Ухвала суду № 65625549, 28.03.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.03.2017 р. Справа№ 914/4136/15

За заявою: ОСОБА_1 міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

про: визнання наказу від 19.02.2016 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 59 695 грн. 12 коп. - 3% річних, 1 625 026 грн. 17 коп. - інфляційних втрат

у справі №914/4136/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача: ОСОБА_1 міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м. Львів

про стягнення 2 135 375 грн. 85 коп.

суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники:

від позивача(стягувача): ОСОБА_2 - головний юрисконсульт

від відповідача(боржника): не зявився

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про визнання наказу від 19.02.2016 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 59 695 грн. 12 коп. - 3% річних, 1 625 026 грн. 17 коп. - інфляційних втрат, у справі №914/4136/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про стягнення 2 135 375 грн. 85 коп.

Ухвалою суду від 01.03.2017 р. заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 13.03.2017 р. Ухвалою суду від 13.03.2017 р. за клопотанням відповідача (боржника) продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд заяви відкладено на 28.03.2017 р.

Представник відповідача (боржника) в жодне судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування заяви відповідач (боржник) вказує на те, що 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України від 3 листопада 2016 року № 1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, частиною 3 ст. 7 якого встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином відповідач (боржник) вважає, що оскільки станом на дату набрання чинності вказаного Закону основний борг було сплачено повністю (що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків від 31.10.2016 р., а також відображено в рішенні від 02.02.2016 р. у справі №914/4136/15), а предметом розгляду по справі №914/4136/15 були штрафні та фінансові санкції за несвоєчасне проведення розрахунків по договору закупівлі природного газу №13/3439-БО-21, ПАТ НАК Нафтогаз України втратило право вимоги зі сплати штрафних та фінансових санкцій (стягнутих рішенням суду від 02.02.2016 р. у справі №914/4136/15), а самі фінансові санкції вважаються такими що списані в безспірному порядку.

Позивач (стягувач) у запереченні на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а його представник в судовому засіданні, із заявою відповідача (боржника) не погоджується, вважає її необгрунтованою, безпідставною та такою що суперечить нормам матеріального права. Зазначив, що оскільки відповідач (боржник) не включений до відповідного реєстру, як це передбачено ч. 1 ст. 3, абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, тому не є учасником процедури врегулювання заборгованості у визначеному Законом порядку. Також позивач (стягувач) вважає, що доводи відповідача (боржника) про те, що заборгованість визнається списаною автоматично та не вимагає від сторін будь-яких дій спростовуються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV, яким передбачено певний порядок списання заборгованості, що складається з декількох етапів, є двостороннім із впорядкування фінансової документації для обох підприємств та має засвідчуватись відповідними документами.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про визнання наказу від 19.02.2016 р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 59 695 грн. 12 коп. - 3% річних та 1 625 026 грн. 17 коп. - інфляційних втрат, заслухавши пояснення представника позивача(стягувача), суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2016 р. у справі №914/4136/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 міського комунального підприємства Львівтеплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України 59 695 грн. 12 коп. - 3% річних, 1 625 026 грн. 17 коп. - інфляційних втрат та 25 270 грн. 82 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (у мотивувальній частині рішення зазначено, що станом на 12.05.2015 р. відповідачем було повністю сплачено основний борг за спожитий природний газ на загальну суму 167 048 791,50 грн.).

19.02.2016 р. на примусове виконання рішення господарським судом видано відповідний наказ.

Відповідач (боржник) в заяві просить визнати наказ господарського суду Львівської області від 19.02.2016 р. в частині стягнення з ЛМКП Львівтеплоенерго на користь ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україна 59 695 грн. 12 коп. - 3% річних, 1 625 026 грн. 17 коп. - інфляційних втрат, таким що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Підстави подання та загальний порядок розгляду господарським судом заяв стягувачів або боржників про виправлення помилки, допущеної при оформленні або видачі наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом визначено частиною 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України розяснено, що частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті а саме: якщо його видано помилково; або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Суд відзначає, що наказ Господарського суду Львівської області від 19.02.2016 року про стягнення з ЛМКП Львівтеплоенерго на користь ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україна 59 695 грн. 12 коп. - 3% річних, 1 625 026 грн. 17 коп. - інфляційних втрат, який боржник просить визнати таким що не підлягає виконанню, був виданий на виконання рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2016 р. у справі №914/4136/15, яке не оскаржувалось до вищих інстанцій та є таким, що набрало законної сили.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закону України від 03.11.2016 року № 1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Посилання боржника на ч. 3 ст. 7 Закон України від 03.11.2016 року № 1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, як на підставу визнання наказу від 19.02.2016 р. таким що не підлягає виконанню в частині, суд вважає помилковим, виходячи із наступного.

Статтею 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Абзацами 4, 5 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії визначено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону(далі - заборгованість) - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії встановлено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч.1 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З наведених норм випливає, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення повинні бути включені до відповідного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії встановлено, що для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього орган.

Також пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2017р. № 93 Про Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром передбачено, що рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається Мінрегіону або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

В матеріалах справи відсутні докази включення відповідача (боржника) до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру.

Таким чином оскільки боржником не надано суду підтверджуючих документів включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості в порядку передбаченому Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не списано заборгованість, яка обліковується за боржником, та беручи до уваги, що рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2016 р. у справі № 914/4136/15, на підставі якого було видано наказ від 19.02.2016 р. про стягнення з ОСОБА_1 міського комунального підприємства Львівтеплоенерго на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в тому числі 59 695 грн. 12 коп. - 3% річних та 1 625 026 грн. 17 коп. - інфляційних втрат, не оскаржувалось та набрало законної сили, у суду відсутні підстави для визнання наказу господарського суду Львівської області від 19.02.2016 р. в частині стягнення 59 695 грн. 12 коп. 3% річних та 1 625 026 грн. 17 коп. інфляційних втрат таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про визнання наказу господарського суду Львівської області від 19.02.2016 р. у справі № 914/4136/15 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 59 695 грн. 12 коп. 3% річних та 1 625 026 грн. 17 коп. інфляційних втрат - відмовити.

Суддя Морозюк А.Я.