Постанова № 65626132, 22.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р. Справа№ 910/16928/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016

у справі №910/16928/16 (Маринченко Я.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

про стягнення 1122445,34 грн

за участю представників сторін:

від позивача: представник Іванкіна Ю.Б. (довіреність № 14-91 від 18.04.2014);

від відповідача: представник Сидоров П.В. (довіреність № 12/9-15-1 від 12.09.2015);

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ПАТ НАК «Нафтогаз України» позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (надалі - ТОВ «Газовик») про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 018 722,92 грн та 3% річних в сумі 103 722,42 грн, нарахованих за період з 16.04.2015 по 07.07.2016 на наявну у відповідача заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №15 від 20.09.2011 у розмірі 3 010 276,16 грн, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі №5011-39/9978-2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/16928/16 позов ПАТ НАК «Нафтогаз України» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Газовик» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» інфляційні втрати в сумі 1 018 722,92 грн, 3% річних в сумі 103 722,42 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 16 836,68 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, ТОВ «Газовик» 22.12.2016 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/16928/16 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017 у справі №910/16928/16 ТОВ «Газовик» поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/16928/16, прийнято скаргу до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 01.03.2017.

01.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов додатковий розрахунок до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи №910/16928/16 в порядку статті 77 ГПК України було відкладено на 22.03.2017.

В судовому засіданні 22.03.2017 представник скаржника надав пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необгрунтованими, у зв'язку з чим просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

22.03.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 у справі №5011-39/9978-2012 позов ПАТ НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Газовик» задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 010 276,06 грн основного боргу, 413 633,13 грн пені, 431 375,98 грн 7% штрафу, 51 238,27 грн інфляційних нарахувань, 119 422,95 грн 3% річних, 64 380,00 грн судового збору.

Вказаним рішенням встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №15 від 20.09.2011 в частині своєчасної оплати поставленого газу.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №910/29934/15 позов ПАТ НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Газовик» про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 163 619,48 грн інфляційних втрат та 195 362,83 грн 3% річних за період з 01.10.2012 по 15.04.2015 включно.

Однак, матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 33, 34 ГПК України на підтвердження виконання відповідачем вказаного рішення суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та п. 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та п. 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Також, відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №910/29934/15 відповідачем фактично не виконано, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 16.04.2015 по 07.07.2016 є правомірними.

Враховуючи факт невиконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі №910/29934/15, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 018 722,92 грн інфляційних втрат та 103 722,42 грн 3% річних за період з 16.04.2015 по 07.07.2016 на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у даній справі повністю, дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/344 від 11.04.2005 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» зазначено таке.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Так, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 2 813 828,73 грн, за допомогою програмного комплексу «ЛІГА ЗАКОН Підприємство 9.5.3), колегія суддів дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача за період з 16.04.2015 по 07.07.2016 підлягають стягненню 272 402,14 грн інфляційних втрат та 103 722,42 грн 3% річних.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційну скаргу ТОВ «Газовик» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/16928/16 судова колегія визнає такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині стягнення 746 320,78 грн інфляційних втрат, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 має бути залишеним без змін.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій підлягають відповідному перерозподілу.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/16928/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/16928/16 в частині стягнення 746 320,78 грн. інфляційних втрат скасувати.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/16928/16 залишити без змін.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/16928/16 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39; ідентифікаційний код 32736800) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 272 402 (Двісті сімдесят дві тисячі чотириста дві гривні) 14 коп. інфляційних втрат, 103 722 (Сто три тисячі сімсот двадцять дві гривні) 42 коп. 3% річних та 5 640 (П'ять тисяч шістсот сорок гривень) 29 коп. судового збору за подання позову.

3. В решті позовних вимог відмовити».

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 39; ідентифікаційний код 32736800) 12 316 (Дванадцять тисяч триста шістнадцять гривень) 03 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи №910/16928/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська