 09.12.2015р., про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- висновку Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 26.12.2015р., про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві №39 о/с від 21.01.2016р. в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції. Та про поновлення ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника сектору відділу поліції №3 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві та зобов'язання відповідача - 1 виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві, оформлене протоколом №09/12/15/4-3 від 09.12.2015 року щодо ОСОБА_2.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві №39 о/с від 21.01.2016р., в частині звільнення ОСОБА_2, зі служби в Національній поліції України.

Поновлено ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника сектору відділу поліції №3 Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві з 21 січня 2016 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 66276,00грн. (шістдесят шість тисяч двісті сімдесят шість гривень).

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника сектору відділу поліції №3 Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві з 21 січня 2016 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за один місяць в сумі 5544,00грн. (п'ять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач заперечив проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представники Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону та третьої особи до судового засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду, що не заважає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві №63 о/с від 07.11.2015 позивача призначено як такого, що прибув з МВС України на посаду начальника сектору відділу поліції №3 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, з присвоєнням йому спеціального звання «старший лейтенант поліції».

Наказом ГУ НП у місті Києві №39 о/с від 21.01.2016р. позивача звільнено зі служби в поліції, згідно з п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність. Підставою для видачі вказаного наказу став атестаційний лист позивача з висновком атестаційної комісії від 09.12.2015.

Не погоджуючись з висновками Атестаційної та Апеляційної комісій, щодо службової невідповідності та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться у таких випадках:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми, в частині підстав для атестування, містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року №1465 (Інструкція), зокрема її пункт 3 розділу І.

Відповідно до ч.3 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у випадках, передбачених законом.

Водночас, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби, у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей, та що узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 року у справі №21-13а14.

Згідно з пп.2 п.1 розд.IV Інструкції, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Водночас, наказом начальника ГУ НП у місті Києві №7 від 01.12.2015 року, відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри в ГУ НП у місті Києві створено атестаційні комісії та затверджено їх склад.

В подальшому наказом начальника ГУ НП у місті Києві №11 від 15.12.2015 року, відповідно до статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві створено атестаційні комісії ГУ НП у місті Києві №№1,2,3,4,5,6,7,8, затверджено їх персональний склад, визначено терміни проведення атестації поліцейських з 15 по 28 грудня 2015 року та визнано таким, що втратив чинність наказ начальника ГУ НП у місті Києві №7 від 01.12.2015 року.

В той же час, суд першої інстанції вірно вказав, що матеріали справи не містять жодних наказів, якими, на виконання підпункту 2 пункту 1 розділу IV Інструкції, затверджено списки поліцейських, які підлягають атестуванню та до яких включено позивача.

Також, в атестаційному листі, складеному щодо позивача 08.12.2015 року, не вказано жодних підстав проведення його атестації, які визначені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідач в запереченнях на позов, та в апеляційній скарзі посилається, як на підставу проведення атестації позивача та інших працівників поліції, на необхідність оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості. Проте, вказана підстава суперечить приписам, передбаченим ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

У той же час, надаючи оцінку доводам позивача, щодо допущених порушень вимог Інструкції під час проведення його атестування, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості, атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

На виконання вищевказаних наказів ГУ НП у місті Києві, щодо позивача, начальником Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві складено атестаційний лист, згідно розділу ІІ якого, за висновком прямого керівника позивач займаній посаді відповідає. Проте, за результатами атестування, в атестаційному листі позивача, останній за професійним тестом набрав - 32 бали та за тестом на загальні навички - 22 бали.

Як вбачається з протоколу засідання Атестаційної комісії №4 ГУ НП у місті Києві від 09.12.2015 року №09/12/15/4-3 атестаційною комісією під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме:

1. Декларація про доходи;

2. Послужний список (Форма 1);

3. Інформаційну довідку;

4. Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

5. Інформацію з відкритих джерел.

Членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

За результатами розгляду матеріалів та обговорення прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби в поліції через службову невідповідність (4 голоси - «за»).

Позивачем 23.12.2015 подано скаргу на рішення Атестаційної комісії №4 ГУ НП у місті Києві, але як вбачається з Атестаційного листа Апеляційною атестаційною комісією північного регіону 26.12.2015 прийнято рішення, що скарга розгляду не підлягає у зв'язку з тим, що позивачем не набрано 60 і більше балів за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички.

На підставі атестаційного листа ОСОБА_2 від 08.12.2015 та висновку атестаційної комісії від 09.12.2015, відповідачем-1 видано наказ №39 о/с від 21.01.2016, яким позивача звільнено зі служби в поліції, згідно з п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з дослідженого змісту документів, які були подані на розгляд Атестаційної комісії №4 ГУ НП у місті Києві, не було встановлено жодних відомостей, які б свідчили про неналежне виконання позивачем свої службових обов'язків в органах національної поліції, вказували на його службову невідповідність, підстав для застосування до нього обмежень, передбачених Законом України «Про очищення влади» та необхідність звільнення з органів національної поліції, враховуючи, що звільнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу.

Окрім того, відповідно до Інформаційної довідки, позивач упродовж служби в органах внутрішніх справ заохочувався 3 рази, а дисциплінарні стягнення зняті, погашені.

Водночас, відповідач-1, приймаючи оскаржуване рішення, не запропонував позивачу іншу роботу, порушивши таким чином право позивача на працю, встановлене ст. 43 Конституції України.

Зі змісту Інструкції про проведення атестування поліцейських №1465, слідує, що кінцевою метою проведення атестування поліцейського є не звільнення його з посади, а визначення його місця в системі органів поліції, зважаючи на його професійний рівень, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок Атестаційної комісії №4 ГУ НП у місті Києві, відображений в протоколі від 09.12.2015 №09/12/15/4-3 суперечить атестаційним матеріалам позивача, а прийняте рішення про звільнення із служби в поліції через службову невідповідність є неправомірним, а відтак, позовні вимоги позивача обгрунтовані.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві №39 о/с від 21.01.2016 в частині звільнення позивача зі служби в поліції, суд зазначає наступне.

Приписами п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби, у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції звільнення за через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд першої інстанції вірно застосував до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, де зокрема вказано, що за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відтак, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність, на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", лише в крайньому випадку, та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення. Водночас, відповідачем-1 не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення.

А отже, звільнення позивача через службову невідповідність, за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", відбулось незаконно, тому наказ ГУ НП у місті Києві №39 о/с від 21.01.2016 року, в частині, що стосується позивача є протиправним та правомірно скасований судом першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Жодних обгрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та доводили факт невідповідності позивача займаній посаді апелянтом не наведено, а доказів такого не надано.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі як суб'єкти владних повноважень всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надали до суду належні докази правомірності своїх дій, та при апеляційному розгляді справи не обґрунтували свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 07.02.2017 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Федотов І.В.

Коротких А. Ю.